Із лідером "Демократичного альянсу" 32-річним Василем Гацьком зустрічаємося біля ресторану "СушиЯ" на столичному майдані Незалежності. Рівно рік тому тут почався Євромайдан. Вранці заходів немає — всі заплановані на вечір. Неподалік ресторану дівчина фотографує стенд зі знімками п'яти героїв Небесної сотні. Внизу хтось поклав червоні гвоздики. Заходимо всередину закладу. Гацько замовляє імбирний чай.
Ви йшли на парламентські вибори разом із "Громадянською позицією" Анатолія Гриценка, але необхідних 5 відсотків голосів не набрали. Які висновки зробили?
— Українські реалії лишилися такі, що на виборах перемагають проекти олігархів. У політиці мало що змінилося. За телевізор платять мільярдери. Взамін потім отримують доступ до державних ресурсів. Щоб розірвати це замкнене коло, треба змінити правила. Потрібно забезпечити повноцінну політичну конкуренцію. Зробити це нескладно. По-перше, забрати те, що потребує шалених грошей — мажоритарку й комерційну рекламу. По-друге, дати мінімально необхідні кошти для проведення кампаній, щоб партії не бігали з простягнутою рукою. В Європі цю проблему вирішили через надання державного фінансування. По-третє, обмежити олігархам можливість фінансувати вибори — зробити тотальну прозорість видатків і запровадити кримінальну відповідальність за порушення. До нинішніх партій виникає запитання: де брали сотні мільйонів на політичну рекламу?
Де були ваші ключові помилки?
— Кампанія "Громадянської позиції" була персоналізованою — фокусувалася на Анатолієві Гриценку. А він став об'єктом дискредитації на телебаченні. Через той бруд похитнулося ставлення тих, хто довгий час вірив у його принциповість і чесність. Протидіяти цьому було неможливо. У нас не було жодного телевізійного ролика. Бо вартість хвилини — 200 тисяч гривень.
Гриценко заявив, що складає з себе повноваження керівника "Громадянської позиції". Ви що робитимете?
— Кадрові рішення ухвалить наш грудневий з'їзд.
Який зараз для вас план-мінімум і план-максимум?
— По мінімуму, за результатами наступних місцевих виборів плануємо сформувати фракції "Демальянсу" у великих містах. План-максимум — готуватися до самостійного походу на парламентські вибори.
Яким має бути план змін для країни?
— Він повинен відповідати на зовнішню агресію. Війна забирає колосальні ресурси і є фактором дестабілізації ситуації в країні. Путін саме на це розраховував, коли починав. Я нещодавно повернувся з Донбасу. Попередній раз їздив у Луганську область навесні, коли захопили будівлю СБУ. Різниця у ставленні людей до України колосальна — воно погіршилося. Почуваються не захищеними, бачать слабкість держави. Розуміють: снаряди, які сьогодні падають на подвір'я у сусідніх містах, завтра падатимуть у них. Із цими людьми ніхто не працює. Не підтримують тих, хто готовий боротися за країну.
На фронті теж непроста ситуація. Удаване перемир'я хлопців деморалізує. Їм заборонено воювати, але вони весь час перебувають під обстрілами терористів. Ми можемо захистити Україну від подальшого поширення цієї проросійської "інфекції", коли займемо активну позицію. Не можна дозволяти порушувати перемир'я і бити по наших позиціях. Треба діяти у відповідь. Для цього в нас є ресурси й можливості. Немає політичної волі — через страх. Ми воюємо з Росією, але називаємо це антитерористичною операцією. Частина Донбасу опинилася в окупації, а ми говоримо про території зі спеціальним статусом. Порошенко боїться прямого зіткнення. Не вірить у себе і свій народ.
Важливо не залишити жителів Донбасу на самоті зі страхом та очікуванням. України там має бути багато. Це питання освіти, економіки у підконтрольних нам регіонах. Непідконтрольній частині потрібно надати статус окупованої території. Не можна воювати з Росією і водночас торгувати — постачати двигуни на їхні гелікоптери. Це абсурд. Не можна називати Крим окупованим, але продавати їм продукти, воду і світло. Всі торгові й економічні відносини з Росією треба зупиняти. З окупованою територією — так само. Нехай їхня так звана влада утримує пенсіонерів.
