— Багато хто звів ці парламентські вибори до боротьби партій, особистостей, — говорить політолог 61-річний Дмитро Видрін. — Насправді, змагалися міські та сільські сили. Першим притаманна технологічність та прагматичність. Для них авторитет — це гроші. Такими у нас є Партія регіонів і комуністи. А Об'єднана опозиція і "Свобода" — сільські творіння. Там сільські цінності та автентичний спосіб виживання.
Із Дмитром Гнатовичем зустрічаємося в кафе-пекарні "Буланжері", що на столичній вул. Шота Руставелі. Видрін замовляє дві кави експресо, собі — м'ятний чай. Платить 55 грн. Говоримо російською.
До якого типу партій належить УДАР, який серед трійки лідерів цих перегонів?
— УДАР нагадує персонаж Віцина у фільмі "Кавказька полонянка", якого розтягували на дорозі в різні боки, коли назустріч їхала машина. Міська ніша зайнята. У "провінційну" кличуть, але там тіснувато. Кличко втратив багато голосів за останні два тижні. Були періоди, коли його рейтинг доходив до 20 відсотків. І тут він раптом почав говорити. У спорті йому достатньо показати себе і сказати: "Ось я, за мене голосуйте". А політичні міркування на екрані — це не його формат. Одна його промова могла бути націлена на різні типи виборців, яка віддзеркалювала протилежні ідеологічні погляди. У підсумку це збивало з толку всіх. Проти нього зіграв "синдром Києва". Тут його люблять, і він подумав, що сподобається й іншим великим містам. Але столиця — це не стародавнє місто, а гуртожиток для донецьких, львівських, дніпропетровських. І виявилося, що в Харкові чи Донецьку думають зовсім не так, як у Києві. Там вимагають визначитися: ти з містом чи селом?
У Кличка була унікальна можливість стати переддемократом. В Україні специфічно розділяють політичні сили. Вдають, що є провладні недемократичні сили — "Регіони", комуністи, як відрижка минулого, і демократи — Кличко, "Свобода" й "Батьківщина". Насправді розклад інший. У нас є авторитарно-демократичні сили — "регіонали" та комуністи. Вони сповідують правило — керує більшість, що вони і мають. Є авторитарно-недемократичні сили — "Батьківщина" і "Свобода". Вони вважають, що навіть меншість, на чолі з харизматичним лідером, може керувати країною. Є переддемократична партія — "УДАР Віталія Кличка".
Чому переддемократична?
— Демократія стає реальністю, коли демократичні гасла сприймаються і розщеплюються в політичному повсякденні. У Кличка є гасла, що не розчинились у суспільстві. Він мав сказати: "Хлопці, я тут єдиний демократ. Я чесно став чемпіоном. І жив багато років у Німеччині, де насичувався демократичними цінностями. Якщо хтось сумнівається, то ходімте на ринг". Тоді Кличко отримав би свої законні 20 процентів і 20 — тих, хто на вибори, як правило, не ходить. Але 28 жовтня вони прийшли б тільки для того, щоб проголосувати за Кличка — "зірку демократії". У нього була ніша — 40 відсотків. Він міг усіх розбомбити і сформувати більшість. Але нерозуміння того, що відбувається, своєї ролі, призвело до скромної фіксації проміжного результату.
У суспільстві — величезне незадоволення владою, а Партія регіонів отримала понад 30 відсотків. Як це пояснити?
— Вона потрапила у висхідний тренд. Як на змаганнях — у вітрила раптом починає дути вітер. Вони й самі здивовані, не очікували такого результату.
Чому комуністи отримали втричі більше, ніж на попередніх виборах 2007 року?
— Вони в одному міському тренді з "регіоналами". Тільки Партія регіонів у ньому представляє роботодавців, а Компартія — найману робочу силу. Комунізм — це авторитарно-демократичний рух міських жителів. Зараз у всьому світі "рулить" місто.
Чому опозиція не перехопила тих виборців, які перейшли від "регіоналів" до комуністів?
— Бо вони у селі і їхати в місто не хочуть. Їх не переробити. Тому рейтинги можуть з часом падати.
У чому феномен "Свободи", що вперше потрапляє до Верховної Ради з результатом понад 10 відсотків?
— Вона знаходилася на перехресті низхідної стратегії та висхідної тактики. По всій Європі відбувається пожвавлення радикальних рухів, що шукають винних у період економічних проблем.
Як Кличку діяти в парламенті?
— Я б зараз на його місці поїхав в Альпи — як перед важливими боями в боксі. Аби забули його телеефіри та кокетство зі "Свободою". Бо "старий Захід" цю радикальну силу не сприймає. І її не називають демократичною. Повернутися він має в гарній політичній формі. Сказати: "Я дозрів для демократичного переформатування України. На базі своєї незаплямованої партії збиратиму в парламенті людей, які зможуть разом зі мною створювати нове суспільство". Спочатку це можуть бути мажоритарники, а потім підтягнулися б депутати з інших партій.
Об'єднана опозиція та "Свобода" кличуть УДАР у коаліцію.
— Кличку ні в якому разі не можна це робити. Він повинен спитати: "Хлопці, а ви хто такі? Я дивлюся в пророцтві бабці Ванги вас немає", — усміхається Дмитро Гнатович.
Як тоді опозиція — Кличко, Яценюк, Тягнибок — взаємодіятимуть у Верховній Раді?
