Що знає пересічний українець про Швейцарію? Що там красиві гори і озера, що швейцарці виробляють славнозвісний сир, найкращі в світі годинники, що в цій країні найнадійніші в світі банки і що Швейцарія примудрилася зберегти нейтралітет навіть під час Другої світової війни, коли про такі речі ніхто особливо не питав.
Швейцарці також є одними з найбагатших людей у світі, з доходом на людину удвічі більшим, аніж у Великобританії. А ще вони мають найнижчий рівень безробіття в Європі – менше 4%. Показово, що вищеназвані швейцарські досягнення, так чи інакше, пов'язані з широким поширенням у цій країні прямої демократії, за якої громадяни самі вирішують різні питання свого життя.
Чому швейцарська демократія найбільш "пряма"?
Ще в березні 2012 року, коли поняття "український сепаратизм" звучало доволі екзотично, український вчений-економіст зі світовим іменем, член Римського клубу Богдан Гаврилишин в інтерв'ю порталу "Час" висловив сміливу думку, що саме децентралізація влади тримає швейцарців разом: "Не мова, не релігія. Там немає національної ідеї, там є національна практика".
"Люди у франкомовній Женеві дивляться французьке телебачення, проте навіть не думають про те, щоб увійти до складу Франції, яка відома своєю культурою, кухнею, врешті винами. Тому що у Швейцарії вони можуть самостійно вирішувати, що важливо для них і для Женеви. І будь-яке рішення, вдале чи не зовсім, це їхнє рішення. А Франція, з її централізованою системою політичного управління, звела б статус Женеви до рівня звичайного департаменту, вимушеного підкорятися рішенням з Парижа", – підкреслив Богдан Гаврилишин.
В Україні, за словами економіста, все йде згори, а в Швейцарії кожна громада – це може бути кантон або містечко – має право визначати, який відсоток вона буде віддавати центру. І громадяни самі вирішують, що їм необхідно побудувати в першу чергу: школу, лікарню або будинок для престарілих. У Швейцарії може одночасно проходити 8-10 референдумів, на яких суспільство саме вирішує, чи проводити Олімпійські ігри, якими повинні бути зарплати у топ-менеджерів, скільки платити податків тощо.
На презентації інтернет-платформи "Референдум-онлайн" (www.referendum-online), яка відбулася в квітні 2013 року, Богдан Гаврилишин навів цікавий приклад референдуму у Швейцарії, що стосувався збільшення щорічної відпустки з 4-х тижнів до 6-ти. Показово, що більшість швейцарців сказали "ні" збільшенню відпустки. "Вони подумали: якщо ми будемо менше працювати – значить, менше зробимо товарів, менше їх продамо і, відповідно, рівень нашого життя погіршиться. Пряма демократія швидко робить суспільство більш зрілим", – підсумував Богдан Гаврилишин.
Інший приклад стосується референдуму з приводу встановлення мінімального розміру оплати праці за годину в розмірі 22 швейцарських франків (близько $ 25). Цю ініціативу не підтримали 65% виборців. Перемогла аргументація, що мінімальна заробітна плата знищить низькокваліфіковані робочі місця і призведе до втручання держави у питання заробітної плати. А цього корінні європейці дозволити собі не можуть.
"Для України швейцарський досвід проведення референдумів – хороший приклад самоврядування. На відміну від України, де останніми роками тема референдумів на національному рівні використовувалася для маніпуляцій, у Швейцарії референдум – ефективний інструмент управління та вирішення соціальних, економічних та екологічних проблем. Щоб посилити громади в Україні та підвищити ефективність місцевої політики, на законодавчому рівні необхідно повернути можливість проводити референдуми на регіональному рівні. Вважаю, що для посилення відповідальності політиків і чиновників народ повинен мати право відкликати їх на місцевому референдумі", – сказав з цього приводу голова швейцарського фонду "Скорочення ризиків" Володимир Костерін.
Інтереси простих швейцарців: здоров'я, права людини, соціальна справедливість
Аналізуючи тематику швейцарських референдумів, легко побачити, на що звертають увагу жителі цієї європейської країни.
Так, 28 вересня 2014 р. у Швейцарії був проведений референдум з питання зміни системи медичного страхування в країні. Представники лівих партій пропонували перейти з приватної системи страхування на державну, однак 61,8% швейцарців проголосували проти змін. Це була вже третя безуспішна спроба лівих партій перевести країну на державну систему медстрахування. В той же день швейцарці відкинули ще одну народну законодавчу ініціативу асоціації рестораторів "Gastrosuisse", яка вимагала встановити єдину ставку ПДВ як для "швидкої їжі" – фаст-фудів, так і для "повільної" – ресторанів.
А жителі кантону Швіц ухвалили історичне рішення підвищити податки для найбільш заможних фізичних осіб, які проживають на їхній території. Цей крок може стати початком кінця знаменитої податкової конкуренції між швейцарськими кантонами і "змагання на пониження", коли кожен кантон намагався "перевершити" своїх сусідів щодо створення найбільш вигідних податкових умов для заможних громадян.
