У ніч на 19 лютого у Львові активісти захопили майже всі державні адміністративні будівлі: обласне, міське управління і п'ять райвідділів міліції, Службу безпеки, прокуратуру, податкову інспекцію. Облдержадміністрацію заблокували та закрили вхід для чиновників. Створили Народну раду, що тимчасово керує областю. 18 лютого о 21.45 кілька сотень активістів у масках починають бити скло у приміщенні обласної міліції на пл. Григоренка, 3. За півгодини до них приєднуються близько тисячі львів'ян, переважно хлопці та дівчата. Виламують вхідні двері, заходять усередину. Два десятки міліціонерів із керівником обласної міліції Олександром Рудяком та міської Сергієм Зюбаненком забарикадувалися на другому поверсі.
— Викурюйте їх звідти, підпалюйте двері! — кричать активісти. Виносять стоси паперів, книги і стільці. Розпалюють вогнище, кидають у нього шини. З обох боків будівлі розпалюють ще два, висота полум'я сягає другого поверху. З вікон викидають комп'ютери та особисті речі правоохоронців. Двері в кімнату з амуніцією та спецзасобами виламані. Близько десятка хлопців одягають бронежелети, каски. У конференц-залі, фотографують один одного на мобілки. — Заходьте усі, починаємо штурм! — командує у мегафон лідер активістів у чорній куртці. На голові у нього — міліцейський шолом. Люди обходять вогнище, проникають у будівлю. У сейфі на першому поверсі риється активіст у масці. Знаходить паперові посвідчення старого зразка, викидає їх із вікна.
— Мєнтовські ксіви кому треба? — кілька дівчат збирають посвідчення, кладуть у кишені. Кремезний чоловік у кашеміровому пальті виносить із приміщення пилосос "Крехер", ставить його поряд із залізними сейфами, комп'ютерними системними блоками та моніторами серед вулиці. Опівночі розпочинаються переговори з міліціонерами. — Ми домовилися, що відпустимо їх додому, вони здадуть зброю й амуніцію. У кабінеті залишаться Рудяк і Зюбаненко — стерегти майно, — каже у мегафон активіст у чорній куртці. — На коліна їх, свиней, на коліна! — із задніх рядів напирають чоловіки без масок. — Хай просять вибачення, суки! Із приміщення виходять троє міліціонерів без шапок, бушлатів. Люди їх не чіпають. Але кричать "Ганьба!". — У Франківську захопили прокуратуру, — каже активіст у мегафон.
— Пішли захоплювати нашу! Кілька сотень мітингарів колоною йдуть до прокуратури, що за 900 м від обласної міліції. — Жесть, Костя, я такого ще не бачив. Ти коли-небудь думав, що побачимо, як мєнтура горить? — звертається до товариша студент Андрій. Він у велосипедному шоломі, тримає дерев'яний кийок. Близько другої ночі активісти вриваються до приміщення прокуратури. Опору ніхто не чинить. Із вікон викидають плазмові телевізори, оргтехніку, меблі та комп'ютери. Роблять вогнище із шин, меблів та паперу. — Уроди, бухло дороге хлєбали — на хабарі, — четверо хлопців виносять розпочаті пляшки із коньяком, віскі, джином. Виливають алкоголь у вогнище, пляшки б'ють об стіну.
5 
1
Коментарі