В України є одна стратегічна проблема, яка існує в країні понад 20 років. Ніяк не визначимося з політичним курсом. Про це в інтерв'ю Gazeta.ua сказав мер Черкас Сергій Одарич.
- Яку державу будуємо? Єдиний чесний в цьому плані керівник - Леонід Кучма. Він чесно сказав у Верховній Раді: "Скажіть яку Україну будувати і я будуватиму". Всі інші роблять вигляд, що вони знають
З чого маємо тоді починати будувати державу? Чий досвід запозичити?
-Це той випадок, коли починати треба з усього. Не можна щось робити, а щось ні. Все між собою пов'язане. А ми однією рукою будуємо ринкове середовище, іншою - комунізм. І це на кожному етапі: в економіці, охороні здоров'я, освіті. Всі школи повинні бути в рівних умовах - державні, комунальні, приватні. Мають конкурувати якістю освіти. Держава приймає закон - кошти з міського бюджету платять тільки комунальним закладам. А там старіше обладнання, гірші препарати. Треба фінансувати не заклад, а надання послуги. Є популярна фраза: гроші ходять за дитиною, чи гроші ходять за пацієнтом. На рівні декларацій - так. Але гроші ходять за дитиною, якщо вона пішла у комунальний заклад. Якщо у приватну школу - ні. Те саме у медицині. В Черкасах є найсучасніший центр гемодіалізу для хворих на ниркову недостатність. Дайте можливість легально платити за їхнє лікування. Кажуть - не дамо. Будемо платити тільки за тих хворих, які лікуються в обласній лікарні.
Як нам обрати правильний шлях для держави?
-Існують досвіди багатьох країн, які проходили модернізацію. Класичний приклад - відродження і модернізація Німеччини після Другої світової війни, план Маршалла, досвід Аденаеура. Є сучасні приклади - модернізація Польщі, Естонії, Вірменії, Грузії. Коли за лічені роки вдавалося від тоталірно-соціалістичної системи перейти до ліберальної держави.
Нам підходить будь-яка модель. Вони всі побудовані на одному - передача повноважень максимально вниз. Щоб у процесі управління і прийнятті рішень брала участь величезна кількість людей. Сьогодні у нас надцентралізація. Щоб зупинити незаконне будівництво туалету в приватному домоволодінні необхідно, аби цим зайнявся Мінрегіонбуд. Це міг би робити який-небудь клерк у міськвиконкомі. Виносити це за межі міста чи села - нонсенс.
Що ще треба зробити?
- Має бути реформована податкова система. Стати простою і зрозумілою. Замість того, щоб запровадити спрощену систему її тлумачать як звільнення від податків.Уявіть стару гнилу хату. Пішла тріщина - відвалюється стіна. Ми наставили біля неї підпорок. Почав текти дах. Частину його перекрили. Замість шиферу зробили металочерепицю. Почала відхилятися друга стіна. Ми і її підпорками. І ось так і уже хати не видно. Вже вона вся у якихось підпорках, стовпчиках. Отак виглядає наше податкове законодавство. Я прихильник того, щоб розробити з нуля новий кодекс, його затвердити і визначити день, коли на нього переходимо. Має бути мала кількість податків, простота у їх нарахуванні і контролю. У нас на сьогодні значна частина економіки не оподатковується або має пільги. Так звані приватні підприємці або спрощенці. Це система ухилення від податків. 10 відсотків має платити і підприємець, і величезний завод. Але система має бути для малих фірм такою, щоб вони могли не тримати бухгалтерію. У нас спрощену систему використовуються для ухилення від податків. От ви підходите до торгового центру і думаєте, що це торговий центр. А це скопище з 200 спрощенців. Кожен з яких має кілька квадратних метрів. У них пільгова оплата по землі, по нерухомості, податку на прибуток. Тому в Черкасах насправді немає жодного торгового центру. Так по всій країні.
Часто нам за приклад ставлять Грузію.
-У Грузії було все зруйноване. Сиділи без світла, води. На той час не було якихось фінансових олігархічних кланів і груп. Кому б реформи ставали поперек горла. Нам важче, бо в Україні такі групи давно сформовані. Які сидять на сировині. Клани, що заробляють на енергетичній системі. Є групи меншого рівня, локального, які годуються з вантажних та пасажирських перевезеннях. Тому сьогодні у будь-якій сфері є потужне лобі, яке проти будь-яких змін. Є протидія. У Грузії цього не було. І другий момент - масштаби. Що таке Грузія? Це Київська область. Чотири мільйони населення, мала територія. Відповідно менше і щаблів, по яких команда з центру доходить вниз. У нас це 10-15 щаблів, поки дійде до села, де має проходити реформа. Тому імпульси затихають.
Є відчуття, що Україна рухається не туди. Що робимо не так?
