"Президент може зробити лише одну помилку" - Видрін

 

— Минулого тижня я був на нараді у Клюєва, — каже політолог Дмитро Видрін, 62 роки. — Він погукав мене з іще п'ятьма колегами-політологами обговорити сучасні методи і ефективні прийоми боротьби з корупцією. Один із нас каже: "Можемо запропонувати, але якщо ця боротьба буде серйозною. Ми — люди у віці, нам набридло займатися імітацією". Андрій Петрович відповів: "Я все зроблю, щоб це було насправді". Поки що повіримо йому.

Видрін зараз — позаштатний радник президента Віктора Януковича. Має офіс у трикімнатній квартирі в центрі Києва. При вході висить картина Світлани Кондратенко "Шахтар — чемпіон". На ній екс-прем'єр Юлія Тимошенко та "регіоналка" Інна Богословська в костюмах білочок катаються на ковзанах.

— Я спеціально її купив, щоб була ілюстрацією до моєї останньої книжки, — каже Дмитро Гнатович.

Показує збірку есеїв "О политике бесспорно". Слово "бесспорно" обігрує співзвучність зі словосполученням "без порно".

Видрін накидає поверх светра піджак. Говоримо російською.

— Я зараз багато їжджу, — розповідає. — Бачу, влада намагається щось робити. Вперше проїхав гарною дорогою від Львова до Києва. Був вражений кількістю європейських розв'язок. Це все зроблено за останній рік. Але корупція в Україні дуже високого рівня — крадуть більше половини. Хоча ці щось і роблять.

Корупцію можна побороти?

— Лише зменшити, уповільнити. Інколи — очолити, — сміється. — Були дві країни, де побороли — Німеччина часів Гітлера та Італія часів Муссоліні. Останній розстріляв усіх корупціонерів і мафіозі. Але це — не кращий спосіб боротьби.

Кажуть, починати боротьбу з нею треба із самого верху.

— Усі мають брати участь у цьому процесі. Майбутнє Януковича напряму залежить від рівня корупції. Бо для нас, пересічних громадян, майже однаково — буде вона вдвічі чи втричі більшою. Але якщо президент хоче залишитися на другий термін, то має на порядок зменшити корупцію. Гадаю, для цього Андрій Клюєв і став секретарем Ради нацбезпеки й оборони. Його завдання — за потреби перекусити сонну артерію олігархам-корупціонерам і направити їхню кров на вирішення якихось соціальних проектів. Якщо він зробить це, увійде в історію і допоможе президенту.

Які настрої в суспільстві?

— Більшість незадоволені ні управлінськими якостями представників влади, ні соціальними стандартами. Тому я дуже злий на уряд, який лише імітує реформи.

Усі вважають моральне заохочення совковим методом, а от японці активно використовують саме його, а не гроші. Це — гуртки раціоналізаторів, дошки пошани, сніданки з власниками фірми. Ці форми заохочення працюють краще, ніж підвищення зарплати.

Чому не вдається запустити механізм реформ?

— Реформи доручили проводити економістам, які не розуміють їхню філософську суть. Реформа — це збільшення якості й кількості душевної енергії людей, а не тільки збільшення чавуну й сталі. Людина повинна бачити своє майбутнє яскравим. Місія влади — намалювати його. До цього треба залучати письменників, режисерів, художників.

Я був на заводі в Німеччині, де роблять супутники. Бачу на березі озера яхт-клуб. Питаю: "Це олігархів?". Кажуть: "Ні, працівники катаються". Там у них ще оперна студія є. Навіщо яхти, опера, гольф? І чую у відповідь: "Якщо працівник не кататиметься на яхті, не гратиме в гольф і не співатиме, то не робитиме супутників. Бо ця технологія вимагає складної душевної організації. А вона може бути лише в людини, життя якої наповнене яскравими подіями". Нам треба вчитися на таких кращих прикладах Заходу. Взяти дві-три країни, де успішно провели реформи, і зробити так само, нічого не вигадуючи. Вигадки тільки заважають.

Досвід яких країн згодився б Україні?

— Скандинавських — Норвегії, Швеції, Фінляндії, Данії. Там живуть до 90 років і не хворіють.

За скільки часу це можливо у нас?

— Для гарної реформи потрібне повне десятиліття. Ми вже пропустили два. Натомість у нас збільшується різниця між найбагатшими і найбіднішими. Зараз вона десь двадцятикратна.

Це може призвести до революції?

— За соціологією, якщо різниця між найбіднішими і найбагатшими перевищує сім разів, може початися що завгодно — від соціальних хвилювань до бунтів. У кожній країні по-різному.

Що мав би зробити Янукович, аби погасити революційні настрої і знайти порозуміння з людьми?

— Має бути діалог не тільки зі "своїми" людьми, а з усіма. Спілкуватися не зверху вниз, а по горизонталі.

Як опозиції налагодити діалог із суспільством?

— Справжня опозиції має коріння в землі, яке йде в громадські інтереси, психологію. Наші опозиціонери виросли на паркеті. На ньому неможливо пустити коріння. Я особисто знайомий з усіма лідерами опозиції. Коли бачу, що декого з них оточують десять накачаних охоронців у броньованих автомобілях, виникає запитання: яка це опозиція?

Моїм аспірантом був син усесвітньо відомого політолога Збіґнєва Бжезинського (один із теоретиків гегемонії США та розвалу СРСР, автор фрази "Без України Росія перестає бути імперією". — "ГПУ ). Батько просив поопікуватися сином у Києві. Виділив гроші, на які я винайняв йому однокімнатну квартиру. Я просив виділити кошти на таксі, бо тому було далеко їздити. А Бжезинський каже: "Син пише дисертацію із соціології. Як він зрозуміє людей, якщо їздитиме на таксі?". І його син, не знаючи ні української, ні російської мови, добирався на роботу з трьома пересадками тролейбусом. Але за рік уже говорив трохи російською, трохи українською і прекрасно знав настрої людей. Наша опозиція теж має вилізти з машин і бути ближче до людей.

Яка доля Тимошенко і Луценка?

— Українські політики бояться посваритися остаточно. Рано чи пізно вони помиряться. За моїми відчуттями, до кінця цього року ми побачимо обох на свободі.

Вони зможуть очолити народний бунт?

— Навряд. Мають з'явитися сильніші молоді політики. Наприклад, мери невеликих міст.

Яких ключових помилок припустився Віктор Янукович за два роки президентства?

— Глава держави може зробити лише одну помилку — в кадрових призначеннях. Всі інші помилки роблять ті, кого він призначив. Якщо президент бере лопату і їде гасити пожежу, значить, не ту людину призначив керувати МНС. Прикро, що в нас не відпрацьований механізм тестування людей щодо відповідності посаді. Свого часу я був шокований, наскільки він досконалий у Франції. Вони мають неймовірні кадри. Тому дві країни тягнуть на собі весь Євросоюз — Німеччина і Франція.

Зараз я працюю з проектом моїх колег "Слово і діло". Вони відстежують, як чиновники виконують обіцянки. Наприклад, голова Нацагентства з інвестицій та управління національними проектами Владислав Каськів дав близько 20 великих обіцянок. А виконав нуль. Лише одна — на початковій стадії. Я йому можу симпатизувати як оратору, але як чиновник — він бездарний.

×