Про особливий статус Донбасу, стосунки із Саакашвілі та зустріч з Ахметовим розповідає голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський в інтерв'ю Gazeta.ua.

Павло Жебрівський раз на два тижні буває в своєму офісі на вул. Кирилівській у Києві. Зустрічаємося з ним 23 січня. Зустрічає у приймальні на другому поверсі. На стіл ставить попільницю. Курить синій "Парламент". Помічник приносить каву.

Сьогодні 227-й день, як ви на посаді. Можете вже говорити про якісь досягнення?

- Досягненням було б, якби Україна відновилася на всій Донецькій області. Але доки частина території окупована, говорити про великі досягнення - нечесно. Є виконана робота.

 

"У нас гетьманів - на палю, Януковича - під зад коліном. Українець терплячий до певної межі"

Ви визначили п'ять головних напрямків роботи. Перший - відновлення самоідентифікації донеччан як українців. Це процес тривалий. Як він просувається?

- Так, є п'ять напрямків, за якими працює моя команда. Перший - Донеччина має бути в єдиному українському просторі. Другий - побудова нової інфраструктури області. Третій - структурні зміни в економіці регіону, підтримка й розвиток малого і середнього бізнесу. Четвертий - децентралізація. П'ятий - боротьба з корупцією.

Самоідентифікація - це ключова, засаднича річ. Мені приписують, що займаюся українізацією і декомунізацією. Якщо у нас держслужбовці та працівники бюджетної сфери будуть розмовляти українською мовою, то проблем із мовою не буде. У нас всі колегії проводять державною мовою. Я відкрив курси української мови в обласній держадміністрації. Записалися 127 осіб. Залюбки ходять. Нікого не змушую, нікого не перевіряю. Зараз такі курси почали робити мери міст.

Коли людина працює на заводі - якою мовою хоче, такою і розмовляє. Але ти - державний службовець. Ти маєш українську не тільки знати, а й розмовляти нею. Бо ти виконуєш державну функцію. Це не значить, борони Боже, когось ламати через коліно. Чим українець відрізняється від кацапа? Українець - вільна людина. Він каже владі: "Не заважай, я сам собі дам раду. Забезпечу свою сім'ю і навіть дещицю дам на податки". Через це в нас гетьманів - на палю, Януковича - під зад коліном. Українець терплячий до певної межі. Генотип українця - свобода. Інший генотип - кацап. Є батюшка цар. Він має сказати, коли мені до дівчат ходити, коли сіяти, орати, як жити. І за це має давати гроші. Донеччани по духу - українці.

Усі пишуть і читають українською нормально. Є мовний бар'єр і немає спілкування - це правда. Але це не є величезною проблемою. Це має бути еволюційно простий процес. У селах по Північній і Центральній Донеччині всі школи - україномовні. У більшості - нормальний український суржик. Але як тільки він став начальничком маленьким, він тут же переходить на російську мову. Російська на Донеччині була мовою панівного класу. Хочу показати: українська - це модерно, красиво. Видаємо обласну газету "Вісті Донбасу". Наклад 50 тисяч. Частково передплачують. Більше роздаємо безкоштовно.

 

Про відбудову області

Треба колосальні кошти на відбудову зруйнованих об'єктів у регіоні. Лише на відновлення автодоріг загального значення необхідно 30 мільярдів гривень. Приблизно 600-700 мільйонів гривень обійдеться відбудова зруйнованих терористами мостів.

- Нам вдалося розпочати побудову інфраструктурних об'єктів. Сьогодні є 4 мільярди гривень. Це українські гроші. Підприємства, що були розташовані на тимчасово окупованих територіях, перереєструвалися в Україні. Сплачують тут податки. На 1 вересня таких грошей накопичилося 2,4 мільярда. Ми підготували законопроект і тепер їх можемо використовувати на відновлення інфраструктури. Ще є екологічні понад 400 мільйонів, ще - перехідний залишок, десь 600 мільйонів гривень.

Якісь європейські країни готові брати участь у відбудові?

