Маємо створити напіввійськову економіку
На літній терасі столичної кав'ярні "Баобаб" сидить заступник міністра закордонних справ Данило Лубківський. До нього підсідає колишній виконувач обов'язків керівника МЗС Андрій Дещиця, який у червні під російським посольством у Києві заспівав "Путін — х...ло". Замовляють каву.
Повз них проходить політолог 55-річний Володимир Фесенко, вітається. Спускається в залу, що в підвалі. Кава тут звисає зі стелі на нитках. Замовляє американо з молоком.
Як розвиватимуться події на Донбасі?
— Один із варіантів — двостороннє припинення вогню, створення контрольних груп, обмін полоненими. Якщо буде демілітаризована зона, треба думати про миротворчий контингент. Зважаючи на велику територію боїв, ним можуть стати тисячі іноземних спостерігачів від ОБСЄ. Хоча все одно буде нестійка ситуація. Ймовірні рейди й стрілянина. Це — відносне замороження конфлікту.
У перемир'ї зацікавлені обидві сторони. Для нас це — менше зло. Порошенку потрібно взяти паузу для відновлення сил, для підвищення боєздатності армії, посилення ресурсів. Щоб будь-якої миті протистояти Росії.
На певний час Донбас може стати територією, де не буде ні війни, ні повного миру. Будуть періодичні сплески обстрілів, зіткнень. Знаємо Придністров'я, Карабах, де такі конфлікти тривають два десятки років. Була й Хорвато-сербська війна 1991–1994 років. Наступали то одні, то інші. Потім заморозили ситуацію, ввели миротворців. Та після тривалого умовного перемир'я хорвати перейшли у контрнаступ і повернули частину своєї території, що була під контролем сербів.
Чим Росії вигідне замороження конфлікту?
— Подальша ескалація військових дій посилюватиме їх конфлікт із Заходом. Нові санкції послаблюватимуть російську економіку. На підтримання бойовиків уже викинули сотні мільйонів євро. Далі йтиметься про мільярди. А смерті російських військових призводять до психологічної дестабілізації. Затягувати війну для Путіна ризиковано. Тому він готовий домовлятися.
Єдиний варіант, на який можуть піти обидві сторони, — припинення вогню. Путін таким чином намагається зберегти контроль сепаратистів хоча б над частиною території Донбасу. Продемонстрував, що не зіллє їх. Замороження конфлікту для нього — це можливість зберегти обличчя перед своїми громадянами. Мовляв, захищаємо російськомовних на Донбасі. Для Порошенка теж буде збереження обличчя. Бо це — домовленості з Путіним, а не мир із сепаратистами.
Який ще можливий варіант подій на Донбасі?
— Продовження війни у в'ялому режимі. Ситуація коливатиметься: то вони, то ми наступатимемо. Значна частина Донбасу тоді буде в зоні бойових дій. Це може затягнутися від кількох місяців до трьох — п'яти років.
Існують ризики й перенесення війни за межі Донбасу. Путін може пробити коридор до Криму через захоплення північного узбережжя Азовського моря.
Найгірший сценарій для України — повномасштабна війна. Вона може настати внаслідок неадекватної поведінки Путіна. Але війна, економічна криза всередині Росії спровокують тоді й руйнацію російської держави.
У НАТО сказали, що готуються до можливого вторгнення Росії в країни Балтії та Польщу.
— Не виключено. Якось у напівприватній розмові Порошенко сказав: коли маєш справу з Путіним, треба розуміти, чи в нього раціональна оцінка ситуації, чи він діє суто емоційно. Домовленості по телефону між Путіним і Порошенкам дають надію на готовність до певного компромісу.
Чи не перетвориться замороження конфлікту на ракову пухлину на тілі України?
— Ризик є. Та він буде мінімальним, якщо суспільство буде консолідованим і блокуватиме будь-які прояви сепаратистської активності. Все залежатиме від нас. Маємо зробити оборонні рубежі, щоб мінімізувати ризики наступу. Посилити наш військовий контингент на Донбасі. Також спецслужби мусять виявляти зрадників у силових структурах і сепаратистів у різних регіонах країни. Потрібні й певні кадрові рішення — призначати людей, які вміють ефективно вести бойові дії й керувати державними структурами у кризовий період.
Маємо створити напіввоєнну економіку. Це може бути одним із варіантів відновлення економічного зростання. У нас частина таких підприємств у напівзамороженому стані. Роблять танки і БТРи, ремонтують їх. Залишилися склади з військовою технікою. Хоч її стан із радянських часів сумнівний, але щось можна відремонтувати. Запуск оборонних підприємств — це робочі місця. Це дозволить вирішувати й оборонні, і соціальні проблеми.
