Обрання предстоятелем УПЦ МП Онуфрія демонструє міцність позицій промосковської партія в УПЦ, - каже в інтерв'ю Gazeta.ua єпископ РПАЦ Григорій (Лур'є) - Під промосковською партією треба розуміти не таких одіозних фігур як митрополит Агафангел з Одеси. Ні, мова йде про поміркованих й хитрих людей, які не роблять гучних антиукраїнських заяв. Основа московської партії – церковні торгаші, які просто роблять ставку на перемогу Кремля. Зараз вони готові притихнути, не роблять демонстративних акцій в підтримку терористів. Але вони нікуди не ділись. Зрозуміло, що перемога Онуфрія на руку Чистому провулку (резиденція Московського патріарха – ред.).
Тому про ідею об'єднання православних церков та автокефалію можна забути?
Не зовсім. При будь-якому варіанті буде дистанціювання від Москви. Питання інше: як це проходитиме? Обрання Онуфрія означає, що ці процеси стануть хаотичними. В звільнених містах Донбасу люди роблять закиди духовенству УПЦ (МП) щодо їх зв'язків з терористами. Суспільство бентежить не так факт підпорядкування УПЦ Чистому провулку, як виразно антиукраїнська позиція церкви. Тому не виключаю зростання рівня насильства у вирішення церковних проблем в Україні. Якби до влади в УПЦ (МП) прийшла людина з проукраїнськими поглядами, то конфліктів було б менше.
Навіщо РПЦ Україна? Росія велика країна, значно більша від України за територією.
Перше: порівняння країн на мапі створює ілюзії. Якщо вже порівнювати, то треба на мапи нанести приходи і їх рахувати. А ще краще - полічити кількість віруючих. Зараз кількість приходів Московського патріархату на Україні складає третину від всіх приходів РПЦ. Це дуже багато. Друге: кількість приходів та вірян – важливий чинник у фінансовому плані. УПЦ (МП) офіційно не перераховує до московського штаб-квартири ніяких грошей, але є всі підстави припускати про значні "неформальні" грошові потоки. Третє: геополітичне значення України. Статус РПЦ разом з Україною сьогодні де-факто рівний другій церкві, яка конкурує з першою – Константинопольським патріархатом. Де-юре це тільки п'ятий патріархат серед п'ятнадцяти церков офіційного православ'я. Така відмінність між юридичним й фактичним становищем пов'язана сама з чисельністю Московського патріархату, котрий значно більший за інші церкви. Та якщо в РПЦ відібрати Україну, залишивши якісь символічні приходи, критична маса буде втрачена. Це означає послаблення Москви і підйом Константинополя. Втрата України призведе до послаблення на інших фронтах – Молдова, країни Балтики, Західна Європа та Північна Америка. Тому без України відбудеться колосальне падіння акцій Московського патріархату на міжнародній біржі. Ось ці три чинники роблять Україну вкрай важливою для Чистого провулку.
Відхід України від Москви якось зміниться значення РПЦ в середині самої Росії?
Так. Зараз Московський патріархат тісно співпрацює з МЗС, фактично є їх підрозділом. Тому це буде удар по московській дипломатії. В Кремлі зовсім не зрадіють від автокефалії УПЦ. Тоді товаришам з Чистого провулку пред'являть претензію, що вони не тримають фронт на своїй ділянці. Бо ж уже зараз між Кремлем та Чистим провулком відносини стали прохолоднішими. Протягом останнього року РПЦ перестала бути нюзмейкром. На свято приєднання Криму до Росії Гундяєва не кликали. Це в час, коли пропаганда на всю кричить про боротьбу православних росіян на Донбасі. Коли так, то Кирило має бути першим серед адептів Новоросії. А в медіа цього немає. І це суттєвий сигнал для російського суспільства – можна обійтись без попів. В Чистому провулку відчувають цю тенденцію, тому намагатимуться доводи свою потрібність Кремлю на Україні.
Дорого до автокефалії УПЦ не така проста. Є певні стандарти. Москва може зупинити цей рух?