- Ми провели економічний форум в Артемівську. Створили дорожню карту відбудови інфраструктури Донеччини. Хотів показати європейцям, що є команда, яка розуміє, що робити, не збирається красти і зможе реалізувати всі завдання. На мій погляд, нам це вдалося. Створюємо агенцію регіонального розвитку. Із 12 членів наглядової ради там буде 9 європейців. Усі гроші проходитимуть тільки через електронні торги.

Зараз спілкуємося з німецьким банком, щоб отримати фінансові ресурси на дороги. Попередньо узгодили відбудову траси Маріуполь - Запоріжжя. Там 202 кілометри, з них 52 - наші. Це дуже важлива траса, бо з'єднує Маріупольський морський порт із Великою Україною. Переговори тривають. Планується зустріч із послами Євросоюзу. Буду презентувати дорожню карту. Сподіваємося, що фінансовий ресурс туди піде.

Що в цій дорожній карті?

- Я вибрав п'ять міст, де зосереджено 60 відсотків населення області. Це Маріуполь, Краматорськ, Слов'янськ, Костянтинівка, Артемівськ. Маємо вийти із землі, а тоді будемо губи фарбувати. Почнемо з води. Але вода має бути така, щоб люди пили з-під крана. І на 60 років забули, що треба міняти водопровідні труби.

Друге - водовідведення і каналізація. Туди гроші кидали завжди, відмивали.

Третє - тепло. Мінімізувати тепловтрати у школах, дитсадках, лікарнях.

Четверте - муніципальні дороги. Гроші раніше вкладали в Донецьк. Трошки - у Харцизськ, ще трохи - в Артемівськ. Коли син Азарова був депутатом Верховної Ради від Слов'янська - трохи туди. Маріуполь нічого не отримував. Це ключова проблема. Дороги розбиті не тільки військовими і бойовими діями. Вони розбиті, бо їх ніхто не ремонтував. Якщо їхати з Гранітного через Мирне на Волноваху, 10 кілометрів заберуть понад годину. Там траса не побита гусеничною технікою. Вона така була.

Державні дороги ми не можемо фінансувати з обласного бюджету. Сподіваюся, що в них вкладуть гроші європейців.

 

Про економіку, Ахметова і Януковичів

Одна з проблем Донеччини - бізнес регіону сконцентрований у небагатьох руках. Ви почали демонополізацію економіки. Що вдається?

- Проблема була ще й у тому, що цей бізнес визначав і політичне обличчя області, і настрої людей. Сьогодні стоїть завдання щодо вугільних полів і збагачувальних фабрик. За минулої злочинної влади збагачувальні фабрики віддавали фірмам Саші-"стоматолога" та іншим наближеним. От сьогодні державна шахта видобувати вугілля не може. Бо поля віддані. Це провели через районні, міські, обласні ради. Є рішення Кабміну. Ми працюємо, щоб повернути вугільні поля у державну власність і дати їх державним шахтам. У старі часи збагачувальні фабрики були об'єднані в одну компанію. Потім якимось чином перейшли Олександрові Януковичу. Працюємо, щоб і їх повернути в державну власність.

Як тоді працюють державні шахти?

- Там зараз видобуває шахта Краснолиманська. Вона - єдина не отримує жодних державних дотацій, прибуткова. Якщо повернемо вугільні поля законно, то Краснолиманська буде прибуткова й далі. Якщо держава вирішить продати її на конкурсі, то буде черга стояти. Це - дуже дорогий актив.

Ви заявляли про намір сформувати державний вугільний холдинг - із 11 шахт і 3 центрально-збагачувальних фабрик. Як просувається справа?

- Ми формуємо альтернативу бізнесам, що є в регіоні. Є програма з об'єднання державних шахт в єдину структуру. Щоб це був економічний кулак. Щоб можна було вийти на рентабельну роботу. Це важко. Є супротив із Києва. Є супротив знизу від директорів. Одні з профспілок передали: "Скажіть Жебрівському хай не умнічає. Його завдання - вибити дотації з Києва".

Друге питання - морський порт. Він - державний. Ми підготували програму його розвитку. Це бізнес-актив, що має протистояти фінансово-промисловим групам.

