— Пацани, наших б'ють! Швиденько додому, цілуйте жінок та дітей — і гайда на Майдан, — 50-річний червонощокий Василь опівдні у вівторок, 18 лютого, на зупинці у селищі Щирець Пустомитівського району Львівщини сідає в маршрутку №203. Вона їде через село Колодруби Миколаївського району.
У цьому селі народилася нардеп від Партії регіонів, позаштатний радник президента 54-річна Ганна Герман. 14 лютого її родичі заявили в міліцію про підпал батьківського будинку Герман.
З обласного центру до Колодрубів що 40 хв. курсує маршрутка. Серед пасажирів — троє чоловіків у великих гумових чоботах тримають вудки. Село розташоване поблизу річки Дністер. При в'їзді маршрутка загрузає в багнюці.
Питаю про пожежу.
— То чистої води інсценіровка, — Василь знімає сірого кашкета, пригладжує чорне густе волосся. — Пожар був серед білого дня, але ніхто нічого не бачив. Вхідні двері — цілі, вікна — цілі, трохи згоріла підлога в кухні. Усередині знайшли пластикову пляшку із соляркою. Кажуть, коктейль Молотова. Якби то справді був підпал, від хати би за 15 хвилин нічого не лишилося. Тут недалеко, у сусідньому селі Семенівка, на вихідних горіла мурована хата на бетонованому фундаменті, проводка замкнула. За 20 хвилин із райцентру пожежка приїхала, а на місці хати — купа попелу.
За руку вітається з 55-річним Петром Ганущаком. Той сидить на дерев'яній нефарбованій лавці неподалік повапненого у блакитний колір будинку. Біля нього — милиці.
— У суботу на той пожар ціле село поліцаїв нагнали: дільничний, десь із 15 ментів із Миколаєва приїхали, зі Стрия були, з області. Свідків шукали. Ніхто з ними говорити не хотів. З тою Галькою (у дитинстві Ганну Герман мама називала Галею. — "ГПУ) ніхто справи не хоче мати. Я питав одного з поліцаїв, чи знайдуть палія. Тільки сміявся — там справа білими нитками шита, — каже Ганущак.
— Я з нею до школи в один клас ходив. Вона не дуже то й добре вчилася, але вміла так схитрити-збрехати, шоб оцінку добру виманити, — запалює сигарету "Прима", спльовує.
— Ще як мамка жива була, то у селі показувалася. Прилітала літаком, садили його на стадіоні біля школи. До неї під'їжджала машина. Садила пані свою дупу, бо 20 метрів не може перейтися. Тепер казали, що в січні у селі була, таємно. Стидно перед людьми, що дідькові душу продала.
Біля будинку тітки Герман — Ольги Ганущак зупиняється сірий джип. Із переднього сидіння виходить наймолодша сестра нардепа — 43-річна Люся Юзик. У білих високих чоботах та чорному кашеміровому пальті.
З нею чоловік середньої сестри Любові Бокало, Мирослав. На односельців не дивляться. Сестри Герман мешкають у Львові.
— О, на маєш, навіть не поздоровкався, — сплескує руками Ганущак. — Мирослава прозивають Душманом. Він має частку базару Шувар. Він трохи щедріший, ніж той Люсьчин Ігор. Мирослав усе тещі навозив горілки і сигарет. То вона, як хто їй що зробив чи на подвір'ї покосив, ними платила. Навіть тепер, буває, сто грам поставить. А той Ігор — скупий.
Через 5 хв. виходять. Кажу, що журналіст. Вдають, що не чують — швидко сідають у машину і їдуть геть.
До Ганущака наближається 80-річна жінка з чорним чоботом зі шкірзамінника.
— Петрусю, заклей мені того чобота. Зроби так, щоб елегантсько було, — чоловік мовчки бере чобіт, спирається на милицю і йде до хати.
Жінка сідає поряд. Називається її Олексіївною.
— Я походжу з їхньої родини, то й не хочу, щоби мене в газету писали, — шепоче. — Вони ту комедію з вогньом почали, тепер не знають, як закінчити. Я вже казала, що то ні до політики, ні до культури, ні до релігії. Але я ні в кого ніц не питаюсі. Колись жалілам-сі Ользі, їхній маминій сестрі, шо маю тілько 1150 рублів пенсії. Питала, кілько вона получає, бо знаю, що все життє головою сільради проробила, то більше має. Вона сі знервувала, казала: "Шо ви всі мої гроші рахуєте?". Галька за все життє нікому ні копічка не дала. Один раз приїхала до школи й дитині-сироті з їхньої родини вручила якісь гроші. То була дивина велика. Певно, злиться, шо в селі за Януковича не голосували. Тоді перед виборами ходили якісь хлопи, за голос по 100 рублів давали. То десь 30 пияків голоси продали. До мене прийшли, я їх відіслала.
