"Януковича обов'язково судитимуть — раніше чи пізніше"

 

11 грудня о 10.20 колишній депутат Київради 43-річний ­Зорян Шкіряк присів навпочіпки за сценою на майдані Незалежності. 10 хв. тому був серед тих, хто відбивав штурм приміщення міськ­держадміністрації. На щоках — глибокі впадини. На шиї — бейдж із кодом. Його щодня змінюють. Шкіряк — один із організаторів Євромайдану. Відповідає за запобігання сутичок на "гарячих точках".

— Сплю півтори години на добу. Було таке, що чотири підряд не стуляв очей, — розказує Зорян Нестерович. Сідаємо в ресторані "Сушия" на Майдані. Замовляє капучино. — Тут відчуваєш дух свободи. ­Бачиш, як поєднався позитивний настрій людей та ненависть до Януковича.

Найважливіше досягнення цього Майдану — його вже не поламають. Хіба танками проїдуться. Точка неповернення була 1 грудня, коли на вулицю вийшли понад мільйон людей. За три останні тижні Україна змінилася. Якщо порівняти з 2004 роком, то цей Майдан — сильніший. Тоді в людей украли голоси, а сьогодні їм плюнули в обличчя й цинічно пролили кров дітей. Отримали громадянську непокору. А в ніч на 11 грудня всьому цивілізованому світу стало зрозуміло остаточно, що Янукович — неадекватний і неврівноважений. Із явними ознаками параноїдальної шизофренії, що побудована на почутті страху. Показав: я тут хазяїн, що хочу, те й роблю. Це — рівень гопника.

Чого найбільше боїться президент?

— Втратити гроші та владу. Цинічно бреше українцям, Путіну, Європі, США. Все, що сьогодні відбувається, є наслідком його брехні. Ця людина — загроза національній безпеці, оскільки його дії штовхають країну до громадянського конфлікту. Навіщо 30 листопада було натравлювати на 300 дітей дві тисячі спецназу? Із жорстокими наслідками і, не виключено, що зі смертями — декого і досі не можуть знайти.

Я ще три місяці тому казав, що Янукович не підпише Угоду про асоціацію з Євросоюзом. ­Багато хто запевняв: йому ж треба другий термін, то зробить це. Ні. Бо в нього ментальність боягуза й диктатора. Після підписання Угоди Януковича поставили б у рамки європейських цінностей, вимагали б дотримання прав та свобод. А непідписання — шлях у Тайожний союз, союз диктаторів. Там йому комфортніше, бо диктатор диктатора підтримає, зокрема й військовою допомогою.

Що робити людям, які вийшли на майдани?

— Зека — геть! — це сьогодні найзатребуваніше гасло. ­200–300 тисяч людей на вулиці — серйозний фактор внутрішньої та зовнішньої політики. Поки що Майдан є серцем України. ­Рухатимемося і на "Межигір'я".

2004 року Майдан закінчився третім туром президентських виборів. Чим завершиться теперішній?

— Зараз відбувається не просто революція. ­Маємо національно-визвольну боротьбу, повстання. Якщо Янукович продовжуватиме діяти в такому ж стилі, це закінчиться Коліївщиною (селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні 1768 року проти шляхетської Польщі. — "ГПУ"). Сьогодні я злякався за "Беркут" під держадміністрацією. Люди були готові їх рвати. Для них спецназ — це Янукович, Захарченко. У "Беркуті" є більш-менш адекватні люди. Бачив у їхніх очах розгубленість. Вони морально похитнулися. Почали розуміти: робиться щось не те. Якщо раніше чули від них мати, крики: "На колени, мразь!", то зараз — ні. Є там і дикарі. Від них страшенно смердить. У вівторок розмовляв із майором-"беркутівцем". Він каже: "Я же вижу по протестантам, их не остановишь". Я відповів: "Вместо того, чтобы бандитов ловить, ты какую неделю уже здесь в автобусах воняешь, не досыпаешь? Заради кого? Хряка межигірського, який сидить і сере від страху на своєму ­золотому унітазі?"

Шкіряк замовляє імбирного чаю.

— Зараз усе складається так, що Янукович не добуде свій президентський термін, — продовжує.

Як це втілити?

— Не знаю, чи є такий план у опозиції. Маю своє бачення. Головною вимогою має стати ультиматум Януковичу: якщо не підеш, народ сам попросить. Люди перестали бути сцикунами. Чим сильніша буде дія, тим більшою буде протидія. Зараз у Київ їде вся Україна. В неділю тут буде до двох мільйонів.

