— Зараз мене найбільше турбує відсутність реформ у країні. Народ виходив на Майдан за ними. Піднімуться знову. Це може зруйнувати країну, — каже 37-річний Павло Карась, колишній заступник мера Черкас. Зустрічаємося в обласному центрі. Приходить о 16.00, як домовлялися.

Які основні проблеми влада має вирішити найближчим часом?

— Потрібно визначити, яку країну будуємо, тобто які функції мають бути в держави. Їх лише чотири: армія — захист від зовнішнього ворога, поліція — захист суспільства від злочинних посягань, правосуддя і соціальний захист — причому лише тих, хто без допомоги не здатний прожити. Всі інші мають бути муніципальні, як-то благоустрій, чи приватною ініціативою. Наприклад, чому погані дороги в країні? Тому що їх утримує державний автодор, де тотальна корупція. Вихід із ситуації — не прозорий конкурс на корупційну посаду, а прозора приватизація автодору. Дороги мають бути в приватній власності. Бо у себе не крастимеш. Так само тільки повна приватизація лісів може зупинити їх грабіжницькі вирубки державними лісгоспами.

Наступне завдання — чітко визначити функції держапарату, межі його повноважень. Наприклад, якщо житлово-комунальне господарство — це самоврядна функція, то на рівні району, області чи держави не повинно бути жодного посадовця, який цим займається. Це відповідальність міської влади.

А зараз що відбувається?

— Хоч один міністр, губернатор чи директор департаменту приходив на свою посаду з конкретним завданням? То як спитати про результати роботи? Усі міністри, а з ними і чиновники по вертикалі, пробують керувати радянською системою радянськими ж методами. Фактично ми досі живемо в УРСР.

Має бути по-іншому. При прийомі на роботу директор департаменту лісового господарства повинен знати, що має провести приватизацію лісового господарства. Для цього його наймають. Під час конкурсу на цю посаду претенденти повинні запропонувати трирічний план роботи, і саме між їхніми ідеями має відбуватися конкурс. У результаті за три роки матимемо приватні ліси й ліквідацію департаменту в тому вигляді, в якому є.

Які мають бути першочергові кроки?

— Зазвичай у країнах, які проводили реформи, визначали їх ідеолога і координатора. У Грузії ідеологом реформ був покійний Каха Бендукідзе. Визначав шлях, а далі міністри і президент Саакашвілі їх виконували. В Україні такої людини нема. Реформи неможливо проводити з оглядкою на рейтинги чи популярність у суспільстві. Головне — результат.

Ключова — реформа правосуддя. Без цього нічого не буде. Країні необхідний справедливий суд. У нас це є? Нема. Відповідно всі інші реформи не мають сенсу. Друга — реформа поліції. Щоб та була некорумпована, допомагала суспільству. Третя — макроекономічна стабілізація. Люди повинні бути впевнені в грошах, які мають. Потрібні стабільні ціни, в розумних межах інфляція. Щоб людина могла на кілька років уперед планувати свій бізнес. Наступна реформа — фіскальна політика. Податки мають бути справедливі. Їх повинні платити всі — без пільг. Гроші, що надходять від податків, повинні прозоро розподілятися. Всі ці реформи можна провести за рік.

Президент каже: зміни є, але на місцях вони менш відчутні. Що треба зробити для суттєвого ривка?

— Проводити реформи знизу не можна. Звідти може піти лише революція. Коли до реформ не готове керівництво країни, вони не йдуть. Наприклад, децентралізація влади — реформа місцевого самоврядування. Суть — зробити дієздатну громаду. Не може бути такою село з 250 осіб. Отже, потрібно провести адміністративно-територіальну реформу. Об'єднати громади, зробивши їх сильними та дієздатними. Натомість прийнято рішення про добровільне об'єднання громад, яке, крім конфліктів, ні до чого не привело. Ніхто добровільно не об'єднується.

Що далі?