Колись мене підібрала по дорозі. Питала, як моя донька. А я їду і стидаюсі сказати, що в мої Ганнусі через неї проблеми. Вийшла заміж, оселилася в невеликому містечку. Сусіди дізналися, що Галька — наша родичка. Під вікнами всякі дурниці кричали. Донька бояласі в магазин по хліб вийти. Людям роз'яснила, шо вона сі стидає Герман.
Озирається, чи ніхто не чує.
— Гальки на похороні мами не було. Потому приїхала на дев'ять днів. Стояла в церкві, мовчала, дала священику якісь гроші. На поминки три автобуси везли людей до ресторана. Галя не їхала — казала, що її у Львові літак чекає. Була зі своїм чоловіком, він такий низонький, але ладний. До неї мав жінку, вона до Америки виїхала. Дочка його десь в Англії живе. Приїжджала, коли брат загинув (син Герман — Роман розбився в автомобільній аварії 15 червня 2009 року. — "ГПУ").
Дерев'яним патиком розганяє курей, що згуртувалися біля лавки.
— Галя вміла хлопами крутити. Як дівчиною була, до неї один із Горожанки ходив. Та його мама не дала на ній оженитися. Потому, коли Галя вже була на радіо "Свобода", шкодувала за нев. Але було пізно, той хлопець уже сі вженив, мав діти. Галя вийшла заміж за росіянина Володю Коровіцина, сина вродила. Жили в Миколаєві, тоді його не схотіла — дуже простий був для неї. Квартиру його продала, шось маленьке йому купила. Володя тоді запив. Чула-м, шо тепер собі жінку знайшов, оженився і з Миколаєва вибрався.
Хата покійної матері радниці президента, Катерини Стеців — за високим зеленим парканом. Зовні пошкоджень не видно. Стукаю, ніхто не відчиняє.
Дорогою йде сільський голова Ярослав Коваліско.
— Першим про пожежу дізнався зять покійної Катерини Григорівни. Він і міліцію викликав, — каже. — Мене взяли за понятого. Усередині були пошкоджені ікони, сімейні фотографії, розплавився газовий лічильник, обгоріли стіни. Вилучили дві деформовані пляшки, певно, із соляркою.
У нас і без тої Герман проблєм хватає. Облаштували дитячий садік на 50 місць. Треба технічну документацію — у міському бюджеті грошей нема, з обласного не дають. Приїжджає рідко, ми для неї чужі. Звертався до Мирослава — просив гроші на місцеву футбольну команду, нам треба було 20–25 тисяч. Пенсіонери по 10–20 гривень скидалися. Пообіцяв, сказав до швагра Ігоря Юзика підійди. Той відмовив, бо не має грошей — вони будуються.
Поспішає у сільраду.
— Треба новини подивитися. З нашої сторони вже загиблі є.
О 10.00 у середу в редакцію телефонує Василь із Колодрубів.
— Сьогодні в обід їдемо на Майдан. Треба того Януковича від корита відігнати. По телевізору чув, шо Германиха з ним цілу ніч радилася, чорт би її побрав. Кажу хлопам із Колодрубів: нам, як нікому, треба активізуватися. Ми ту гадину породили — ми її й знищимо.
Мала агентурне ім'я Тереза?
Ганна Герман народилася 24 квітня 1959 року у сім'ї робітника Миколи Стеціва і завідувачки сільського клубу Катерини Стеців. 1979-го вступила на факультет журналістики Львівського університету. Вийшла заміж за сина начальника Миколаївського УКДБ Володимира Коровіцина. Згодом розлучилася. Син від їхнього шлюбу Микола узяв прізвище другого чоловіка — Герман.
Працювала в газетах "Ленінська зоря", "Молода Галичина", на радіо "Свобода". 2004-го, після інтерв'ю з тодішнім прем'єр-міністром Віктором Януковичем, стала його прес-секретарем. Від 2006 року нардеп-"регіоналка". Кажуть, начебто має спільний із губернатором Львівщини Олегом Салом бізнес — готельні комплекси в трьох районах області.
Живе з другим чоловіком, дипломатом Сергієм Германом.
2009-го на Байковому кладовищі поховала 16-річного сина Романа.
За рік до того на сайті "Громадська прокуратура України" з'явилася начебто особиста заява-згода Ганни Герман, тоді Галини Стеців. У ній ішлося про співпрацю 1979-го з органами КДБ. Агентурне ім'я нібито було Тереза.
— Якщо людина була агентом КДБ, нема гарантій, що вона не працює на ФСБ. Нардеп має доступ до державної таємниці, секретних матеріалів. Це питання національної безпеки, — казав екс-депутат Ярослав Кендзьор.
Герман заяву не прокоментувала.
2 
35413
Коментарі