Можемо розраховувати на допомогу Заходу?
— Так. Але вона буде обмеженою. Якщо Росія через Маріуполь пробиватиме коридор до Криму, США та інші країни почнуть нам постачати зброю. З НАТО ми вже домовляємося про інфраструктурну, технічну допомогу. В середині вересня в Україні будуть спільні з Альянсом навчання: це символічний сигнал, що НАТО — з нами. Перемир'я можна використати для модернізації армії — структурних змін, навчання. Нам треба сучасні системи зв'язку, розвідки. Ненормально, коли авіація користується картами 1950-х років. Хорвати обіцяють поставити модернізовані радянські гелікоптери. За це отримають від американців сучасні. За такою схемою Україні можуть допомогти поляки, румуни. Потрібно поступово переозброюватися: частково завдяки власним ресурсам, частково закупляти їх.
Варіант федералізації актуальний для України?
— Порошенко заявив, що це неможливо. Громадська думка проти. Це — червона лінія, за яку він не переступить. Прийнятний варіант — децентралізація. І це внутрішня потреба.
Чи є гарантія, що якогось бойовика-сепаратиста не оберуть мером?
— Мають бути законодавчі запобіжники. Треба карати організаторів сепаратизму, винних у воєнних злочинах. Рядових — ні. Щоб не було багато ображених.
Запас міцності маємо на кілька років війни, чи готові терпіти до зими?
— Є певна втома від війни, хоча більша частина громадян готова далі захищати свою країну. Деякі дослідження показують: є психологічні зміни у ставленні до війни. Наприклад, половина опитаних висловилися за завершення антитерористичної операції, іще стільки ж — за те, щоб вона продовжувалася. Що далі затягуватиметься війна, то буде більше тих, хто втомляться і виступатимуть за мирний вихід із конфлікту. Порошенко погоджується на припинення вогню, бо відчуває такі настрої.
Маємо змиритися, що найближчі роки житимемо в ситуації, коли ворог біля воріт. Ізраїль так живе. Причому в повному оточенні. А в нас лише половина кордону з Росією. Хоча він і великий — близько 2 тисяч кілометрів.
Як у війні проявив себе президент?
— Бачимо прогрес на ділянках, де він працює. На міжнародній арені діє надзвичайно активно. У нас ніколи не було таких прямих контактів з усіма світовими лідерами. З Росією веде достатньо гнучку політику: ми захищаємося, але й шукаємо варіанти мінімізації подальших втрат. Можливо, Порошенко трохи переоцінює готовність Путіна домовлятися. Той будь-коли може порушити обіцяне.
Порошенко продемонстрував уміння залагоджувати конфлікти. Коли Яценюк подав у відставку, за кілька днів усе влаштувалося. Порошенко та Яценюк попрацювали з депутатським корпусом, що дозволило проголосувати за складний законопроект про фінансування армії.
Дехто критикує президента за окремі кадрові кроки. Зокрема, за призначення Валерія Гелетея міністром оборони. А кого варто було ставити? Анатолія Гриценка? Він — фахівець. Але має персональний конфлікт із Яценюком. Як їм разом працювати?
Хто із керівників держави провалює свою ділянку?
— Яценюк тяжіє в бік політики. Він виконав задачу стабілізації, а от із реформами виникли серйозні проблеми та провали. Говорить про програму відновлення країни. Так робіть конкретні реформи! Минуло більш як півроку від часу призначення.
Уряд має працювати, а не йти на вибори. Яценюку не потрібно балотуватися. Це посилило б його шанси залишитися прем'єром.
Зять не пустив дружину і дітей в Україну
Володимир Фесенко родом із міста Лозова Харківської області. Закінчив історичний факультет Харківського держуніверситету. Був викладачем. Наприкінці 1990-х — на початку 2000-х по кілька місяців стажувався в США й Канаді.
2001-го переїхав до Києва. Був помічником народного депутата Олександра Фельдмана. Створив Центр прикладних політичних досліджень "Пента". Нині — голова його правління. Писав промови президентам Леонідові Кучмі, Вікторові Ющенку та Вікторові Януковичу.
Одружений. Має двох доньок. Старша з двома дітьми живе в Росії.
— Раніше вони щороку до нас приїжджали. Ми до них їздили. Цього літа зять не пустив в Україну, — каже Фесенко.
4 
35413
Коментарі