- Починаючи з того, що продаємо свої голоси. Вибори у Чернігові показали - йде боротьба на що краще люди купуються: гроші чи гречку. Виявилося, на гроші. Їм треба не тільки гречка, а й цукор, м'ясо, молоко. Це відбувається на очах у всього суспільства, яке це пробачає. Ніхто не виходить на майдани. Всіх це влаштовує. Стоять черги і за грошима, і за гречкою. Суспільство дозволяє знущатися над собою. Після Революції гідності лишилися ті самі методи, прийоми роботи влади. Змінилися смотрящі на грошових потоках.
Як виправляти?
-Треба політична воля президента, парламенту і уряду. Починати треба зі змін у законодавстві. Міняти Конституцію. Про децентралізацію говоримо з березня минулого року. Проект був готовий на травень. У червні торік можна було голосувати. Витратили рік на балачки довкола цього. Зараз проголосували у Верховній Раді і відклали. Може, у грудні голоснемо так, щоб все таки ці зміни в Конституцію внести. Чого чекати? Що заважає завтра зібратися і проголосувати? І почати проводити децентралізацію. Ні, ми щось вичікуємо.
Чому так відбувається?
-У нас влада розпорошена. Припустимо у президента є таке бажання - все зробити і запустити. Далі це впирається у міністрів. Допускаємо, що Кабін закрився на місяць. Напрацьовував стратегічну лінію реформ. Але під кожну треба змінювати закони. Під одну децентралізацію треба змінити більше 200 законів. Потрапляємо у Верховну Раду. А там ступор. Беремо зміни до Конституції по децентралізації. Перший раз голосування для направлення в Конституційний суд. Юлія Тимошенко і її "Батьківщина" голосують "за". Другий раз - через місяць. "Батьківщина" вже виступає проти. Чому? Бо вибори. Ситуативні настрої перед місцевими виборами диктують політичним партіям логіку поведінки. В парламенті керуються не майбутнім України, а 25 жовтня. Отримають на три відсотки більше, чи менше. А час спливає. Потім з'являться якісь інші вибори. Після місцевих виборів відбудеться суттєве послаблення позиції "Блоку Петра Порошенка" і посилення позицій "Батьківщини". Вона зараз танцює на темі тарифів. Їй захочеться ініціювати розвал коаліції і проведення позачергових парламентських виборів. Коаліція розвалиться, якщо звідти вийде "Батьківщина" і "Самопоміч". Знову будемо займатися виборами замість того, щоб проводити децентралізацію.
Чим це загрожує для держави?
- Економічним колапсом. Реально зменшується кількість доходів громадян. Падає купівельна спроможність. На якомусь моменті ризикуємо потрапити у ситуацію початку 1990-х років. Все зупиняється. Виробництво падає. Дефолт, інфляція. Знову можуть з'явитися грошові знаки на шість-сім нулів.
Як виходити з ситуації? Можливо, просити допомоги Заходу?
- Треба почати зміни в країні. Допомагають сильним. Якщо якась організація або держава хочуть бути сильними, мають ціль, з'являються помічники. Якщо такого бажання немає, то допоможуть раз, два. На третій скажуть: "Хлопці, якщо не хочете змінюватися, то ми за вас це не зробимо". Приклад - Греція. Вона не хоче змінюватися. Зважили "за" і "проти". Якщо не підтримувати її - буде загальноєвропейський колапс. Дали шанс. Третього не буде. У найближчі місяці побачимо, як Європа відвернеться від Греції.
Допоможе вступ у ЄС?
- Вступ у ЄС - не актуальне питання. Уявіть. Є дівчина. Дуже важко хворіє. Складно і важко треба лікуватися. А вона визначає головним питанням - виходити заміж за одного хлопця чи за іншого. Так і Україні. У нашому стані нема чого й думати про ЄС, поки не наведемо лад у себе.
Яка програма мінімум і максимум має бути у нашої влади в найближчі кілька років?
- Є базові речі, які необхідно зробити у найближчі роки. Це реформа податкового законодавства. Друге - децентралізація. Треба зняти навантаження з центральних органів влади і перемістити на місця. Бо центральні органи влади не можуть вчасно і правильно розв'язувати локальні проблеми. По друге, накопичення в них такої кількості дрібних проблем і питань не дає можливості займатися стратегією.
Наступне - реформа у сфері ЖКГ. Включаючи питання громадського транспорту, теплопостачання, енергетичної незалежності, заміни імпортних енергоносіїв нашими вітчизняними. Це те, що у нас щороку споживає мільярди гривень. Вони йдуть з економіки в інші держави. Могли б лишатися у нас. Далі реформи у освіті. На перше місце я не ставив би питання скільки років вчитися. Мені вже тошно на це дивитися - то 10, то 12, то 11. Те саме стосується охорони здоров'я. Страхуємо тих, хто не може оплатити лікування. Інші платять за себе самі. У Грузії почали працювати за цим принципом і за рік мали найсучасніші клініки.
5 
8759
Коментарі
1