— Ходімо за той крайній столик. Він за мною зарезервований багато років, — колишній народний депутат 59-річний Володимир Філенко показує праворуч у ресторані готелю "Київ". З вікон видно парламент. Якраз на вулицю виходять народні депутати, екс-комбати Андрій Тетерук та Юрій Береза. З ними — охоронець із дорожньою сумкою.
Філенко сідає спиною до вікна. Каже, місце ліворуч — його друга, теж колишнього народного депутата Тараса Стецьківа. Праворуч завжди сидів уже покійний колега Олександр Ємець.
– 2014 рік став для нас унікальним. Мали другий успішний Майдан, — починає Володимир Пилипович. — Люди перемогли владу. Після кривавого Майдану стояв виклик перед новими керівниками: не повинні повторити помилки Ющенка, Тимошенко й інших діячів після помаранчевої революції. Мали все-таки почати робити реформи. Й не пересваритися. Бо війна всередині може мати згубні наслідки. Минулого разу це вилилося у відродження Януковича.
Влада в період між Революцією гідності та президентськими виборами зробила чимало, але значно менше порівняно з тим, що очікували. Ключове: не подолали корупцію.
З цього треба було починати?
— Звичайно. Як можна продовжувати красти, прийшовши до влади на крові? Зберегли всі старі схеми. Бридко дивитися на ці речі.
В яких сферах корупція збільшилася, а де зменшилася?
— Загалом корупція зменшилася. Над головами висить меч Майдану. Тому роблять хитріше, аби не вилізло нагору. Не без гріха силові структури. Серед них найнебезпечніша — прокуратура. Міліція їм носила гроші. Це не викорінили. Найконсервативніша в сенсі кардинальних змін — судова система. Тут корупція має шалені масштаби.
Без реформ не виграємо війни, не ввійдемо в Європу. Це питання виживання держави.
Чому за дев'ять місяців не почали нічого змінювати?
— З попередньою Верховною Радою це було неможливо. Зараз є новий глава держави, новий парламент, оновлений уряд. Кажуть, є напруга в стосунках президента й прем'єра. Переможця тут не буде: вони — сіамські близнюки. Ніхто не розбиратиметься, хто більше винен, що реформи не йдуть, хто — менше.
Знесуть обох?
— Не заперечу.
І Порошенко, і Яценюк стояли на Майдані, запевняли, що будуть кардинальні зміни. Чому не роблять цього?
— Порошенко менше стояв і говорив на Майдані — це одна з причин його перемоги на президентських виборах. Відповідальність за смерть людей більше лягла на опозиційну трійку — Яценюка, Кличка й Тягнибока. Слова всі кажуть правильні. Але має прийти час, коли підбиватимуть проміжні підсумки роботи — президента, Ради, уряду. Багато що проясниться в лютому. Друга важлива точка — травень 2015 року. Економісти, з якими говорив, кажуть: саме тоді буде пік економічних негараздів. Виникне загроза дефолту.
У парламенті немає інтриги в стосунках коаліції та меншості. Є конституційна більшість. Ще дві групи — Хомутинника та Єремеєва — голосуватимуть за президентські ініціативи. Нормальної опозиції немає. Є п'ята колона, агенти Кремля — "Опозиційний блок".
Це погано, що немає класичної опозиції?
— Дуже. Влада може розслабитися. Є інтрига в більшості. Там дві різновеликі групи. Перша — консерватори-антиреформісти. Їх багато, вони нічого не хочуть міняти. Прийшли у Верховну Раду, щоб збагачуватися на потоках, схемах.
Друга група — нові обличчя, люди з Майдану, комбати, з громадського сектора. Вони зібрали вимоги суспільства і є його надією.
Скільки таких принципових депутатів у більшості?
— Директор Міжнародного фонду "Відродження" Євген Бистрицький нарахував 25. Я — вдвічі більше.
Це мало?
