"Десятки "регіоналів" готові домовлятися про здачу, але немає до кого йти"

 

— Останні події в Україні кардинально змінили ставлення Євросоюзу до нас. Якби люди не вийшли на Євромайдан, було б два-три роки глибокої заморозки процесу інтеграції, — розповідає 55-річний Олег ­Рибачук. Він керував Секретаріатом президента Ющенка у 2005–2006‑х. — Зараз Америка, Канада, ­Європа в один голос кажуть, що захоплені і вражені тим, як українці захищають свої цінності. Такого рівня духовного піднесення, напевно, немає у жодній країні Європи.

З Олегом Борисовичем зустрічаємося в кав'ярні на столичному Подолі. Підходить офіціантка у жовтогарячому балахоні. Каже, про інтерв'ю треба попереджувати заздалегідь і в приміщенні не можна фотографувати.

— У мене тут кілька разів було інтерв'ю. Я — Олег Рибачук. Покличте директора.

Офіціантка повертається за 15 хв. і додає, що можемо говорити. Просить знімати без фотоспалаху.

— Євромайдан — день народження добре організованого громадянського суспільства, — продовжує Олег Борисович. — Люди сказали політикам, що робити. Опозиція прий­няла цей план дій.

Люди готові стояти до кінця?

— Стоятимуть до початку. Мета — початок змін. Розігнавши мирний майдан студентів, влада зробила його сильнішим. Зараз там не діти, а здорові чоловіки. Вони готові дати відлупа. Водночас не мають лідера. Це дуже ускладнює задачу. Адже хтось має вести переговори. Вже десятки "регіоналів" готові домовлятися про здачу, але немає до кого йти.

Як діяти опозиції?

— Відсутність єдиного лідера послаблює можливості мирного виходу з кризи. Президентські амбіції мають Кличко, Яценюк, Тягнибок, Порошенко. Але зараз хтось із них повинен бути публічно визнаний лідером. Теорія, що розберуться після першого туру, не спрацює.

Говоримо, що хочемо жити за європейськими правилами. Отже, маємо вибирати людину, яка найбільше відповідає цим вимогам. Людину, яка не тільки підпише Угоду про асоціацію, а й виконає її. Щоб Янукович пішов на якісь компроміси, проти нього потрібно виставляти одного суперника.

На які компроміси нині готові піти "регіонали?"

— Чи могли ще пару місяців тому уявити, що Інна Богословська не просто вийде з Партії регіонів, а говоритиме, що прийшов кінець Януковичу? Очевидно, система не залізобетонна, як каже Чечетов. Там немає цементу — лише пісок і вода. Колесніченко розказує, що його з таксі виганяють, коли впізнають. Добре, що ще морду не б'ють, — посміхається Рибачук. — І це лише те, що лежить на поверхні. Всередині "Регіонів" відбуваються значно складніші процеси. Там не всі — "бандюковичі".

Янукович не є "цементом?"

— Ні. Цемент — це те, що людей об'єднує. Студентський майдан — це цемент. Їх намагаються нагнути, а приїжджають у сотні разів більше людей.

Путін здатен дотиснути ситуацію?

— Після 2004 року він зрозумів, що "хахлам давєрять нєльзя". Тому зараз у Кремля одна політика: зробити Україну якомога слабшою, без сильного президента.

Це підтверджують домовленості Януковича з Путіним 17 грудня?

— Для країни це означає, що потрібно ­міняти президента. Путін купив Януковича, але не Україну. Зараз навіть ті, хто вагався, ­розуміють: для європейського майбутнього на чолі країни потрібен політик, який з ним асоціюється.

Зараз ідеться про вступ у Митний союз?

— Ми взяли на себе зобов'язання, які роблять співпрацю з Європейським Союзом неможливою або беззмістовною. Для Росії Митний союз означав форму контролю над економічною і зовнішньою політикою України. Путін досяг цього без підписання формальних угод. Але по суті він це зробив.

Офіціантка приносить вітамінний чай.

Віталій Кличко заявив, що дострокові президентські вибори мають відбутися у березні 2014 року. Чому тоді?

— Дострокові вибори можливі тільки за доб­рої волі Януковича. Він може погодитися на це під тиском. Для цього треба, щоб на вулиці була половина України і сказала: "Або вибори, або життя в країні зупиняється".

Змінювати Конституцію потрібно?

— Треба повернутися до Конституції 2004 року. Дуже наївно думати, що можемо взяти цю систему влади, поставити на її чолі "гарного" узурпатора, і він працюватиме на благо країни. Це дорога в нікуди.

Чому опозиція не розказує про реальний та зрозумілий план змін у країні?

— Вона в цьому не зацікавлена. Люди, які зараз ідуть до влади, є продуктами цієї системи. Добре знають один одного, чудово домовляються. Навіщо наступному президенту обмежувати свої права?

Кожен політик хоче мінімально залежати від суспільства. Простий приклад: не всі члени опозиційних фракцій оприлюднили свої декларації. В чому проблема? Що приховуєте? Ця система нагадує пісочний годинник. Зверху купа піску — це влада, знизу — опозиція. Тільки пересипаються.

Суспільство дедалі активніше вимагає змінити всю систему. Щоб влада працювала під контролем людей.

Що чекає на Януковича?

— Його зоряний час був у Вільнюсі. Він його пропустив. Зараз найбільша небезпека для Януковича — соратники, бо у багатьох із них забрав бізнес.

Скільки часу потрібно, щоб Україна змінилася на краще?

— Країна вже змінилася. Згадайте настрої, коли Янукович став президентом. Тоді "люди у формі" відчули, що настав їх час. Пішов каток кримінальних справ. Здавалося — все. Але ж ні, країна ожила.

Мої відчуття — наступні президентські та парламентські вибори змінять Україну кардинально. Суспільство про себе заявило, воно не має страху. Те, що на голову впало 20 років тому, ми не цінували. Тільки зараз стаємо країною. Створюємо нові правила гри. Жодна нація в Європі не може собі такого дозволити. Ми можемо змінити всю Європу.

Має п'ятеро дітей від двох шлюбів

Олег Рибачук народився в місті Погребище на Вінниччині. За освітою — перекладач та економіст. Шість років працював інспектором на Київській митниці. Пізніше — в Індії перекладачем, у Греції керував банком. Очолював департамент міжнародних зв'язків у Нацбанку.

2002 року його обрали народним депутатом від блоку Віктора Ющенка "Наша Україна". Був віце-прем'єром з євроінтеграції в першому уряді Юлії Тимошенко, главою Секретаріату президента. Після звільнення створив громадську організацію "Центр UA" та ввійшов до спостережної ради підприємства "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Одружений вдруге — з піаністкою 56-річною Інною. Виховали двох дітей. Син Станіслав навчається на четвертому курсі економічного університету ім. Вадима Гетьмана. Донька Ганна з чоловіком живе у Казахстані. Від першого шлюбу в Рибачука двоє доньок, син і троє внуків.

Позаторік здав на права й купив білий позашляховик "Тойота Рав4". Доти їздив маршруткою і в метро.

×