Політолог 50-річний Андрій Золотарьов вмикає електрочайник на кухні свого офісу. Це неподалік Львівської площі у столиці. Собі запарює в чашці каву. Пригощає чорним чаєм і каркаде.

Офіс — двокімнатна квартира в житловому будинку. Тут прохолодно. Кондиціонер працює на повну потужність. Андрій Володимирович прикочує шкіряне крісло у більшу кімнату.

Кажуть, що українські олігархи провели таємну зустріч у Києві минулого тижня. Там були Рінат Ахметов, Сергій Тарута, Віктор Пінчук, Василь Хмельницький, Юрій Косюк. На зв'язку — Костянтин Жеваго та Валерій Хорошковський. Що з цього може вийти?

— Олігархічний кооператив незадоволений діями влади. Треба не забувати, що крах режиму Януковича почався і з того, що він пішов на конфлікт із більшістю олігархів — віджимаючи у них бізнес. І ті в результаті опосередковано підтримали Майдан. Режим Януковича впав.

Восени соціальні проблеми і політичні конфлікти можуть зійтися в одній точці. Може виникнути потреба в перезавантаженні держави. З високою вірогідністю навесні 2016-го відбудуться не тільки дострокові парламентські, а й президентські вибори. Пішов другий рік Порошенка на посаді і не маємо жодної завершеної справи. Лише балачки.

Що президент робить не так?

— Він пробує бути пом'якшеним варіантом Януковича. Але для цього не має економічного ресурсу. Та ще й війна і зовнішня залежність. Однак Петро Олексійович зміцнює свою владу і намагається створити президентсько-парламентську республіку. А олігархи хочуть продовжувати впливати на політику, а не перетворитися на просто крупних бізнесменів. Хоч життя штовхає до цього. Конфлікт між олігархами та владою загалом — і президентом зокрема — неминучий.

Якої позиції ­дотримується Ігор Коломойський, співвласник групи "Приват" і колишній губернатор Дніпропетровщини?

— Триматиметься осторонь. У групи "Приват" справи за рік погіршилися. Коломойський інвестував у багатьох, а його кинули. Розраховував мати у Верховній Раді 130–140 депутатів-союзників, а залишилися всього кілька.

Коломойський не має ні політичних, ні інших можливостей відкрито воювати з Порошенком. Тому ситуативно спів­працюватиме — і з президентом, і з іншими олігархами. Вичікуватиме, коли буде гарна нагода поквитатися.

Хто сильніший — президент чи об'єднані олігархи?

— Зараз — Порошенко. Він зрозумів, що треба говорити про деолігархізацію — суспільству це подобається. З весни почав використовувати цю фішку. Хоча рік після Майдану ми мали тільки олігархічну реструктуризацію: позиції одних послабилися, інших — посилилися. До останніх належать ті, хто суміщав великі капітали і державні посади — насамперед Порошенко та Коломойський. Непогано почував себе Ігор Єремеєв. Ніхто не чіпав Віктора Пінчука — зятя Леоніда Кучми. Проблеми виникли у Дмитра Фірташа. Найбільше втратили Рінат Ахметов та інші "донецькі" — хотіли приготувати обід, а спалили хату.

Порошенко залишається найвпливовішим олігархом?

— Безумовно. І його позиції зараз посилюються. Зокрема через зміни до Конституції. Фактично Україна перетворюється на президентсько-парламентську республіку.

Президент дотисне когось із багатіїв?

— На Банковій вважають, що найбільшу загрозу для них становить не "Опозиційний блок" із комуністами, а Коломойський. Бо він здатен інвестувати в нові політичні проекти. Але масштабний наступ на нього може скінчитися фінансовою катастрофою. Не можна чіпати "Приватбанк". Бо на ньому зав'язана значна частина країни.

Позбутися олігархів швидко не вийде. Занадто багато що вони контролюють в Україні. Це — процес на п'ять-сім років.

Про що глава держави може домовитися з олігархами?

