Під кінець року Путін отримав ще один "удар у спину". Не від Ердогана і не у близькосхідному повітрі, а від співвітчизників й під своїм небом. Російське видання "Власть" опублікувало результати дослідження генофонду російського народу: росіяни не є слов'янами. Тобто Господь ніколи не колисав їх в одній колисці з українцями й білорусами.

Висновки медико-генетичного центру Російської академії медичних наук — не сенсація. Про приналежність московітів до угро-фінської групи писали і Карамзін, і Ключевський, і пізніші історики. Проте інформація про нерідну кров "старшим братом" замовчувалася, бо підривала основи державності. А нині — взагалі має вигляд ідеологічної диверсії.

Той факт, що плем'я московітів формувалося "вне старой коренной Руси (Київської Русі. — "ГПУ") и было, — за словами Ключевського, — инородческим", б'є по великодержавних засадах. Визнання фінських генів вимагає визнання й інших історичних фактів.

Згідно з ними, перші згадки про "Московську державу" з'явилися, коли Київська Русь уже 300 років міцно стояла на ногах. І заснував країну Моксель 1277 року не благородний київський князь, а хан Менгу-Тимур — як заштатний улус Золотої Орди. До XVІ століття київські народи не мали контактів ані з цим улусом, ані з іншими фінськими племенами. Тож масового "перетікання слов'ян" із берегів Дніпра в глухі ліси й болота просто не могло бути, як і "змішування крові" з наступним домінуванням слов'янської. А під час хрещення князем Володимиром підконтрольного люду землі Московії перебували в напівдикому стані.

У цих фактах немає нічого стидного — так склалась історична доля. Й угро-фіни за походженням не гірші за слов'ян. Ганебним є те, як московіти повелися із сусідами, що їх цивілізували. Бездомна зозуля, якщо порівнювати, виглядає стократ благородніше. Птаха підкидає яйця, але не виштовхує господарів із гнізда й не заявляє права на дерево. Московіти ж посягнули на те, на що в таких масштабах не посягав жоден народ.

Вони вкрали літописи сусідів — і знищили або переписали руками Петра І і Катерини ІІ на власну користь. Й історія нашої держави стала історією безрідних неофітів, а бухарська тюбетейка, подарована Іванові Калиті ординським Узбек-ханом, — шапкою київського князя Володимира Мономаха.

Разом зі славою злодії вкрали назву нашої держави й самоназву народу.

Нашу мову оголосили своєю, а ту мову, з якої вона виросла, — штучною і не обов'язковою для існування.

Ординські спадкоємці шантажем і погрозами перетягли з Києва до Москви патріарший престол і поставили себе біля витоків християнства, зіштовхнувши українське православ'я на узбіччя релігійної історії.

Що робить злодій з обікраденою жертвою, загальновідомо. Прагне знищити. Московіти робили це в усі часи й за всіх режимів. У втіленні цього злодійського правила слід шукати витоки й нинішнього збройного нападу. Цинічного й підлого ще й тому, що від імені руського світу, до якого московіти не мають жодного стосунку, здійснюється замах на колиску руського світу, якою були і є київські землі. Пояснення просте: український народ самим своїм існуванням свідчить про злочин країни Моксель — отож має бути знищений.

Наші північні сусіди не лише історично не можуть бути братами українцям, а й завжди були і є нашими ідеологічними ворогами.

І ще одне. Греція останні 24 роки не без успіху вимагає від Македонії змінити назву країни. На думку еллінів, сусіди вкрали її в однойменної ­грецької провінції. Україна також має заявити свої права на назву, якою незаконно користується країна Моксель. Хай не сьогодні — за більш слушних обставин. Справедливість має бути відновлена. Країна — "зелений чоловічок" історії повинна повернути вкрадене і вбратися, зрештою, в ті історичні шати, на які має право.

×