— Наступного року політична ситуація в Україні розвиватиметься під знаком Майдану, — вважає політолог 60-річний Віктор Небоженко. — Будь-яку різку дію влади більшість суспільства сприйматиме як образу. Тому будуть нові мільйонні демонстрації в столиці й повільна руйнація владної команди. Навесні ситуація традиційно загостриться. Люди з великим задоволенням ганятимуть Києвом чиновників різних рангів.

Як діятиме влада?

— Старатиметься маневрувати, шукатиме способів зменшити градус масового протесту і не здати своїх позицій. Однак проблема в тому, що без реальних поступок суспільство не заспокоїш. Можна домовитися з опозицією, але не рахуватися з вимогами мільйонів не вдасться.

Влада може зробити ставку на розкол країни, аби покращити свою ситуацію й апелювати до єдності та миру?

– 2014 рік відрізнятиметься від 2004‑го. Тоді проти помаранчевого Майдану виступила майже вся Східна Україна. Вважали, що одна частина країни забрала владу в іншої. Зараз Схід політично вайлуватий. Протестний потенціал зростає у центральних і західних областях, а в східних не відчувається збільшення підтримки владі. Вони не дуже "за" Майдан, але й не дуже "проти".

Чи варто наступного року очікувати перетворень, які суттєво вплинуть на політичні розклади?

— Будуть зміни в уряді. Влада відмовилася від євроінтеграції та пішла на зближення з Росією. Тепер їй треба ввімкнути задній хід — бодай на словах. Щоб і далі не видаватися очевидними зрадниками. Замість Кабміну Азарова побачимо людей, які говоритимуть: "Ми далеко зайшли в дружбі з Москвою, зараз повинні повернутися обличчям до Заходу". До літа Миколу Яновича відправлять у відставку й повісять на нього всі негативи діяльності "уряду професіоналів" із 2010 року.

Як діятиме опозиція?

— Перебудовуватиметься. У неї була змога очолити народний протест. Але опозиціонери віддали перевагу підготовці до президентських виборів і публічним парламентським методам боротьби. Це теж непогано. З одного боку, буде масове обурення протестувальників, з іншого — його підпиратимуть дії опозиції у Верховній Раді.

Розв'язка може настати 2014-го?

— Навряд. Україна занадто хвора на "донецьку плісняву". Вона в'їлася в державну систему. Для виходу з такого становища потрібний довший період. Не буде такого легкого успіху, як 1991-го чи 2004 року.

Що стане головним викликом для опозиції?

— Влада тиснутиме на її лідерів. Проте їм треба буде рухатися за хвилею протесту. Тому вони опиняться ніби між двох вогнів. Як передчасно не згоріти між ними — ось головне питання. Бо дії влади та вимоги Майдану передбачити важко. Якщо першого дня протестів вимагали євроінтеграції, то після побиття людей — дострокових виборів президента. Політичний процес іде швидко, й опозиція не встигає за ним. Увесь 2014 рік їй доведеться крутитися між владою та Майданом.

Які розвиватимуться Майдан і протестний рух?

— Вони затихатимуть і знову відроджуватимуться. Ближче до кінця 2014-го перетворяться на велику повноводну річку. Обростуть різними організаційними формами. Ймовірно, виникне нова політична сила.

Жодних шансів достроково обрати президента?

— За рік до чергових виборів у них не такий вже й великий сенс. Та в діях глави держави мало логіки. Може на рівному місці ще більше загострити конфлікт із найвпливовішими країнами Євросоюзу. Він перейшов усі межі дипломатичних правил. Наступного року до жорстких санкцій Європа не вдаватиметься, але кількох ударів завдасть. Бо їй треба віддячити Януковичу — ослабити перед виборами 2015 року.

×