Формат Антитерористичної операції вже себе вичерпав. Про це в інтерв'ю Gazeta.ua сказав лідер громадської ініціативи "Права справа" Дмитро Снєгирьов.

"З учорашнього дня, 27 серпня, є дійсно факт зовнішньої агресії. Треба визнати: народ України потерпає від Росії. Треба не просто оголошувати воєнний стан, а визнати, що війна в самому розпалі. Війну вже визнав Держдеп США, інші інституції, а наша Рада нацбезпеки і оборони робить вигляд, що такого немає. Пробують маніпулювати проблемою чи її нівелювати. Мабуть, знову йдуть якісь підкилимні ігри в український парламентаризм. Бо запровадження воєнного стану автоматично тягне пряме президентське правління. Тоді будуть скасовані парламентські вибори 26 жовтня. З грою в український парламентаризм і пов'язане небажання керівництва АТО визнавати той факт, що Україна наразі стала ареною збройного протистояння Росії.

Що саме вчора стало переломним моментом?

- Те, що тверда позиція Петра Порошенка на переговорах у Мінську щодо подальшої ліквідації квазіутворень "ДНР" та "ЛНР" та непорушності територіальної цілісності спонукали Путіна перейти від завуальованої військової підтримки до прямого збройного втручання. Найбільш кричущий момент — РНБО не визнала здачі міста Новоазовська на Донеччині. Хоч українські війська залишили місто ще вчора ввечері, відійшли на 20 кілометрів і закріпилися на нових рубежах. Що це за позиція? Російські війська вторглися вже на 50 кілометрів вглиб нашої території. Це фактична окупація. Є президент, як верховний головнокомандувач, а є ж іще міністр оборони. Це небажання Гелетея визнати свої провали.

Чому?

- За місяць маємо три військові "котли". Туди потрапляють не батальйонні угрупування, а цілі з'єднання. В "котел" — Іловайськ потрапили понад 4 тисячі військових. До того мали такі "котли" в Червонопартизанську, Ізварино. Під Луганськом — фактичне оточення 80-ї аеромобільної бригади. Фактично громадськість бере на себе функцію зовнішнього контролера за фактами подій в АТО. Це кричущі моменти. Якби не втручання громадськості, які повідомляють про "котли", мали б знищення частин регулярної армії та добровольчих батальйонів.

Президентові треба згадати, що він є головнокомандувачем і відповідальним за хід війни на Донбасі.

Якщо антитерористична операція себе вичерпала, а воєнний стан не вводять — як бути?

- Якщо ми раніше закидали Верховній Раді неспроможність активно діяти і реагувати на зовнішні виклики, то тепер — після розпуску, президент несе персональну відповідальність перед народом України за ситуацію на Донбасі.

Зараз логічний крок — відміна парламентських виборів, оголошення воєнного стану, введення прямого президентського правління. Далі — проведення не часткової, а загальної мобілізації. Треба сказати відверто: три попередні мобілізації провалилися. Народ повинен знати, що проти нього ведуть війну. Якщо президент називає її "Вітчизняною", українці мають піднятися.

Якщо до парламентських виборів не буде введений воєнний стан, як протриматися ці два місяці?

- Невідомо, коли тилове місто Маріуполь готується до евакуації та можливого удару бойовиків. Фактично нам зайшли в тил. Два місяці в нас немає. Все рахується годинами. Агресор не зупиниться на Донбасі. Стоїть питання про відчленування як мінімум половини України. Мета даної агресії отримати не дві області, а ще мінімум шістьох — те, що росіяни називають "Новоросією". Під загрозою ще Харківська, Одеська, Миколаївська, Запорізька, Дніпропетровська, Херсонська. В будь-який момент вони можуть стати не тиловими областями, а передовою. Вже немає часу гратися. Президентові треба брати персональну відповідальність. Також — докорінно міняти Міністерство оборони, його керівництво.

Але ж Антитерористичною операцією керує Служба безпеки

- Задіяне й Міноборони. Ним керує не фахівець Гелетей. Так, він генерал-полковник, який очолював Управління держохорони. Він охороняв конкретні персоналії, об'єкти. Але це не значить, що може охороняти всю державу. А в керівництва СБУ зв'язані руки участю в АТО так званих добровольчих батальйонів, які підпорядковані Міністерству внутрішніх справ, самі собі воюють, перетворилися на партизанку. Треба визнати — в нас немає єдиного військового командування. Якщо воюємо — всі повинні бути підпорядковані одному центру. А так бачимо, що виходить командир батальйону Семен Семенченко і починає вчити генералів як треба воювати — це дурня. Я розумію, що людина вже бачить себе в парламенті за списками Коломойського.

Ситуація на Донбасі — тут і бездарне керівництво, і здача інтересів. 23 роки в нас були паркетні генерали, які не мали військового досвіду та розвалювали армію. Тому зараз функцію армії виконують вчителі, бухгалтери. Водночас — не може бути в одного з керівників АТО бути рідний брат у російському військовому керівництві (В'ячеслав Назаркін - начальник управління спецоперацій Генштабу ЗСУ, Сергій Назаркін - заступник коменданта Омського гарнізону Російської Федерації. - ред). Де гарантія, що не зливає інформацію?

×