Колишній голова Фонду держмайна 59-річний Олександр Бондар веде у сквер біля столичного театру ім. Франка. Примощується неподалік пам'ятника акторові Миколі Яковченку — той сидить на лавці. Надворі холодно, дме вітер. Праворуч видно Адміністрацію президента.
— Хотів запросити в улюблений ресторан "Мокко", але там дуже гамірно. Найближчі кафе позакривалися, то люди ринули туди. Могли б сісти в пивній за рогом, але ж ви про це напишете, — усміхається Олександр Миколайович.
Перед якими викликами зараз стоїмо?
— Ми в жахливій економічній ситуації. По діях чинної влади не бачу ніяких перспектив. Прикро, що розраховують лише на кредити. По-перше, їх треба буде повертати. По-друге, під них ставлять умови, і досить жорсткі.
Скільки треба грошей для порятунку країни?
— Розраховуємо на 27 мільярдів доларів кредитів. Нам їх пообіцяли. Але жодного мільярда поки що не дали.
Про що це свідчить?
— Якщо відчувають, що кредити допоможуть — дають. Якщо є сумніви — ні. У нас немає перспективи. Уряд не дає надії тим, хто стояв на Майдані — малому й середньому бізнесу. Навпаки, по цьому прошарку населення вдарили найбільше. От, наприклад, людина збирала гроші, щоб купити квартиру. Нова влада придумала купу податків, що тепер відберуть 25 відсотків заощадженого. Цей податок вводять із 1 липня. Натомість олігархів не чіпають.
Чому?
— По-перше: олігархи фінансували партії, що зараз при владі. З ними треба розраховуватися, а не тиснути. По-друге: немає сміливості.
Яка може бути реакція олігархів на тиск?
— Уже побачили на прикладі Донецької області — не чіпайте нас, бо матимете великі проблеми.
Для початку можна було б перестати красти. Янукович і "сім'я" за останні роки присвоїли понад 50 мільярдів доларів. Якщо за теперішньої влади перестали красти в таких масштабах, то чому ми цього не відчуваємо? Чи продовжують?
Ці 50 мільярдів повернути реально?
— Можна. Але це тривалий процес.
Чому чимало жителів Донецької області підтримують сепаратистів?
— Якби влада швидко запропонувала механізми покращення життя чи хоча б показала перспективу, багато хто не захотів би підтримувати сепаратистів. Поки що ж нам кажуть: довгий час буде погано, нічого не обіцяємо й чекаємо кредитів. Якщо прийдуть кредити, то, може, щось, поліпшиться. Влада розписалася в повній нікчемності. Наберемося кредитів — нащадки розплачуватимуться.
Що вже зараз мали б запустити?
— Треба посадити мільярдерів за стіл і сказати: хочете продемонструвати патріотизм? Заведіть усі свої кошти в країну, закрийте офшори, починайте прозоро працювати тут. Але сплатіть хоча б 10 відсотків. Уже зараз мали б 10 мільярдів доларів.
У теперішній владі хтось здатен таке зробити?
— Вже пізно про це говорити. Олігархи показують зуби, диктують умови, погрожують відділенням, підхопили тему російської мови. Це треба було робити в перші дні. Така ж ситуація була 2005 року, коли проґавили час для радикальних реформ. За поведінкою "регіоналів" видно: вони вже не бояться. Путін захистить, погрожуватиме військами.
Люди як можуть зреагувати?
— Поки що їх стримує агресія Росії. Але все бачать: ціни зростають, проблеми виникають, рішень не пропонують.
Влада не робить висновків із помилок?
— Вона реагує із запізненням. Багато в чому впливає Захід, що наполягає на мирі. Хоча в себе в країнах вирішують це дуже жорстко. Хотів би побачити, як би на сепаратизм, тероризм реагували в Німеччині, у Сполучених Штатах. За два дні ліквідували б. А нам розказують про перемовини. Невже не бачать, що маємо справу з людьми, які не розуміють компромісів?
Ситуація з Донбасом що показала?
— Що ми не підготовлені до таких викликів. Найжахливіше: понад 80 відсотків росіян підтримують дії Путіна щодо України. Ми для них — вороги.
Небо затягується хмарами. Холоднішає. Бондар застібає куртку.
Чого чекати від президентських виборів?