– 25 — так. 50 — цікавіше. Вони мають задавати порядок денний громадського обговорення. Для цього їм треба об'єднатися. Створити "посиділки". Мають домовитися й діяти, як на початку 1990-х Народна рада. Тоді комуністи робили своє, а ми — своє. Зараз у ролі комуністів — антиреформатори. Нас було менше, але мали підтримку людей. Тому формували порядок денний Верховної Ради, диктували розгляд багатьох законопроектів, що були надважливими — про Збройні сили, міліцію, банківську справу. Тоді закладалися підвалини державності.
Питання в тому, чи ці створять свою Народну раду.
Який порядок денний зараз актуальний?
— Потрібно ухвалювати закони, що сприятимуть проведенню реформ. Це боротьба з корупцією, реформи в економіці, енергетичному секторі, правоохоронних органів, судів. Це треба озвучувати. І цікаво буде подивитися на тих нібито демократів, які не голосуватимуть.
Не подобається, що Верховна Рада довго запрягає. Це ганьба. Обіцяли, що не буде коаліціади, спікеріади, дільожки комітетів. Як би вони не маскували, а ми бачимо конфлікт інтересів, змагання. Що це за засідання парламенту по годині, раз на тиждень? Основна маса депутатів не відчули відповідальності або не мають совісті. Обов'язково для того, щоб вони почали працювати, людям іти під Раду з шинами?
2015 рік буде важчий за нинішній. Хто втримає ситуацію?
— Влада та місцеве самоврядування. Треба проводити децентралізацію.
На АТО не зекономимо, на соціальних виплатах — теж. Головна економія — перестати красти й створити умови для вільного підприємництва.
Як примусити владу не красти?
— Одного посадити, другого, третього. Треба — 10.
Коли президент у Верховній Раді п'ять місяців тому представляв генпрокурора Ярему, сказав: маєш посадити трьох друзів.
— Я теж не бачу посаджених. Це погано. Але почекаймо до лютого. Тоді можна буде підбивати підсумки. Поки що наш поїзд буксує. Однак без надії сподіваюся.
Якщо буде 20 гривень за долар, яка можлива реакція військових? Адже їхні сім'ї, як і багато інших, на межі виживання.
— Один із можливих сценаріїв — вірменський сценарій. Там люди прийшли у парламент і всіх розстріляли.
З якою метою Порошенко став президентом, а Яценюк удруге пішов у прем'єри?
— Вони мають не тільки амбіції, але й місії. Порошенко — мільярдер. Якщо пробуватиме робити з країни велику корпорацію, де у нього — контрольний пакет, програє. Має розуміти: бізнесовий досвід не можна перенести на державу.
Яценюк — також не бідний чоловік. У нього трохи інша історія. Вважає, що завжди має бути першим та найкращим. Він — непоганий прем'єр. Працьовитий, швидко думає та приймає рішення. Я би подивився на когось іншого в такій ситуації. Але остаточні оцінки робитимемо пізніше. Іноді добрим результатом буває вже те, що не стало гірше.
Чотири рази обирався народним депутатом
Володимир Філенко родом із села Шелудьківка Зміївського району Харківщини. За освітою — історик та економіст. Два роки вчителював. Був членом Комуністичної партії. Чотири рази проходив до Верховної Ради. Вперше — 1990-го. На останніх парламентських виборах його внесли непрохідним №132 у список "Блоку Петра Порошенка". Філенко відмовився.
Під час помаранчевої революції був одним із польових командирів Майдану. Брав участь у Революції гідності.
— Очікував, що другий Майдан виникне у 2015–2016 роках, — говорить Володимир Пилипович. — Але люди відреагували більш оперативно. Ще тільки Янукович прийшов до влади, я знав: він нікому не дасть нормально жити. І народний гнів рано чи пізно виллється в протест.
Любить музику та більярд. Знає французьку мову.
З дружиною Ольгою мають доньку Ірину, сина Ярослава та онуків — Владислава й Ганну.
3 
35413
Коментарі
3