— Царев — засранец, пошел против собственного народа, — каже 40-річний Тарас Здриник із громадської організації "Єдність і воля" в Дніпропетровську.
Разом із місцевим автомайданом розселяють біженців із Донбасу. Дві сім'ї прихистили в будинку колишнього нардепа-"регіонала" 44-річного Олега Царьова, у селі Старі Кодаки за 8 км від Дніпропетровська. 3 червня Верховна Рада позбавила нардепа недоторканності за заклики "до насильницької зміни влади і повалення конституційного ладу України". Царьов тоді був у Криму. Звідти поїхав до Москви. В Росії тепер і його сім'я — дружина 45-річна Лариса, 10-річна донька Катерина й 6-річний син Ігор. Старші — 19-річний Максим і 14-річна Ольга — вчаться у Великій Британії.
Маєток Царьова — за 2,5 км від центру Старих Кодаків. Село налічує майже 5 тис. жителів. Ще зо 2 тис. людей приїжджають на літо. На багатьох будинках встановлені супутникові антени, занедбаних парканів не видно. Але особливо заможних — теж.
— Багатих людей у селі тільки двоє живе — Царьов і його невідомий сусід. У нього такий самий будинок, як і в Олега, — розповідає водій блакитної "Хонди Сівік", який підвозить до маєтку "регіонала". — Коли хотіли підпалить Царьова, випадково підпалили того багатого сусіда — "ошиблись адресом". То тепер уже й сусіда не видно. Царьов нам дорогу зробив. Раніше замість неї було сплошне болото. Всі з собою на роботу змінне взуття брали.
Будинок екс-нардепа — на березі Дніпра, наприкінці вулиці. Перед ним — тенісний корт. По обидва боки — баскетбольні сітки. Від дороги обійстя відгороджене 4-метровим кам'яним муром із колючим дротом. Металеві ворота зачинені зсередини. Праворуч них, під знаком "не гудіти" — поштова скринька. Вона — не для газет: з одного з прорізів видно вічко камери спостереження. Воріт не відчиняють. Залізними східцями біля маєтку спускаємося до Дніпра оглянути територію. Перед ними на стовпі табличка: "Детская площадка построена за средства Олега Царева. Пользуйтесь на здоровье!" Поодаль — дитячий майданчик із каруселлю й гіркою. Біля води — п'ять старих дерев'яних човнів.
— Как сосед Царев нас не напрягал. На чай не приглашал, конечно, с днем рожденья не поздравлял. Но как проезжал мимо, всегда приостановится, махнет головой. Правда, никогда не спрашивал, как дела. И никто из жителей села не ходил к нему решать какие-то проблемы, — розповідає Валентина Мойсова, сусідка "регіонала".
Вона 30 років працює директором школи №1 у Дніпропетровську. Через сітчастий паркан видно її двоповерховий будинок, лавку-гойдалку. Чоловік готується косити газон мотокосаркою.
— Этот дом начал строить еще отец Олега. Последний раз Царева видела в начале апреля. Сюда спустились представители Майдана. Спокойно зашли, он к ним вышел. О чем говорили — не слышала. А семья была где-то на Пасху. Тогда на улице гулял с няней 6-летний сын Игорь. После Пасхи они уехали в Крым. Семья Царева вела закрытый образ жизни. Так, приехали-уехали. Видела только пару раз, как они с женой переплывали Днепр и семьей катались на велосипедах. То, что он говорит по российскому телевидению, никому здесь не нравится. Никто в Днепре не хочет ни федерализации, ни отделения от Украины.
Старим велосипедом до воріт будинку Царьова під'їжджає чоловік, на вигляд років 60. Запитує в охоронця, чим може допомогти біженцям. Пропонує привезти посуд, постільну білизну.
— Да ну вы что, — відмахується той. — Здесь от Царевых столько вещей осталось! Тарелок и белья точно хватает.
Біля маєтку зупиняються "Хонда Акорд" і "Мітцубісі Лансер". По обидва боки машин — українські прапорці. З автомобілів виходять шестеро активістів із громадської організації "Єдність і воля". Відчиняють ворота. Праворуч них у клітці гавкає німецька вівчарка. Ліворуч за 5 метрів — спалений кросовер "Тойота Рав4". Вона стояла в гаражі, який 21 травня підпалили невідомі. По двору розкидані шланги. При вході в будинок — зо два десятки банок консервації, купа брудного дитячого одягу, рушників. Поверх них — великий знімок чотирьох дітей екс-нардепа.
— Все из дома вывозили представители Царева две недели. Последняя фура должна была доставить вещи на территорию России — то ли в Ростов-на-Дону, то ли в Москву, — каже один з активістів обласного Штабу національного захисту. — Но ее нашли во вторник после обеда на выезде из Днепропетровска. Водитель скрылся, как узнал, что везет. Там были и личные вещи экс-депутата. Например, всякие интимные штучки (знайшли чотири фалоімітатори та фотографії Царьова в стилі ню. — "ГПУ). А в его рабочем кабинете на одном из заводов нашли потайную комнату. Там была большая двуспальная кровать, а вокруг разбросаны презервативы.