— У мене немає відчуття, що прийде людина, яка впроваджуватиме необхідні зміни. Після Майдану й жертв думав, що при владі будуть нові люди — не в плані облич, а що діятимуть по-іншому. Коли чую, що той з оточення Януковича призначений, інший — дивуюся. Кримінальних справ нема, нікого не арештували. Надій на кардинальні зміни не маю. Всі претенденти на президентство залежні від олігархів.
Порошенко літав у Австрію на зустріч із мільярдером Фірташем. Натомість Тимошенко обіцяє знищити олігархів.
— Розповідають, що Тимошенко вже домовилася з Ахметовим, Коломойським, Тарутою. А Порошенко — з Фірташем.
Пропозиції щодо боротьби з олігархатом та ліквідацію приватних монополій і повернення грошей з офшорів віддав усім політичним силам і кандидатам у президенти. Ніхто не відгукнувся.
Усі хочуть жити в старій системі?
— Можливо, бояться налаштувати олігархів проти себе. Але з ними економіка не працюватиме. У нас цілі галузі поділені між олігархами: у Фірташа — газова, титанова, хімічна, в Ахметова — телекомунікації, енергетика, металургія. Про яку конкуренцію чи добробут людей, структурні реформи можна говорити? Нема з ким конкурувати. Навіщо платити вищу зарплату, якщо всі підприємства належать тобі? Навіщо поліпшувати соціальні стандарти, зменшувати собівартість продукції? Є схема: продаєш своєму офшору за кордон за заниженою ціною, він збуває за реальною, а різниця залишається в офшорі. Наслідки цієї діяльності — ситуація на Донбасі.
Як можна переконати західний бізнес заходити сюди, якщо з країни виводять 100 мільярдів доларів, а повертають кілька мільярдів? Усі олігархи мали б за три місяці перереєструватися в Україні, завести кошти, сплатити відсоток. Якщо не роблять цього, то які вони патріоти? Значить, не мають права володіти нашими підприємствами. Тоді власником стає держава.
Чого чекати до кінця року?
— Оптимістичний сценарій — прийде президент, який знатиме, що робити. Як на Майдані була надія на нову владу, так зараз — на нового президента.
Песимістичний — ситуація загострюватиметься і можуть зірватися вибори. Якщо й оберуть нового главу держави, він нічого не мінятиме. Досі не знаю, як країна ще живе за таких масштабів обкрадання.
Останні роки Україною керували п'ять-шість сімей. Зараз хто?
— Найближче оточення Януковича втекло. Ті, хто були поблизу нього, всі залишилися. За винятком Фірташа. Але його доля вирішується не в Україні, а в Америці. А так би й він жирував. Олігархи диктують умови. А мають бути встановлені правила гри.
Які?
— Як в усьому цивілізованому світі. Якщо займаєшся бізнесом — веди його прозоро. У тебе не повинно бути преференцій. От є в нас Антимонопольний комітет. Але він на 100 відсотків підконтрольний Ахметову.
Єдиний вихід: зробити загальні умови. А так зараз олігархи погрожують, шантажують, підкуповують. Коли нам кажуть, що керівник не може навести лад у податковій, бо йому повтикали людей із колишньої влади, то як це? За деякими напрямками давно зрозуміло, що кадри треба міняти. Голова Нацбанку Кубів — жах повний. У країні відсутня будь-яка фінансова політика.
Які перспективи для України на найближчі п'ять років?
— І Порошенко, і Тимошенко сказали, що залишать прем'єр-міністром Яценюка. Значить, усе, що робить чинний уряд — їх влаштовує, нічого не змінюватимуть.
Попросили не чіпати олігархів
Олександр Бондар п'ять років очолював Фонд держмайна — до 2003-го. Звідти пішов у народні депутати. Одне скликання від "Нашої України", друге — від блоку "Наша Україна — Народна самооборона". Позаторік йому пообіцяли місце в списку "Батьківщини", однак не потрапив. Бондар вступив у "Свободу", написав для неї економічну програму. Після Майдану йому запропонували посаду голови Фонду держмайна.
— Я весь час розповідаю про боротьбу з олігархами. І от мені дзвонить один народний депутат і каже: "Якщо хочеш отримати посаду, не чіпай олігархів. Тоді тебе підтримають". Я на таке не піду.
У шлюбі вдруге. Дружина Ірина — економіст, мають сина Геннадія. Від першого шлюбу в Бондаря — син Артем.
3 
1
Коментарі
1