Політтехнолог 59-річний Олександр Кочетков на зустріч запрошує в ресторан грузинської та європейської кухні "Сарман". Це — на вул.Велика Васильківська у Києві. Кочетков живе неподалік. Сідаємо на літній терасі.

— Мені чорного, як життя, чаю. І меду, — Олександр Борисович замовляє офіціантові років 20.

Підходять двоє чоловіків. Із червоними обличчями, чути перегар. Хитаються. В одного розстебнута блискавка на штанах:

— Как говорят, "­Слава Украине"! Мы тут с братом приехали из Горловки. Хотели денег попросить.

— Ми зайняті, — каже Кочетков. — Три дні тому розказували це саме. Правда, були тверезі.

Яка тенденція зараз переважає в політиці?

— Керівництво країни опинилося під величезним впливом зовнішніх партнерів. Спочатку нам давали можливість проявити себе. Щоб самі розібралися з корупцією, модернізували економіку, провели реформи. Не виходить. А для Заходу ми — блокпост із Росією. Вони не примушують діяти саме так, а дають кілька варіантів. Якщо робитимете це — будуть гроші, це — військова підтримка. А якщо підете іншим шляхом, нічого не отримаєте.

Коли західні партнери зрозуміли, що потрібен такий тиск?

— Наприкінці минулого року. Тоді в уряді з'явилися міністри-іноземці, згодом — Саакашвілі в Одесі. Заговорили про британців на митниці.

Однак під час конфлікту в Генпрокуратурі президент заявив, що підтримує і Віктора Шокіна, і Давида Сакварелідзе. Хоча один хоче тримати корупцію під своїм контролем, а інший — боротися з нею. Хіба так може бути? Порошенко насправді підтримує Шокіна, а для іноземців показує — що й Сакварелідзе. Однак у Шокіна всі повноваження, а Сакварелідзе має ходити до нього по дозволи. Порошенко так влаштований. Хоче, щоб країна працювала як корпорація. Щоб була тільки одна думка — його. В корпорації так може бути, бо є хазяїн. В Україні — ні. Тому президент вибудовує жорстку вертикаль влади, в будь-якому місці шукає її посилення. Навіть зміни до Конституції, які треба було приймати за Мінськими домовленостями, використовує в своїх інтересах. З'явилися префекти, які зможуть призупиняти рішення місцевих рад. Порошенко зможе розганяти їх і запроваджувати пряме президентське правління. Під вивіскою децентралізації посилюється централізація.

Але більше влади має означати і більше відповідальності. Якщо посилюємо президента, треба відразу спрощувати процедуру імпічменту. Однак він на це не йде. Натомість вважає ворогами всіх, хто думає інакше. Зараз збираються ­позбавити недоторканності нардепа Лозового й посадити. Це — елемент шантажу, щоб Радикальна партія була зговірливішою. А в кінці можливого списку арештантів — представники колишнього режиму: Льовочкін, Фірташ, Бойко. На них може бути подання тільки тоді, коли створюватиметься широка коаліція і вони занадто багато проситимуть і торгуватимуться. Так працювала Адміністрація президента часів Кучми, Януковича. Так діє теперішня.

До чого це призведе?

— До втрати влади Порошенком. Протест поступово назріває. Було побоювання, що екстремали, радикали, "Правий сектор" прийдуть і розхитають державу. Але вони обирають шлях закону — кажуть про референдум. Він малоймовірний, бо за законом його проведення повинен ­дозволити президент. Проте вони створять організаційні структури, спілкуватимуться з суспільством, шукатимуть однодумців та активістів. Якщо зберуть потрібну кількість голосів (не менше 3 млн. — "ГПУ"), то президент почне з ними домовлятися. Він добре це робить. Але це його і перевага, і вада. Часто занадто довго і багато домовляється.

Чи є у Порошенка ­політична воля задати тон боротьбі з корупцією?