Працюємо щодо Азовмашу, який стоїть - так догосподарювалися. Все начебто за законом. Це - оболонка. Ще є 6 підприємств, де Азовмаш має від 0,1 до 16 відсотка. Все решта - в приватних руках. Це потрібно з'єднати воєдино. Так виникне альтернатива монополістам.

Як долаєте спротив фінансово-промислових груп?

- Ми виставили їм вимоги. Перша: встановити достойну заробітну плату людям.

Друга: платити податки.

Третя: дотримуватися екологічних норм.

Вони це прийняли. Є призначений президентом голова адміністрації. Це влада, яка під себе не гребе. Виконує державні завдання. Завжди можна казати: мені потрібно щось, дайте грошей. Залюбки дадуть. Але потім ти будеш на гачку. А якщо на гачок не лізеш, якщо виконуєш державницькі функції - за що тебе можна вхопити?

А як реагує на це Ахметов?

- Один раз ми зустрічалися з Рінатом Леонідовичем. Розглядали правила гри, які мають бути на території Донецької області. В першу чергу я говорив про єдиний український простір. Ахметов сказав: для нього Донеччина - Україна. Обговорювали заробітні плати, податки, екологію. Домовилися найближчим часом підготувати екологічну програму - з виходом на європейські параметри. За їхніми параметрами, багато підприємств треба закрити. Це не приведе ні до чого хорошого. Але якщо розробимо трирічну програму і поквартально будемо виконувати, то збережемо робочі місця, податки і вийдемо на екологічні норми. Зустріч була нарівні. Є губернатор. Є бізнесмен. Так, великий, мабуть, найбільший в країні. Але є влада, яка виконує державні функції.

Що відбувається з підприємствами сім'ї Януковича, які розташовані на підконтрольній нам території?

- Підприємств, де Олександр Янукович напряму є власником, на нашій території немає. Але досі в Донбасенерго є контрольована ним частка. Про це всі знають, Служба безпеки - теж. Однак не можемо забрати через "революційну доцільність". Як це все зробити юридично?

Сьогодні Олександр Янукович має опосередкований вплив на вугільні поля, збагачувальні фабрики і Донбасенерго. Ми знаємо, що деякі серйозні бізнесмени записані суто номінально, але довести це дуже важко. У всіх цих напрямках працюємо разом із правоохоронними органами.

 

"Щоб винайняти нормальне житло, треба 4-5 тисяч. Керівник департаменту отримує 5 тисяч гривень"

Хто працює з вами?

- Я прийшов на Донеччину в червні. Був там абсолютно новою людиною. Проблема з командою була, мабуть, ключовою. Написав, що оголошую набір патріотів для роботи в облдержадміністрації. Приїжджають 90 відсотків міських божевільних, ще 10 - розумних патріотів. Питає: які правила гри? Треба працювати на розвиток. Вибираєш векторні точки - і трудишся. А скільки платите? Отака зарплата. Квартиру даєте? Ні. Скільки коштує винайняти? Стільки-то. Каже: "Я - патріот, але не ідіот". Тому знайти людей для роботи в таких умовах - важко.

Проблема в тому, що всі вимірюють і оцінюють роботу Донецької області так само, як Житомирської чи Київської. Це неправильно. Ми перебралися в Краматорськ. Це - робітниче місто, більшість жителів працюють на заводах. Адміністративної еліти там ніколи не було. Вона залишилася в Донецьку чи переїхала до Києва. У мене досі 50 відсотків вакансій. Щомісяця оголошуємо конкурси. Журналістів не можемо знайти - зарплата 2500 гривень. А орендувати вбиту квартиру, де можна переспати й помитися - півтори-дві тисячі гривень. Щоб винайняти нормальне житло, треба 4-5 тисяч. Керівник департаменту отримує 5 тисяч гривень на руки.

Сьогодні вже чітко розумію - хто чого вартий. Хто що може. Зараз починаю серйозні кадрові зміни. Уже підібрав людей. Вони готові їхати навіть на такі зарплати.

