"Кримська еліта дозволила політично зґвалтувати себе"

 

Засідання Верховної Ради тільки-но почалося. Із сесійної зали виходить нардеп від УДАРу 52-річний Сергій Куніцин. Поправляє синю краватку з візерунком.

— Сейчас "базар" начался, — киває в бік залу, де триває година запитань до уряду. — Когда будут голосовать недоверие Кабмину, мне позвонят.

Підіймаємося на третій поверх. Сергій Володимирович говорить російською.

— Весь уряд сьогодні складається із представників Партії регіонів. Так само і всі губернатори — "регіонали". Вони відповідають за ситуацію в країні. А вона — плачевна, — іде сходами Куніцин. — За роки незалежності такого наплювацького ставлення з боку певних представників уряду до депутатів не бачив. Мені незрозуміло, коли міністр, порушуючи Конституцію, не приймає депутатів. Через помічників каже "йдіть запишіться", не бере телефони спецзв'язку. Депутатів обмежують у допуску до засідань Кабміну. Ніколи такого політичного хамства не було. Чому так поводяться міністри, Микола Янович — невідомо. Але нічого доброго з цього не буде.

Опозиційні депутати переходять у провладну більшість. Але у влади все одно бракує голосів. Що буде далі?

— УДАР та "Свобода" — це партії з одним лідером. У "Батьківщині" вісім партій, вісім лідерів, і це завжди проблема. Фракція — велика, люди різні. Зараз "Батьківщина" розхльобує цю ситуацію.

У Партії регіонів найголовніше завдання — зібрати конституційну більшість, що дозволить обрати Януковича на другий термін чи через референдум, чи через зміну Конституції, чи обиранням президента в парламенті. Влада все робитиме, щоб розколоти опозицію і відірвати від неї якомога більше депутатів. Скільки ще буде "тушок", передбачити важко. По кожній фракції влада веде цілеспрямовану роботу. Кажуть, в УДАРі вісьмох "опрацьовують". У "Батьківщині" під питанням 20 людей.

Чого чекати в країні до президентських виборів 2015 року?

— Мої прогнози невтішні: покращення не відбувається. Немає ресурсу, податковий тягар непосильний. Наші борги — величезні, дефіцит бюджету — величезний, зовнішні позики — теж. Майбутнє залежатиме від зовнішньої політики і що робитиме влада всередині країни, в економічному секторі.

Зі Сполученими Штатами в нас відносини, м'яко кажучи, нєважнєцькі. З Євросоюзом — складні, у першу чергу, через проблему Тимошенко. З Росією — також не просто. Україна у зовнішньополітичній ізоляції.

Потрібні радикальні заходи, нестандартні рішення. Але я не бачу в нашому уряді економічних новаторів. Там є непогані держслужбовці, досвідчені люди.

Першого віце-прем'єра Сергія Арбузова називають головним кандидатом на місце Азарова. Які його слабкі та сильні сторони?

— Чим він відзначився, коли керував Національним банком? Від нього що, економічні ідеї пруть? Він що, пропонує якісь сингапурські чи гонконгівські рішення для країни? Ні.

Це невміння, незнання чи відсутність зацікавленості у змінах?

— Зацікавленість у них є. Виконавців немає. Колода карт та сама. Слід вводити нових людей. У європейських країнах, у тій же Росії, постійно вливають нову кров.

Ви багато років працювали на керівних посадах у Криму. Як кримчани ставляться до влади й опозиції?

— Крим зараз опущений нижче плінтуса. На півострів висадився багатотисячний десант приїжджих, в основному з донецького регіону, з Макіївки. Тамтешня еліта дозволила політично зґвалтувати себе, вона розчавлена. У парламенту Криму мінімум повноважень, мінімум можливостей впливати на уряд, на органи виконавчої влади.

Нам удалося свого часу створити потужну кримську політичну еліту. Особливо це було помітно 2004 року. І парламент, і уряд були з єдиними цілями. За 2004-й реалізували 43 програми на 97 відсотків. Була команда.

Чому кримська еліта дозволила себе, як ви кажете, розпотрошити?