– 2005 року ми з Юрієм Луценком зайшли у Міністерство внутрішніх справ. Я керував апаратом. Створили антикорупційне бюро. Але це все не запрацює без антикорупційного прокурора. Який повинен бути незалежним. А поки що повноваження в генпрокурора, який підпорядковується президентові. Він не працюватиме проти корупції. Порошенко хоче не боротися з корупцією, а контролювати її. Одним дозволятиме займатися нею, а іншим — ні.

Деякі зрушення є. Затримують прокурорів-хабарників, есбеушників-наркоторговців.

— Їх там тисячі, а затримують одиниць. Хто отримав вирок і сидить? Ніхто. У когось конфіскували власність? Ні. Тобто, бачимо імітацію боротьби з корупцією.

Чому Порошенко не ламає систему?

— Не так влаштований. Уже зараз із хлопцями з адміністрації думає про наступний президентський термін.

Що мав би робити зараз, аби отримати шанс очолити країну ще на п'ять років?

— Щоб мати підтримку суспільства, потрібен прозорий діалог. Необхідно розповідати, що робиться, чому. Наприклад, передвиборче гасло Порошенка про те, що Антитерористична операція має тривати години, а не місяці. Не вийшло. Хто покараний? Ніхто. Нам розповідають, що невигідно продавати "Рошен", бо ситуація складна. Зате українську землю продавати можна.

Порошенко періодично дає інтерв'ю, намагається пояснити, що робить.

— Він добре діє під тиском. Коли розуміє: якщо цього не зробити, то для нього особисто це матиме серйозні наслідки. Треба було протягнути голосування за особливий статус Донбасу — прийшов до парламенту. Було помітно, що це йому вкрай потрібно. Якщо суспільство тиснутиме і на президента, і на всю владу, то вони діятимуть.

Які основні прохання Заходу зараз?

— Виконувати Мінські домовленості, де записані зміни до Конституції. Розуміють, що Росія угоду ігноруватиме. І хочуть мати ситуацію: Київ усе зробив, а Москва — ні. Восени на Донбасі можуть бути провокації, загострення бойових дій із боку сепаратистів. Тоді, хлопці, вибачайте, — посилюємо санкції.

Ще наполягають на реформах — прокуратури, судів, митниці, прикордонної служби, МВС.

Не все просто з люстрацією. Нерозумно відсіювати людей за принципом — хто, де і за яких часів працював. Інша справа — власність. Якщо чиновник може довести, що отримав її легально і до нього немає питань із професійної точки зору — нехай працює. Якщо не зможе — має негайно залишити посаду. Зустріли доньку чинов­ника в Монте-Карло на дорогезній "Феррарі", одразу проводять розслідування — звідки машина.

Часто пояснюють: багатий коханець ­подарував.

— У нас є фінансовий моніторинг, який входить до світової системи. Буде запит — усе розкажуть, включно з коштами в офшорах. Але тоді доведеться брати своїх. А то й себе. Не хочуть. У суспільства має бути запит на чесну й патріотичну владу.

Його поки що немає?

— Остаточно не сформувався. Але суспільство потихеньку виправляється.

Просимо рахунок. Офіціант виходить із дверей, спотикається, падає. Окуляри відлітають убік. Перепрошує й зникає.

5 книжок видав Олександр Кочетков. Пише сценарії до фільмів. Зараз працює над серіалом "Блокпост" — про події на Донбасі.

Працював із Кучмою, Тимошенко й Луценком

Олександр Кочетков родом із російського Новосибірська. 1966 року сім'я переїхала до Полтави. Батько влаштувався інженером-технологом на електромеханічний завод, мати — викладачем фізики. Кочетков закінчив фізико-технічний факультет Дніпропетровського держуніверситету. Спеціальність — інженер-конструктор із виробництва літальних апаратів.

Перше місце роботи — "Конструкторське бюро "Південне". Працював у Адміністрації президента Кучми. Під час акції "Україна без Кучми" допомагав Юлії Тимошенко. Керував апаратом Міністерства внутрішніх справ, коли Юрій Луценко вперше очолив його.

Періодично відпочиває в Дубаї — Об'єднані Арабські Емірати.

Дружина Оксана — лікар-стоматолог. Син 31-річний Володимир — юрист-міжнародник. Доньці Надії 13 років.

×