— Об'єднана опозиція пересвариться. Там відсутня одностайність в ідеології, але є колосальна політична неприязнь, недовіра і навіть особиста ненависть. Тягнибок на це подивиться і скаже, що в нього є своя місія та електорат. Заявить: "Сваріться без мене". Кличку ця компанія взагалі не потрібна, бо "вб'є" його перспективи. Це він рано чи пізно зрозуміє. Коли "тренер по боксу" підкаже: "Ти у спортивному світі обнімався зі своїми конкурентами, а потім бив так, що були нокаути чи розсічення брів. Тому тут одному зроби розсічення, щоб він більше не виповзав на політичний ринг, а інших зажени по кутках, щоб вони викинули білі рушники".
Що ці протиріччя між опозиційними групами означатимуть для влади?
— Вона розслабиться. Спостерігаючи за інтригами, взаємною антипатією опонентів потиратиме руки та "обростатиме жиром". У неї два шляхи: рано чи пізно отримає нокаут від когось більш мускулистого на зразок Кличка або там сформується внутрішній блок, що захоче працювати і залишатися в гарній політичній формі. І тоді почнеться переформатування влади для вирішення більш вагомих завдань, ніж просто отримання перемоги над "слабаками" на парламентських виборах.
Як Кличку побудувати стратегію, щоб перемогти на президентських виборах?
— Він був на другому місці — за два тижні до голосування випереджав опозицію. Але зробив кілька неправильних рухів і втратив його. Це місце зайняв "колективний Яценюк". До нього входить ряд неоднозначних людей: Власенко вважає Арсенія Петровича кумедним "кроликом", Турчинов — скороспілкою, а Юлія Володимирівна сприймає його як нікчему. Не знаю, чи зможе Яценюк стати кандидатом у президенти від такого "колективу".
Кличку треба повернутися із села в місто, сказати: "Я люблю гроші не тому, що жадібний, а тому, що це — головний інструмент місцевого життя. Тому я збираю потужну силу".
Чому партія Наталії Королевської набрала півтора відсотки голосів після такої дорогої кампанії?
— Вона не знайшла свою природну стратегію. Не зрозуміла, що є луганською дівчинкою, яка повинна поводитися відповідно, а не як вихована жінка з Тернополя. Чужі маски можна вдягати на карнавалі. А в політиці їх треба інколи знімати. Крім того, вона не попала з образом мрії. Будь-яка мрія має бути представлена в образах, щоб її можна було помацати хоча б думками. Ще краще — наживо. Наталія Юріївна говорила про зарплати в тисячу євро. Це як — два папірці по 500 чи 10 по 100? Якби вона зобразила багато накритий стіл, сказала, що так буде в кожній сім'ї, українці відреагували б. Бо люблять таке. Крім того, вона могла створити мрію із себе, бо в неї все є. Однак пішла шляхом знеособлення свого образу — виступала в жакетах, що виглядають так, ніби важать 10 кілограмів, і говорила голосом "Кам'яного гостя". Зараз існує запит на тих, хто різко відрізняється від попередніх. Я просив Наталію: "Стань іншою, не будь тінню своєї колишньої патронеси". Але не склалося. Вона стала наче пам'ятник. А хто ж за пам'ятник проголосує?
Яким буде період між парламентськими та президентськими виборами?
— Брутального сценарію не буде. Ми є самодостатньою країною. Це погано, оскільки при підйомі світової економіки не дуже тягне нас догори. Але добре, що коли вона падає, то ми не сильно йдемо донизу. Проривів та злетів не буде. Час до президентських виборів пролетить швидко, і знайомі обличчя боротимуться за владу. Тому система залишиться законсервованою.
Запит на яку політику, на якого лідера є зараз у суспільстві?
— Коли з'явиться людина, яка скаже, що для неї громадянські цінності — вищі за політичні, вона переможе всіх і очолить Україну.
Янукович здатен стати таким лідером?
— Теоретично всі можуть. Будь-який великий політик, що пройшов український відбір. Він — жорсткий, тому така людина здатна на все. Поки що, не маючи конкурентів, Янукович може впевнено дивитися у 2015 рік.
"Тимошенко безкоштовно запросила в парламент"
Дмитро Видрін народився в селі Назрань у Чечні. 1972 року закінчив філософський факультет Київського університету ім. Шевченка. Наприкінці 1980-х викладав у столичному Інституті політології та соціального управління. У вересні 1991-го очолив Міжнародний інститут глобальної та регіональної безпеки.
Був радником президента Леоніда Кучми з питань внутрішньої політики. Нардепом стає як член Блоку Юлії Тимошенко 2006-го.
— Я був серед тих, кого Тимошенко безкоштовно запросила в парламент як ученого. Хоча пізніше дійшло до того, що три професори фракції повинні були бігати в перших рядах із дудками і свистіти. Закінчилися наші стосунки тоді, коли вона сказала, що мені час битися, блокуючи трибуну. Вона розшукала мою біографію, де вичитала, що я колись був тренером із рукопашного бою, — розповідає Видрін.
2009-го указом президента Ющенка призначений заступником секретаря Ради нацбезпеки й оборони. 28 грудня позаторік президент Янукович звільняє Видріна.
Дмитро Гнатович веде авторське ток-шоу на одному з телеканалів. На персональній сторінці в інтернеті написав: "Люблю холодное пиво, давать платные советы. Имею жену, дочь и сына, которых обожаю. По слухам, имею любовниц, к которым, якобы, тоже отношусь хорошо".
3 
35413
Коментарі
93