Як працюєте з місцевими кадрами?

- У мене є поняття - робота з чистого аркуша паперу. Кажуть: "Павле Івановичу, ви жодного директора школи не звільнили. А вони готували антиукраїнські мітинги". Я, по-перше, не маю права звільняти, а по-друге - це питання до прокуратури і СБУ. Уявімо, що я когось звільню. А кого на його місце призначу? Завуча? Так вони разом це робили. Вчителів? Вони - те ж саме.

Яким шляхом пішов Радянський Союз на Західній Україні під час Другої світової війни? Туди прислали вчителів, лікарів, чиновників, міліціонерів, прокурорів зі Східної України чи Росії. Нав'язали свій спосіб мислення.

Можемо зробити так само?

- А хто готовий їхати на Донбас? Мені вдалося за весь час зі Львова запросити директора департаменту освіти Оксенчук Надію Володимирівну, яка погодилася на подвижницьку роботу. Це без пафосу кажу. Охочих їхати на Донбас нема великої черги. Для людей, яких туди запрошуємо, треба інші умови оплати праці.

 

"Мер Дебальцевого - чистий сепаратист. Його звільняють від покарання"

До відповідальності когось притягнули?

- Крім Нелі Штепи (екс-мер Слов'янська. Її звинувачують у закликах до зміни кордонів України, сприянні псевдореферендуму про відділення Донецької області від України, створенні умов для діяльності терористичних груп та організацій. - Gazeta.ua), нікого. І вона постраждала навіть не тому, що робила погані речі, а слави захотіла. Пхалася в телевізор. Якби не пхалася, її також не арештували б. Тільки тому, що стала зіркою телебачення, - сидить. Мер Дебальцевого - чистий сепаратист. Достатньо доказів. Його звільняють від покарання. Мені кажуть: "Ви ж керівник військово-цивільної адміністрації - зробіть щось". Не розуміють повноважень. А мені це дає тільки те, що маю повноваження й голови обласної ради. Всі інші функції, обов'язки і права - як в решти голів облдержадміністрацій.

Яка ситуація з контрабандою?

-На жаль, така штука існує. Її знищити не вдалося. Фури проходять. Менше у визначених коридорах, а більше - манівцями. Достатньо багато української продукції є на тій території. Кажуть, у Горлівці вже навіть працюють бази, де продається "Наша ряба" й все інше. Це не означає, що напряму "Наша ряба" постачає.

Можливо, трохи менше везуть, бо ціни вирівнюються. У першу чергу маємо прибрати економічне підґрунтя, а репресивні заходи - це як додаткові. Немає такого злочину, на який би не пішов капіталіст за 300 відсотків прибутку. Якщо буде великий зиск, будемо затримувати, арештовувати, а вони все рівно везтимуть.

 

Про людей Донбасу

Як живе місцеве населення?

- На перших порах чув: якщо вони - українці, хай виїжджають звідти. Кажу: нема проблем, привезу тобі 10 сімей. Дай їм житло, допоможи з роботою. І я гарантую, що виїдуть дуже багато з тієї території. Слава Богу, останнім часом зникла проблема - "не беремо на роботу переселенців". Влітку таке було. Поступово починаємо розуміти одне одного - люди з Донеччини і Великої України.

Зараз там тримаються за своє житло. Виїдь - розграбують. Вернешся - нічого нема.

Чого ждуть від влади в Києві?

- Головне - нам потрібен мир. Багато питань до тарифів. Хоча ми багато попрацювали щодо субсидій. У Новгородці з 11 тисяч жителів - 7 тисяч оформили субсидії. Це там, де стріляють кожного дня.

Які настрої на Донеччині переважають у ставленні до України? Що змінюється?

- Після Нового року провів співбесіди з усіма керівниками адміністрацій, міськими головами. Одне з ключових питань: які настрої людей? Вони суттєво змінюються. Це не тільки мої здогадки чи відчуття. За соціологією, яку проводили канадійці, 75 відсотків жителів території української Донеччини - за те, щоб область була у складі України. І тільки сім відсотків - хочуть відділитися, прагнуть до Росії. У побутових розмовах на першому місці - робота, тарифи, дороги. Звичайно, по лінії розмежування тема номер один - війна. А вже трохи далі - Краматорськ, Артемівськ - як і тут, у великій Україні: питання побутові більше турбують людей.