В Церкві існує своє право, яке плюндрувати не можна. Якщо геополітична ситуація складається так, що з одного боку єдина православна велика країна - Російська імперія, а з іншого боку не лояльна до християн Османська імперія, то можна дозволити собі стояти на голові. Тобто не звертати прискіпливу увагу на церковне право. Але якщо ситуація змінюється, а вона давно вже змінилась, всі запитають: а чому це ви стоїте на голові? Вперше це відбулось в 1924 році. Тоді виявилось, що передача України як частини Константинопольського патріархату Москві, яке начебто відбулося в 1686 році, в дійсності не була передаючою від Константинополя під Москву. Річ в тім, що Константинополь доручив приглядати Москві за Києвом, але не відмовлявся від верховної влади. У 1924 це стало підмурівком для створення Польської православної церкви на території Польщі, яка тоді включала в себе Західну Україну та Західну Білорусь. В 1942 році під час окупації України німцями влада ППЦ поширилась на Україну та Білорусь. Тобто Константинопольська патріархія ніколи не змінювала свою позицію щодо України. Уже в 1995 и 1996 роках Константинополь прийняв під свою юрисдикцію дві українські церкви в еміграції – в США та Канаді. Зараз вони становлять одну автономну церкву в межах Константинопольського патріархату. Подібний шлях може пройти церква і в середині України. Попервах організовується автономна церква, а потім Константинополь дарує їй автокефалію. Це цілком канонічний путь. Його силою зупинити не можна, бо у Чистого провулку не так багато друзів у світі.
Хто зараз є союзником Московського патріархату?
Тільки сербська церква. Та й вона має проблеми в Чорногорії та Македонії, де виникли свої церкви. І хоча офіційно їх не визнають, проте неофіційно Константинополь їх підтримує. Ще до відносних союзників Москви можна додати грузинську церкву. Але грузини проводять балансуючу політику, бо є конфлікт довкола Абхазії та Південної Осетії.
Якщо так, то чому ж досі немає автокефалії?
Відповідь на це питання лежить в межах України – роздробленість церкви. Зараз реально існує дві православні церкви – УПЦ (КП) та УПЦ (МП). Без їх об'єднання автокефалія неможлива. Але це розуміють і в Москві теж.
Що заважає об'єднатись?
Всі бояться ділитись владою. Тому, якщо діяти по-уму, правильно було б розділити питання адміністративного об'єднання та проблему взаємного визнання. Єдине адміністрування хай стане проблемою майбутнього, а сьогодні займатись питанням взаємного визнання. Це набагато простіше. В ідеалі взаємне визнання приведе до спільних служб кліриків та єпископату. Тоді при адміністративному поділі обох церков не буде різниці у вірі. Поступово паства стане єдиною. Це стане фундаментом для майбутнього адміністративного об'єднання.
Чи не може УПЦ(МП) розколотись на шляху об'єднання?
Дивлячись, що ми вважаємо за розкол. Якщо наявність одного чи двох єпископів, які оголошують себе окремою церквою, є розколом, то так. Але це не загроза, а невідворотний факт. З цим треба змиритись і не звертати на це більше уваги, ніж воно того заслуговує.
Чому ви називаєте релігійні структури торгашами?
Так я називаю тільки людей, які перебуваючи в середині релігійної організації, мають виключно економічні інтереси. Те, що церква має багато варіантів для ведення бізнесу – в Україні цілком очевидно. Є прямий бізнес – робота з паломниками та спонсорами. Є опосередкований – створення церковними діячами підприємств. Є навіть кримінальний варіанти. Відомо, що частина керівництва УПЦ (МП) були частиною не тільки режиму Януковича, але і його тіньової складової.
Які інтереси в Україні має Константинополя?
У патріарха Константинопольського і патріарха Московського однакові цілі – стати другим Папою Римським. Тільки серед православних. І це призводить до протистояння. Це ще з середини ХХ століття. Обидві структури, в першу чергу, цікавить політичний вплив.
Яке майбутнє РПЦ ви бачите в середній перспективі?
Думаю буде три етапи. Перший: відбудеться переорієнтації з Чистого провулку на місцевих чиновників. Церква все більше ставатиме придатком до держапарату РФ, але на регіональному рівні. Зараз немає діалогу між Кремлем та Чистим провулком, як це було за раннього Путіна. Бо Гундяєв не може командувати своїми чиновниками подібно до Путіна. Владна вертикаль РПЦ побудована під одну функцію – насос, який піднімає гроші на гору. І тому виникає ілюзія, що насос і є ефективним менеджментом. А це не так. Тому відбувається поступове розлучення Кремля та Чистого провулку. Друге: наростатиме проблема управління РПЦ. Тамтешня публіка має дуже сумнівну репутацію – кількість скандалів дуже велика. Тому це все веде до ізоляції. Третій крок: зменшення розмірів Московської патріархії. Найбільш правильним рішення було б поділити МП на декілька патріархатів.
Як ситуація з православними вплине на греко-католиків?
Українські католики мають перед собою Московську патріархію, а з іншого боку незабезпечений тил у вигляді Риму. Звідти їх постійно б'ють. Якби греко-католик самі вирішували, що їм робити, вони б використали розбрат у православних для розширення своїх рядів. В якійсь мірі це відбудеться, бо повністю його блокувати неможливо. Але в досить скромних розмірах, оскільки католики стримуються Римом, який постійно щось крутить з Москвою.
2 
8759
Коментарі