Дострокові президентські вибори можливі?

— Янукович піде з посади у першій декаді ­2014 року. Можливо, в березні. Його обов'язково судитимуть — раніше чи пізніше.

Якою може бути роль олігархів у вирішенні ситуації в країні?

— Поки що вони вичікують. Хоча усвідомлюють: як тільки Янукович приєднається до Митного союзу, сюди зайде російський капітал. Він видавить українських олігархів із найбагатших і найвпливовіших у країні.

У ресторані на 15 хв. зникає світло. Офіціант просить розрахуватися.

Юрій Луценко говорить: "У нас дві дороги — у в'язницю або до перемоги". ­Готові сісти, якщо не дотиснете ­владу?

— Ми не чинили протиправних дій. Але прекрасно розуміємо, що на кожного відкрита кримінальна справа. Ведеться спостереження, є прослушка. ­Можуть підкинуть кулю, пістолет чи пачку наркоти. Але хто боїться, той не перемагає.

Чому колишні міністри — нинішні опозиціонери — не шукають потенційних дезертирів у владі? Не бачимо відставок заступників міністрів, послів. А це дало б психологічну перевагу Майдану.

— Ця робота проводиться. ­Віталій Ярема з "Батьківщини" (до 2010 року керував столичною міліцією. — "ГПУ") постійно в контакті. Перший результат вже є — спецпідрозділ "Грифон" захистив людей і повернувся до "Беркуту" спиною (о п'ятій ранку 11 грудня бійці "Грифону" відділили мітингувальників від "Беркуту" з боку Бессарабської площі. — "ГПУ").

На який компроміс може піти опозиція?

— Компромісів уже не може бути. Янукович не робить ні півкроку назустріч. Випусти засуджених, звільни Азарова, признач нового прем'єра. Ні — стоїть на місці.

Те, що зараз відбувається в Україні — це вже велика перемога. Януковичу реально загрожує суд Лінча. Не допоможе охорона, "Беркут", спецназ, танки. Вийшов мільйон і мирно протестує. Спробуйте таку кількість людей втримати від агресії, бійок одне з одним, пияцтва. Опозиції це вдається. А якби зі сцени хтось із лідерів сказав: "Ребята, задолбал нас этот пид..с, давайте все рванем на Банковую". Пішли б люди? Так. Ніхто б їх не зупинив. Але були б жертви. Затоптали б одне одного. Янукович не вартий ні одного життя.

В Україні протягом 22 років жоден президент чи прем'єр не мав добре продуманої зрозумілої програми дій. Що робитиме теперішня опозиція, коли отримає владу, також до кінця не зрозуміло. За що людям стояти зараз на вулиці?

— На порядку денному — усунення від влади окупаційного режиму. Яценюк мудру річ сказав. Будуть благати Міжнародний валютний фонд дати Україні кредит на залатування бюджетних дір, щоб Янукович не встиг взяти гроші в Москви.

У нас зараз три опозиційні кандидати в президенти. Рано чи пізно вони домовляться не тільки, як Януковича звалити, а й що з цією владою робити. Мабуть, вони про це говорять.

Шкіряк задирає штанину на лівій нозі. На гомілці — синець діаметром сантиметрів із 10.

— А ще отримав уночі й по ребрах від "Беркуту". Після бійки стояли, говорили про владу, про те, чого вони тут. Брали в нас чай та бутерброди.

За 1,5 год. прощаємося.

— Поїду годинку посплю, — каже Зорян Шкіряк.

Грає на гітарі та фортепіано

Зорян Шкіряк народився в Ужгороді. Коли виповнилося 3 роки, ­батьки-медики перебралися до Києва. Зорян вступив до медінституту. Покинув на першому курсі. Вивчився на юриста, економіста, став магістром політології та державного управління. Працював заступником гендиректора в компанії "АТМ".

Із 2002-го — депутат Шевченківської райради столиці. За чотири роки — депутат Київради. Створює громадську організацію "Новий Київ". З 2010 по 2012 рік — лідер Соціально-Християнської партії.

Розлучений. Має доньок 14-річну Зореславу-Марію та 8-річну Христину-Софію. Молодша живе з матір'ю за кордоном. Старша — з батьком та його цивільною дружиною Катериною і її донькою Уляною.

Шкіряк грає на гітарі й фортепіано. Займається дзюдо, фітнесом і плаванням.

×