— Сьогодні немає кримського лідера чи двох-трьох сильних фігур, які змогли б об'єднати людей навколо себе. Кримська еліта залякана і роздроблена. Окремі обурення по кухнях до мобілізації не приводять.

Два роки тому лише Крим отримав мільярд дотацій. Це на користь півострову?

— Але що такого радикального зробили в Криму? Які соціально значимі проекти реалізували? Так, зробили багато доріг. Але їх клали зимою і вони "полетіли". Потім виділяли гроші на ремонт.

1997-го ми за рік побудували газопровід Джанкой — Феодосія — Керч довжиною 270 км вартістю 110 мільйонів доларів. Це коли в окремих регіонах країни по півтора року не платили пенсію. Тобто, були потужні значимі проекти. Зараз бюджет автономії значно більший, а нічого не робиться. У владній команді немає новаторів. Ресурси розмазуються. Це говорить про їхній рівень професійної підготовки, розуміння проблем.

Той же Василь Джарти (прем'єр Криму від березня 2010-го по серпень 2012-го, виходець з міста Макіївка Донецької області, нині покійний. — "ГПУ") був прямий, як дуло танка. У нього було все на виду і все зрозуміло: якщо ворог — ворог, друг — друг. Зараз прем'єром є Анатолій Могильов. Коли він приїхав, я ставився до нього з повагою та симпатією. Він дуже комунікабельний. Але зараз у мене до цієї людини різко негативне ставлення. Могильов — міліціонер. Усе робить із-за кутка. Міліціонеру треба працювати у правоохоронних органах. Хіба він в економіці сильний? Ні. З тими ж кримськими татарами у нього непорозуміння.

Ви казали, що серед президентів Кучма найкраще розумів Крим. У чому проблема Ющенка та Януковича?

— Достатньо подивитися біографії цих трьох президентів, щоби зрозуміти їхню суть. Кучма був розумною людиною. Бо не могли в радянські часи директором найкрупнішого у світі ракетно-космічного заводу призначити випадкову людину. Віктор Ющенко наче дружив із кримськими татарами, але він дуже халатно і поверхово ставився до цієї проблеми. А помилка Януковича в тому, що простим збільшенням дотацій проблем Криму не вирішиш. Там згусток політичних, національних, економічних проблем. По Криму має бути державна концепція поведінки країни, з відкритою для загалу частиною і закритою, що має пройти через Раду нацбезпеки, Кабмін. Потрібні стратегічні рішення на основі багаторічного плану.

У найближчі роки можемо втратити Крим як курорт. Турецька Анталія, Іспанія, Арабські Емірати — на тисячу кроків попереду. Потрібні нестандартні рішення. Будучи головою Севастопольської міськдержадміністрації я добився двох указів президента і постанови Кабміну про створення в місті вільної економічної зони, схожої на Сингапур чи Гонконг. Бо це унікальне місто, з портами, бухтами, аеродромом. Нинішня влада всі ці укази скасувала.

Двічі очолював парламент Криму

Сергій Куніцин народився в Туркменістані. Вчився на інженера-будівельника у Сімферопольській філії Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту. Служив у Афганістані. Працював головним інженером Красноперекопського заводу залізобетонних виробів. Народний депутат України першого скликання. Вісім років працював міським головою Красноперекопська.

Двічі очолював Верховну Раду Криму. 2000-2002 років — радник президента Леоніда Кучми. 2005-2010 років — голова Севастопольської міськдержадміністрації. Із квітня по жовтень 2010-го представляв президента Віктора Януковича у Криму.

— Я лежав у реанімації, коли чую по телевізору, що мене зняли з посади. Якщо мені ніхто не подзвонив, то які в нас можуть бути стосунки? — пригадує Куніцин.

Дружить із Фірташем

Сергій Куніцин — почесний президент футбольного клубу "Таврія", який належить мільярдеру Дмитрові Фірташу. Куніцин розповідає, що дружить з ним багато років. На останніх парламентських виборах пройшов до Верховної Ради під №15 у списку УДАРу.

Одружений. Має сина та доньку.

×