— Провести реформи треба за наступний рік. Можливо, швидше. Є загроза нової революції. Якщо ситуація не зміниться, вона вибухне до кінця нинішнього чи 2016-го. Наступна революція буде з великою кількістю зброї. Тобто матимемо війну. Щоб цього уникнути, потрібні вибори, як у США: парламент маємо обирати раз на два роки, президента — на чотири, з простою процеду­рою імпічменту. Тоді в народу буде механізм змінити владу не на Майдані, а на виборах.

Великі сподівання покладали на міністрів-іноземців та й загалом закордонних фахівців. Вони впораються?

— Якщо не знаєте, як проводити реформи, — іноземці не допоможуть. Їх використовують як приманку для західних кредиторів. Але міністри-іноземці Квіташвілі, Абромавічус і Яресько бачать, що майже нічого не відбувається, і раніше чи пізніше самі підуть.

Мої батьки-лікарі запитують, коли буде видно, що в країні борються з корупцією? Кажу: коли санітарка отримуватиме 3 тисячі гривень зарплати, медсестра — 6–9, лікар — 12–18, головний лікар — 40–60 тисяч, а міністр — мільйон гривень.

Експерти говорять: якщо втримаємося у цьому році, то покращення відчуємо наступного й матимемо економічне зростання 2017-го. Як думаєте?

— Коли припиниться війна, відбудеться певна стабілізація. Почнеться економічне зростання. Але порівняно з 2013-м, країна впала на 30 відсотків. Щоб повернутися туди, треба 10 років. Щоб зростання було більше, маємо прибрати державу від економіки, забезпечити справедливий суд, чесну поліцію, розумні податки й механізм їх розподілу. Єдиний спосіб стабілізувати фінансову ситуацію — ввести американський долар як національну валюту. З гривнею ми залежимо від української економіки. Коли буде долар, залежатимемо від американської.

Які переваги матимемо?

— Гонтарева чи хтось інший у Нацбанку не керуватиме курсом. Олігархи не зможуть змовитися й обвалити гривню. Всі знатимуть, що курс стабільний. Цього не роблять, бо гривню можна знецінити у два-три рази й на цьому заробити. Ще можна провести рефінансування — і знову зароби­ти. Введення долара приведе до стабілізації фінансів і прискорить економічне зростання. Сюди прийдуть західні банки та інвестори. Фактично в нас давно паралельно з гривнею є тіньовий обіг долара, потрібно його легалізувати.

Якщо залишити ситуацію як є?

— Можемо дійти до рівня Зімбабве чи Сомалі.

Як максимально швидко підняти економіку?

— Треба допустити наші підприємства до дешевих кредитних ресурсів. Це дасть їм можливість розвиватися.

Які нині настрої серед людей? Витерплять підняття тарифів, стрибок цін чи може урватися терпець?

— Імовірність соціального вибуху висока. Це може статися, коли восени отримають платіжки за газ і тепло. Зупинити черговий Майдан можуть тільки швидкі реформи, які дадуть людям надію на краще.

Якою бачите країну за п'ять років?

— Якщо все далі так продовжуватиметься, України не бачу. Якщо провести реформи, можемо наздогнати Польщу за п'ять-сім років, Німеччину — років за 15.

40 курок тримає в господарстві Павло Карась. Породи — іспанка, біла брама, червона брама і орнінгтон. Ще має 10 цесарок. Хотів купити павичів, але пожалів сусідів. Птахи гарні, та дуже кричать.

Не їсть грибів

Павло Карась народився в Черкасах. Вивчився на хірурга і юриста. З лікарні звільнився через малу зарплату. Працював у Черкаській міській раді начальником управління з євроінтеграції. Потім очолював департамент економічної політики. Був директором підприємства Черкаситеплокомуненерго. У травні позаторік став заступником в. о. мера Черкас. На початку 2014 року проти Павла Карася порушили кримінальну справу — "за організацію масових безладів" під час Майдану і штурм облдержадміністрації. Звільнили з посади. Місяць переховувався в Польщі.

Ніколи не ходив на суботники й демонстрації. Не їсть грибів.

— Грибів, як і комуністів, немає хороших і поганих. Від них можна померти, — каже.

Неодружений, дітей не має.

×