Колишнього голову зовнішньої розвідки 59-річного Миколу Маломужа чекаємо під його кабінетом на вул. Круглоуніверситетській у центрі столиці. Офіс розташований в одній будівлі з посольством Гвінейської Республіки. Маломуж дає коментарі двом телеканалам.
— Стара агентура Кремля досі залишилася в парламентському, урядовому корпусі, у силовому блоці, навіть у наших спецслужбах. У кожній галузі — добра третина, — починає розмову Микола Григорович. — Але це відносні цифри. В уряді, наприклад, може бути й один агент Кремля. Але він віддає такі накази підлеглим, що вигідні йому, а не країні. Люди, які з ним працюють, можуть не знати про мету й плани свого начальника. При цьому він, скоріше за все, прикривається патріотичними лозунгами: "Ми — за Україну! Слава героям!".
Контррозвідка в секторі боротьби з тероризмом, диверсіями й екстремізмом теж працює недостатньо. Не нейтралізовані основні резиденти в посольстві Російської Федерації, які мають агентуру в органах влади. Зокрема, у міській владі Одеси, Харкова, Запоріжжя. От у Харкові по теракту 22 лютого спецслужби затримали чотири групи виконавців. Не можуть теракт виконувати кілька груп. Зазвичай готується конкретна група чи виконавець. Дуже конспіративно. Нікого, крім куратора, не ставлять до відома про плани. В Одесі — вже 10 терактів. І немає жодного затримання. Якщо просунути в проросійське середовище свою агентуру, слідкувати й контролювати її, то теракт можна зірвати на стадії підготовки.
Чому цього не роблять або роблять недостатньо?
— Вище керівництво спецслужб не підібрало професійної команди середньої ланки. На посади не повернули людей, які проводили блискучі антитерористичні операції і яких позбувся Янукович. Багато професіоналів — у відставці. Теперішнє керівництво силового блоку боїться їхнього повернення. І тоді виявиться, що люди, які керували спецслужбами раніше, через свою халатність або з інших причин проґавили Крим, залили кров'ю Донбас. Зараз теж не працюють на упередження.
Скільки росіян воюють на Донбасі?
— Російського спецназу й спецслужб — близько 7,5 тисячі, козацтва — 800. Ще є найманці — сирійці, серби. Разом десь 12 тисяч. Наших на тому боці — близько 18 тисяч. Це "Оплот", "Восток", збройні формування ДНР-ЛНР.
Чому мав місце дебальцівський котел? За чотири місяці до збройних дій там експерти звертали увагу саме на цю ділянку.
— Ми теж говорили про це президентові. Наша розвідка доповідала. Треба було тримати Дебальцеве до кінця. Сконцентрувати сили й нанести потужні контрудари з тилу по флангах бойовиків. По виступах, що постійно пробували замкнути котел. Так планували, але не вдалося. Дебальцеве втратили й змирилися з цим. Знайшли пояснення: утримувати цей пункт не було сенсу. Між тим ідеться про залізничний вузол. Росіяни швидко його відбудували, бо всі під'їзди туди йдуть — із Донецька, Луганська й Росії. Тепер возять залізницею БТРи, міномети, кулемети.
Начальник Генштабу Муженко приїжджав і особисто командував обороною.
— Муженко має займатися стратегією оборони. А він втручається в оперативні військові справи. Є багато прикладів у різних країнах, коли після серйозних прорахунків командування звільняли міністра оборони, Генштаб, керівництво спецслужб. Протягом доби. А ми тримаємо цих людей. Хоча їхня робота не є ефективною.
Чому відбулося кровопролиття в Дебальцевому після других мінських домовленостей?
— У Мінську домовилися по пунктах, що робити, але не прописали механізм реалізації. Путін заявляє, що в Дебальцевому — котел. Ми заперечуємо. До півночі 15 лютого одне одному доказуємо, є він там чи немає. Замість того, щоб створювати потужну комісію конкретно по Дебальцевому й домовлятися про відхід бойовиків на старі позиції та вивід наших військ. До комісії мали ввійти ті, хто приймає рішення — представники Генштабів України й Росії, від терористів — Захарченко і Плотницький. Нейтральна сторона — представники Генштабів Франції, Німеччини та ОБСЄ. І щоб був аерокосмічний і радіотехнічний контроль. Тоді можемо в режимі онлайн відслідковувати будь-який постріл. І одразу з'ясовувати, хто це робить. Припинити стрілянину можна лише завдяки контролю. Оце є механізм.