Тут доречно нагадати, що в основі системи швейцарського федералізму полягає принцип податкової та бюджетної автономії кантонів. Суб'єкти федерації в Швейцарії мають широкі фінансово-податкові та бюджетні права. Їм не потрібно все віддавати до центру, а потім чекати звідти грошових подачок. Навпаки, система прямої демократії дозволяє кантонам самим визначати, скільки саме коштів отримає федеральний центр.
Однак не всі швейцарці двома руками за референдуми. Так, представники швейцарського бізнесу і політики виступають проти проведення 30 листопада 2014 р. референдуму щодо обмеження імміграції в країну. Представникам бізнесу подібна ініціатива загрожує проблемами з нестачею робочої сили. Наприклад, швейцарські банки особливо залежать від припливу іноземних працівників, адже їхня частка в установах сягає 25%. Це вже друга за дев'ять місяців антиміграційна ініціатива в Швейцарії. Того ж дня громадяни Швейцарії висловлять свою думку з трьох "золотих" питань: чи повинен Швейцарський національний банк збільшити на 20% свої золоті запаси, чи має центральний банк припинити продаж своїх дорогоцінних металів, і чи потрібно зберігати все золото всередині країни.
Що ще хвилює швейцарське суспільство, про що пишуть швейцарські ЗМІ? Теми найрізноманітніші, можливо, деякі з них стануть предметом найближчих референдумів:
– процвітання "суїцидального туризму" (за даними дослідників з Цюріха, з 2008 по 2012 роки вдвічі зросла кількість жителів інших країн, які приїхали до Швейцарії з метою легально піти з життя);
– поява нового комп'ютерного вірусу, який шифрує файли, за розшифровку яких треба чимало заплатити;
– проблема реакторів, що експлуатуються тривалий час (Згідно звіту WorldNuclearIndustryStatus 2014, в якому представлений огляд функціонуючих атомних станцій світу, найвища середня тривалість експлуатації реакторів спостерігається в Швейцарії);
– очікуване в грудні 2014 року чергове підвищення тарифів на проїзд у поїздах, трамваях і автобусах;
– потенційна можливість Швейцарії стати помітним експортером сільгосппродукції, якщо б вона сама не виробляла дуже мало їжі, перебуваючи у залежності від імпорту;
– проблема моралі та прагматизму на прикладі провокаційною агітаційної кампанії проти СНІДу.
На перший погляд, українцям ці теми не особливо близькі й актуальні. Проте людство живе на одній планеті, і те, що вчора здавалося далеким і чужим, сьогодні може стати необхідним і нагальним. Про швейцарську армію українська влада вже згадала: в серпні 2014 р. Міністерство оборони України заявило, що Україна буде будувати свою майбутню армію за швейцарською моделлю, згідно з якою "кожен українець повинен знати своє місце на випадок широкомасштабної агресії або гібридної війни".
Українці вже обрали Європу!
Показово, що всі лідери парламентських виборів в Україні, що відбулися 26 жовтня 2014 р. – "Народний фронт" Арсенія Яценюка, Блок Петра Порошенка і "Самопоміч" Андрія Садового, які разом складають парламентську більшість, у своїх передвиборчих програмах мають два схожих пункти: європейська інтеграція та розвиток місцевого самоврядування.
Власне Арсеній Яценюк, давно будучи вірним адептом ідеї євроінтеграції, в останні півроку все більше уваги звертав також на реформу місцевого самоврядування та місцевої влади. Ці теми стали регулярним порядком денним на засіданнях Кабміну, сам прем'єр-міністр сказав з цього приводу таке: "Люди на місцях хочуть контролювати владу. Люди на місцях хочуть призначати владу і мати відповідальну владу. І Уряд України зобов'язаний дати чітку відповідь, що буде зроблено з метою децентралізації влади".
За словами Яценюка, перше рішення, яке має бути ухвалене, це ліквідація обласних та районних державних адміністрацій. Він також підтримав ідею про обрання виконавчих комітетів відповідними місцевими радами.
Проводити реформу місцевого самоврядування набагато легше в мирний час, ніж під гуркіт канонади. Проте вибору у Петра Порошенка не було, і він пішов на досить непопулярні заходи: запропонував на три роки дати окремим районам Донецької та Луганської областей особливий порядок місцевого самоврядування. Що стосується "Самопомочі", то вона також має намір відстоювати "децентралізацію влади та податків, аби громади мали достатні повноваження, кошти та механізми відповідальності для власного розвитку".
Що ж, український народ зробив свій вибір, довіривши проєвропейським партіям і проєвропейському президенту керувати країною. Залишається сподіватися, що всі вони разом зможуть наблизити Україну до її стратегічної мети – Європейського Союзу, і тут важливо не забути, що найбільш прямий шлях до Європи проходить через Швейцарію з її зразково-класичними референдумами і зрілими місцевими громадами.
1 
8759
Коментарі