Країну треба реформувати. Після Майдану люди пішли вперед, а система залишилася старою. Сигнали про те, що зміни можуть відбуватися, можуть дати прокуратура і суди. Але коли заступник генпрокурора має королівський маєток — це імпульс для всієї прокуратури залишатися корумпованою й надалі. Справа щодо подій на Майдані не розслідується. Ніхто не покараний. Зате нещодавно взялися за компанію "Здраво", яка безкоштовно постачає пораненим на фронт знеболювальне "Налбуфін". Причина — звернення громадянина Росії. Він попросив заарештувати препарат через те, що наче має на нього патент. Навіть у самій прокуратурі цю справу називають замовною і кажуть, що вона кришується на найвищому рівні.
У країні критична ситуація. Зрозумілої програми реформ немає, коаліційна угода — розмита. Що буде далі?
— Все це нагадує Майдан: Порошенко і Яценюк хочуть пересидіти й перечекати, доки все розсмокчеться, а не рухатися вперед. Є найголовніше — готовність людей терпіти незручності перехідного періоду. Для реформування країни у влади мають бути "розв'язані руки". А на них великий вплив мають "борги" перед спонсорами. Сьогодні єдиним критерієм ефективності прем'єра повинна бути його рішучість у знищенні монополій та впровадження конкуренції. Без цього реформ не буде.
Майдан мало що змінив?
— Революція — це процес. Хоч не стоїмо на центральній площі країни, вона ще триває. Як і коли завершиться — залежить від кожного з нас.
Хто має потенціал реформатора у теперішній владі?
— Не бачу таких. Повторити покійного грузинського реформатора Каху Бендукідзе важко. Він мав міцний ліберальний стрижень та ідеї. Жорстко відстоював свою позицію. Хоча реформи в Грузії — це не лише його заслуга. Президент Саакашвілі забезпечував політичну волю. І взагалі була ціла команда реформаторів.
Наше суспільство вимагає змін. Ідеї є. Прикладів — що і як треба зробити — вистачає. Проблема в тому, що нема команди реформаторів. Йдеться не тільки про партії чи уряд, а про державну службу загалом. Нині це — 275 тисяч людей. Або ти її зміниш і вона здійснює реформи, або дружньо саботує їх. Спочатку треба зайнятися державною службою. Інакше не буде кому реалізувати найкращі ідеї.
Суспільство підштовхуватиме політиків до змін?
— Так. Обставини — також. Але нового Майдану зараз не буде. Хоча ми їх добре вміємо робити і цим відрізняємося від інших народів. Бо дуже волелюбні. Не дозволяємо себе принижувати владі. Втім, ефективно протестувати — це одне, а реформувати країну — зовсім інше завдання. Зараз свою енергію маємо спрямувати на зміни.
5 діб відсидів Василь Гацько у райвідділку міліції в місті Боярка під Києвом. Потрапив туди через акцію протесту під резиденцією Януковича "Межигір'я" у квітні 2013 року.
Став депутатом Київради
Василь Гацько народився в селищі Южна Ломоватка міста Брянка Луганської області. Зараз воно перебуває під контролем терористів. Через події на Донбасі рідна сестра Лілія на початку літа переїхала до Києва. Влаштувалася тут лікарем. Мати живе в Рівному. Перебралася туди після смерті батька 2005 року.
Закінчив Київський національний економічний університет. Навчався в аспірантурі Національного інституту стратегічних досліджень.
2005-го очолив "Демократичний альянс". Під час Майдану члени партії розклеювали наліпки з написом "Янукович підарешт!", "Майданемо Януковича!". З червня 2014-го Гацько — депутат Київради.
Дружина Марина є співвласником дитячого садка "Пан Пух". Виховують синів 5-річного Ярослава та 2-річного Яромира.
7 
35413
Коментарі
4