Хто винен насамперед?
— Президент. Не напрацював потрібних рішень. Реально неможливо лише за наказом припинити вогонь.
Досі тривають обстріли в напрямі Маріуполя. Чого там чекати?
— У найближчі місяці Путін не атакуватиме Маріуполь. Такі оперативні розвіддані. Він почав гру під назвою "мирне врегулювання". Хоче зафіксувати статус-кво захоплених територій і показати, що є миротворцем. Однак нарощуватиме кількість бойовиків і озброєння.
Куди може вдарити?
— Основне завдання, поставлене перед бойовиками — повернути чотири селища: Павлопіль, Октябр, Саханка й Широкине, що визволив полк "Азов". Це — плацдарм для наступу на Маріуполь. Але щоб захопити місто, потрібні надзвичайно великі сили. Українських військ там достатньо для стримування бойовиків.
Хто має відновлювати зруйнований Донбас?
— Росія хоче повністю повісити це на Україну. Тут багато залежить від країн "великої сімки" і "двадцятки". Вони мають виступити в ролі інвесторів та послів доброї волі. Соціальний сегмент: школи, дитячі садки, лікарні, житло слід будувати безкоштовно за спеціальною програмою. Дороги, підприємства — у кредит. Іноземні компанії можуть бути інвесторами й співвласниками. Для них потрібно сформувати вигідні умови. Залучити й Росію. Хай відбудовує, що зруйнувала. Під тиском усього світу Путіну важко буде відмовитися. Маємо розпочати з території, що контролюємо, і поступово рухатися до частини України, яка тимчасово перебуває під бойовиками.
Коли непідконтрольні нині території повернуться в Україну?
— Якщо все піде за мирним планом, 2016 року проведемо там місцеві вибори. Але обов'язково — з виборами місцевих органів влади в решті регіонів. Інакше це матиме такий вигляд, ніби ми фактично погоджуємося, що Донбас — це відокремлена територія з окремим законодавством, з особливими виборами. На перших виборах не отримаємо проукраїнську владу. Але це стане передумовою для встановлення контролю над державним кордоном. Особливе завдання стоятиме перед спецслужбами — акуратно зачистити лідерів екстремістів.
Рішення про збільшення Збройних сил до 250 тисяч осіб — позитивний крок?
— Негативний. Зараз набирають, кого попало. Хлопці гинули сотнями, бо не мали досвіду. Окрім того, процвітає алкоголізм і наркоманія. Це тягне за собою мародерство, розбої. Україні вистачить120 тисяч професійних військових.
Скільки триватиме війна на Донбасі?
— Оптимістичний варіант — до кінця року. А песимістичний — замороження конфлікту. Порушення режиму припинення вогню, постійні ескалації по окремих об'єктах. Зокрема, в Маріуполі. Періодичні проникнення бойовиків на мирну частину території, диверсії на Харківщині, Одещині. Використовуватимуть усі можливі засоби для дестабілізації ситуації всередині країни. Організовуватимуть виступи людей — проти підвищення цін, погіршення життя. Тому також важливо знизити нагнітання соціального невдоволення, щоб унеможливити народні протести.
86 країн об'їхав Микола Маломуж під час спецоперацій чи відряджень. Жодного разу не був за кордоном як турист.
27 років пропрацював у спецслужбах
Микола Маломуж родом із села Скаливатка, що нині належить до міста Ватутіне на Черкащині. Армійську службу проходив в "учебці" під Москвою, де готували спецпідрозділи для охорони ставки Верховного головнокомандування на випадок ядерної війни. Від грудня 1983-го служив в органах КДБ на оперативних і керівних посадах.
З початку 1990-х працював по лінії протидії міжнародному тероризму. У грудні 1998-го став заступником голови Державного комітету у справах національностей та релігій.
У квітні 2005-го обійняв посаду керівника Служби зовнішньої розвідки. Працював до червня 2010 року. Має звання генерала армії.
На останніх президентських виборах Микола Маломуж посів 15-те місце серед 21 кандидата. За нього проголосували 0,13% виборців.
Пробиває боксерську грушу наскрізь рукою без рукавиці. Може пробігти 15 км. Любить рибалити.
56-річна дружина Тетяна — бандуристка, народна артистка України. Мають сина Ярослава й доньку Лесю.
8 
35413
Коментарі
6