 

Про скандал із Саакашвілі

Ви емоційно відреагували на приїзд губернатора Одеської області Міхеіла Саакашвілі на Донеччину. Він пообіцяв допомогти створити Центр надання адміністративних послуг. Але не зустрівся ні з вами, ні з мером Маріуполя. Ще опублікував відео з наших блокпостів, де відкрив позиції військових.

- Якщо хочеш, щоб тебе шанували, шануй і свого колегу. Є неписані кодекси. Їх не можна переступати, бо тоді повага від людей зникає.

Сюди багато депутатів приїжджають, пропонують різні проекти. Ми їх підтримуємо і кажемо: хлопці, якщо будете на реальних діях піаритися, ми вам тільки поможемо. І честь і хвала вам буде.

На приїзд Саакашвілі бурхливо відреагували всі сепаратистські телевізії, сайти. Бо він поводився неприпустимо - як ведмідь у посудній лавці. У нас вистачає своїх блазнів. Дуже не хотів би, щоб ми їх ще й імпортували.

Він завдав великої шкоди. В тому числі - Донецькій області та політиці, яку проводить український президент і уряд. Людину, яка перебрала міру, треба ставити на місце. Бо уявіть, що я приїжджаю в Одеську область - де проблем не менше - і розказую, що не правильно робить Саакашвілі.

Він вам відповів.

- Я б на його місці просто вибачився. А його реакція була неадекватна. Брехлива. Я ніколи не був заступником генерального прокурора по боротьбі з корупцією. Наді мною було ще 5 начальників. Про те, як я розслідував кримінальні справи, нехай звернеться до Давіда Сакварелідзе (заступник генерального прокурора України. - Gazeta.ua). У нас справи були заступників міністрів, деяких міністрів, народних депутатів. Ми довели б їх до кінця. Але управління працювало тільки 3,5 місяця. А справи в Генеральній прокуратурі - це мінімум півроку.

Якщо не можеш допомогти - не заважай. Але головне, що не просто напаскудив, а ще й оббрехав. Не дай Бог, отакі люди піднімуться в українській ієрархії достатньо високо. Ми в Європу йдемо не для того, щоб встановлювати собі царя.

Які стосунки з іншими губернаторами. Вони допомагають?

- Дуже добрі. Зокрема, більшість областей у нас будували взводно-оборонні пункти.

 

Про "особливий статус" Донбасу

Зараз ключове питання - зміни до Конституції стосовно так званого особливого статусу нині не контрольованих Україною територій Донбасу. На цьому наполягають і Європа, і Росія. Мусимо це прийняти?

- Сьогодні є три забаганки. Перша - забаганка Кремля: залишити тимчасово окуповану територію як мотузки, що триматимуть Україну в орбіті впливу Росії. Впарити нам її разом із Гівами, Моторолами, Захарченками, Плотницькими та іншими бандитами. Ця модель неприйнятна для нас. Особливий статус, якщо це федералізація - це знищення України як держави.

Є забаганки Європи. Те, що вони пропонують - відкладений конфлікт. Це міна сповільненої дії, яка бахне ще в гіршому вимірі, ніж сьогодні.

Моє бачення - Україна повинна взяти контроль над кордоном. До цього Росія має вивести свої регулярні війська. Друге - роззброєння бандформувань. Амністія для тих, хто не коїв злочини. Кримінальне переслідування і засудження мародерів, убивць. Туди має ввійти українське військо. Там півроку повинна бути представлена українська телевізія, засоби масової інформації. Після цього провести вибори уже децентралізовано.

Тобто маємо розбити регіон на громади, передати максимальну кількість прав і повноважень на місця. Залишити там префекта, який стежитиме за дотриманням Конституції і законів України керівниками громад. Це те, що потрібно для України.

×