Будинок Царьова має чотири поверхи й підвал. Там був спортивний зал і більярдна із сауною та басейном. Весь інвентар вивезли. Висить лише боксерська груша. У більярдній залишилося із сотню дисків з американськими фільмами та стільки ж книжок. Є три диски з українськими народними піснями для караоке. На першому поверсі — сушилка і пральня, гостьова ванна й туалет. На другому — велика вітальня, з'єднана з кухнею.
У вітальні стоять два шкіряні дивани, крісло, журнальний столик із комп'ютером. Навпроти нього — порожні полиці з шухлядами. Лежать тільки чотири книжки про свинарство, візитка американського юриста. В одній із шухляд знаходимо коробку з прицілом для мисливської рушниці, брошурку університету, де вчиться старший син Царьова, і клаптик паперу. На ньому записаний номер мобільного: "Сергей Иванович, "Беркут".
На третьому поверсі розташовано дві дитячі кімнати. Тут теж порожньо. Поверхом вище — спальня подружжя Царьових: велике ліжко під вікном, на стіні висить британський прапор. З вікна спальні — гарний краєвид на Дніпро. Полиці й тумби порожні.
У ванній — велике джакузі, кілька банок шампуню й гелів для душу. У гардеробній валяються дві коробки від коньяку "Хенесі".
Ліворуч від будинку — порожній 4-метровий басейн. Поряд на плитці сушиться килим. Один на одного складені сім білих пластмасових лежаків.
— Ребята, вы вниз спускались? — питає чоловік, років 40, у бежевій футболці й темних джинсах. Це — Геннадій із "Єдності і волі". — Там спуск к Днепру классный и смотровая площадка. Ну, красота просто. Не понимаю, почему Царев свихнулся на России? Жил бы себе здесь тихо.
Східцями спускаємося до Дніпра. Обабіч ростуть хвойні дерева. Далі — фруктовий сад: сливи, яблуні, черешні. За деревами видніється тир — металева стінка 5х4 м. З одного боку обшита гумою, щоб запобігти рикошету. У ній численні дірки від куль.
Ближче до Дніпра — величезний підземний елінг для яхт. Зараз у ньому стоять чотири човни, кілька 10-літрових пляшок із саморобним квасом. У них плавають скибки лимона й родзинки. Посеред приміщення на гачках висять дві сітки з пророслою цибулею й картоплею. Від них тхне.
Повертаємося нагору шукати сім'ї біженців. Вони поселились у двоповерховому гостьовому будинку на два входи. У кожній секції — невеличка кухня, спальня, ванна і гардеробна. Всі меблі тут білі. Вікна — від стелі до підлоги.
У першому будинку мешкає сім'я з Донецька. Називатися й фотографуватися відмовляються.
— Боимся, что террористы узнают и будут преследовать наших родственников. Будем тут, пока не закончится операция против боевиков, — пояснює невисока худорлява 35-річна брюнетка у синьому халаті.
На стільці сидить її 10-річний син. Чоловік поїхав до міста по продукти.
Починається злива. На ґанку чоловіки з "Єдності і волі" обговорюють, як розселятимуть біженців. Цікавимося в одного з них, чи підтримувала дружина Царьова його діяльність.
— Кажуть, вона була проти. Просила подумати про дітей. Чому звихнувся Царьов — непонятно. За чутками, в якийсь момент він був на межі банкрутства. Тоді Росія його фінансово підтримала, а тепер він це відробляє.
Батько був конструктором ракетних двигунів
Колишній народний депутат від Партії регіонів Олег Царьов, 44 роки, — корінний дніпропетровець. Покійний батько був конструктором ракетних двигунів. Мати — кандидат хімічних наук. Жила разом із сином у маєтку в селі Старі Кодаки.
У 1987–1992 роках Царьов навчався в Московському інженерно-фізичному інституті. Повернувся на батьківщину. Працював директором страхового товариства "Довіра", очолював компанії з продажу комп'ютерів, паперову фабрику, хлібокомбінат.
У політику пішов 2002-го. Торік запропонував поставити в Києві пам'ятник царському прем'єр-міністру Петрові Столипіну. Голосував за "диктаторські" закони 16 січня.
З початком російської агресії щодо України на московському телебаченні розповідав про "бандеровцев, которые вместе с "Правым сектором" убивают мирный народ на Востоке". Балотувався в президенти України, однак зняв свою кандидатуру. Після того, як Верховна Рада позбавила його депутатської недоторканності, переїхав до Москви.
1 
1
Коментарі
1