— Вони розуміють, що суспільство налаштоване проти них. Тому можуть узгодити певні правила гри, межу, за яку заходити не варто. Також імовірний варіант, коли вітчизняну олігархію замінять міжнародні корпорації. Наприклад, якщо українська земля зацікавить світових агрогігантів, вони відсунуть із цього ринку Олега Бахматюка й Андрія Веревського.

У Золотарьова дзвонить телефон. Вимикає звук.

Як зменшувати вплив олігархів?

– 100 років тому сім'я Рокфеллерів володіла статками понад 200 мільярдів доларів — на сучасні гроші. Закон Шермана проти монополій вимусив розділити "Стандарт Оіл". Потім з її частин виникли нафтові гіганти "Ексон" та "Шеврон". Це США пройшли наприкінці ХІХ — початку ХХ сторіччя. В Україні Коломойський монополізував авіаперевезення, а його людина фактично керує галуззю. Наші олігархи приватизують прибутки й націоналізують збитки. Це можливо тому, що вони сконцентрували у своїх руках економічну, політичну та інформаційну владу. З цим треба боротися. Не повинно бути монополій і привілейованого бізнесу. Крок за кроком потрібно зменшувати вплив олігархів на засоби масової інформації та політику.

Порошенко зараз відсуває багатіїв?

— Так. Але це — продовження олігархічної реструктуризації в інтересах інших. Бачимо феноменальне зростання "Рошену". Що б Порошенко не казав, бізнесу він не позбувся. А це конфлікт інтересів. Президент весь час розказує про російську загрозу, а його підприємства платять податки в бюджет країни-агресора. Люди цього не розуміють. Навіщо тоді відправляти батьків і синів проливати кров? Якби президент справді хотів позбутися свого бізнесу в Росії, він би просто спалив Липецьку фабрику. Або знайшов інший спосіб.

Когось з олігархів можуть ув'язнити?

— Якщо покопатися, кожного з них можна посадити. Стаття знайдеться — за несплату податків, шахрайство. Багато хто з українського політикуму в іншій країні відбував би термін не у парламенті, а у в'язниці. Жоден великий бізнес не піднявся без порушення законів. Така система була, і такою залишається. Але спочатку мають з'явитися нормальне слідство та справедливі суди. В Україні богиню Феміду можна зобразити з одним привідкритим оком і телефонною трубкою. Люди, які платили по сто тисяч доларів за мантію, нормально не працюватимуть. Можливо, поки що треба робити так, як радив Каха Бендукідзе (покійний міністр економіки Грузії. — "ГПУ") — по бізнесових конфліктах звертатися до Королівського суду в Лондоні.

Потрібні прозорі зрозумілі всім правила гри і довіра. На руках в українців — 92 мільярди доларів. Але доки працюють Гонтарева і Яресько (голова Національного банку і міністр фінансів. — "ГПУ"), тут нічого не зміниться. Люди дивляться на них — і ховають гроші подалі.

Що найближчим часом чекає на Україну?

— Два-три роки — нічого доброго. А потім життя почне налагоджуватися.

Вчиться готувати баранину

Андрій Золотарьов любить горілку, текілу та червоне вино — під м'ясо. Хоче навчитися готувати баранину.

— Наприклад, ребра в казані, — каже. — Кум робив, у нього вийшло. Тепер і я планую. Бо готувати стейки і шашлики вже не цікаво.

Стріляє в тирі

— Дружина весь час говорить, що я повністю концентруюся на роботі, інформації та книжках, — розказує Андрій Золотарьов. — Хоче, щоб зайнявся виноградом.

Золотарьов народився в Дніпропетровську. Вчився на історика у Воронежі, Росія. Після повернення в Україну отримав освіту юриста. Працює політконсультантом 21 рік. Серед клієнтів — Юлія Тимошенко, комуністи, колишній мер столиці Леонід Черновецький.

Любить читати історичну літературу. Слухає рок 1970-х. Їздить із синами Кирилом та Климом у тир.

Дружина Інна — журналістка.

×