У тісному коридорі приймальні нардепа-"свободівця" 26-річного Андрія Іллєнка лежать два стоси партійних газет. Пробираємося в напівтемряві до кабінету. Кімнатка погано освітлена, на облуплених стінах — портрети Тараса Шевченка і Степана Бандери. Господар сидить за столом, а навпроти на шкіряному дивані дрімає його помічник Юрій Ноєвий.

— Не фотографуйте, — просить.

Ноєвий розплющує почервонілі очі й каже:

— Ніч працювали, вибачте.

Він — один з активних учасників так званого штурму столичної міськради 19 серпня.

— Кияни скоро прийдуть туди, й ніякі тітушки, мєнти нічого не зроблять, — говорить Іллєнко. — На Троєщині люди змели незаконну забудову, незважаючи на сотні найманців-спортсменів. Потрібна планомірна робота. Щоразу, як Київрада проводитиме свої збори, будемо приходити і перешкоджати. Вони ж не зможуть завжди стягувати стільки міліції, бандитів — бо це все гроші. Найголовніше — їм не вдасться щоразу придумувати соціальний популістський привід, як було з виплатами бюджетникам.

Коли висунете єдиного кандидата на посаду мера від опозиції?

— Зараз ніхто не може спрогнозувати: чи будуть вибори і коли? Разом із Київрадою чи окремо? Коли все це стане відомо, можна буде говорити і про кандидата. "Свобода" братиме активну участь. У нас буде свій список до Київради. Кандидатів по мажоритарці узгодимо з іншими опозиційними партіями. Щодо мера, будемо шукати компроміси. У нас є кого виставити на міського голову.

Одним із кандидатів називають вас.

— Ну, — замовкає Іллєнко та вовтузиться на кріслі. — У нас є люди, які могли б претендувати на цю посаду.

Ще одна гаряча точка — торгова війна з Росією. Що буде далі?

— Москва веде ту саму геополітичну гру, що і в ХVІІ столітті. Без України Російська імперія неможлива, тому намагаються втягнути нас у зону свого впливу. Йде шантаж, тиск. Піддаватися на це не можна. Реакція має бути вкрай жорстка.

Що саме має зробити Україна у відповідь?

— Дії Кремля — демонстрація сили. Чому б не погратися у відповідь, не створити проблеми російському бізнесу? Розпочати тотальні податкові перевірки всіх компаній, до яких має стосунок російський капітал: із вилученням документів, обшуками. Терпіти на можу Вєрку Сердючку, але коли вона співала щось схоже на "раша, гудбай", її три роки не пускали з концертами в Росію. Давайте влаштуємо перевірки всяким Борисам Моїсеєвим, Пресняковим та іншим. Може, вони політичні екстремісти, які їдуть сюди пропагувати гомосексуалізм? Давайте перевіримо російські центри — може, у них там вибухівка?

Наступне — скликаємо позачергову сесію парламенту. Перше питання — денонсація Харківських угод, скасування мовного закону, звільняємо Табачника і садимо за "розкрадання". Оце — адекватна реакція.

Якщо впреться в сильне протистояння, треба пам'ятати про нашу газову трубу, — Іллєнко підвищує голос. — Україна може припинити експорт російського газу до Європи. Для Росії це економічна катастрофа. Може, я десь і перебільшую. Але якщо будемо терпіти плювки, обтирання об себе ніг, нас ніхто ніколи не поважатиме.

На які кроки здатна українська влада?

— Для них українська незалежна держава не цінність. Розглядають її лише як свій економічний актив. Зараз їх лякає поведінка Росії, бо вони втрачають гроші. Цей переляк теоретично може їх штовхнути на якісь дії, але сумнівно. Адже Янукович пішов на такі поступки Росії, як ніхто: Харківські угоди, мовний закон.

Росію не влаштовує не так Янукович, як сама держава Україна. Він — максимально можливий проросійський президент. Якщо Москва незадоволена навіть ним, значить, їхня політика в Україні повністю провалена.

Чи зможе Росія дотиснути Януковича, щоб зірвати підписання Угоди про асоціацію з ЄС?

— Агентура і п'ята колона у них потужні. Можуть попрацювати з олігархами. Якщо ті отримають кращі бізнес-пропозиції чи гарантії, або ж їх банально затиснуть — Янукович може піддатися.

Але зараз олігархи більше схиляються до Європи, бо там кращі бізнес-умови, більший ринок, розвинутий, технологічний. Та головне: українці не хочуть жити в Російській імперії.

Якою буде реакція "Свободи", якщо Україна піде в напрямку Митного союзу?

— Це крайня небезпека, загроза знищення держави. Але зараз в Україні достатньо людей, які здатні її захищати. Виросло покоління, яке не знало життя в імперії. Назад у кремлівське рабство ніхто не піде.

Але поки що на мітинги людей виходить небагато.

— Коли питання стане гостро — люди підуть.

Що означає підписання Угоди з ЄС для України?

— Переймемо від Європи розвинуту економіку, технології, відсутність корупції. Але й там колосальні проблеми з нелегальною міграцією, нездоровими цінностями. Європу слід виводити зі світоглядної кризи. Вона може втратити себе. Їм треба дати імпульс повернутися до справжнього. Україна повинна бути лідером східноєвропейського геополітичного простору. Саме ця частина континенту має витягнути його з кризи.

До президентських виборів лишилося півтора року. Які переваги того, що опозиція піде на них трьома колонами? Чому не підтримати когось одного?

— Буде охоплено максимальну кількість опозиційного електорату. Адже кожен представляє певну ідеологічну нішу, має свого виборця. Нічого не завадить об'єднатися навколо того, хто пройде у другий тур і змагатиметься із Януковичем.

Експерти кажуть, що три кандидати — на руку Банковій.

— Не на руку. У нас — здорова конкуренція. Опозиції за останній час вдалося зберегти єдність, координувати дії. Але ми — різні. І якщо втратимо себе, то втратимо все, перемогу в тому числі.

Уявімо, Центрвиборчком оголошує перемогу Януковича. Що далі?

— Ми готуємося до будь-якого сценарію. Час, що залишився, витрачатимемо на польову роботу, готуватимемо спостерігачів. Будемо зустрічатися з виборцями по всій країні.

"Свобода" організовує вишкільні табори для молоді.

— Вони абсолютно легально в таборах відпочивають, займаються спортом, ведуть здоровий спосіб життя. Людина повинна вміти захистити себе.

Продовжує після паузи:

— 2015 року може бути все що завгодно. Подивіться, що коїться у світі: в Сирії, Єгипті, Лівії. Це міф, що у ХХI столітті все вирішується без воєнних конфліктів. Світ не змінився, він побудований за принципом джунглів — хто сильніший, той виживає.

Де в цьому світі шанс України?

— У нас велика, освічена, талановита нація. Значні природні ресурси, економічний потенціал, геополітичне становище. Маємо всі шанси стати потужною державою. Перш за все, потрібна воля. Українці мають її. Мало який народ піддавався таким випробуванням — і ми витримали. Зараз закінчується пробуксовка, що тривала останні два десятиріччя. Дуже скоро отримаємо зовсім іншу правлячу еліту, чіткий напрямок розвитку. Піднімемо країну за лічені роки.

7 разів бився Андрій Іллєнко за півроку депутатської роботи. П'ять із них — у Верховній Раді з колегами з провладної більшості. У лютому — з "беркутівцями" під час захисту від забудовників Гостиного двору на столичному Подолі. Востаннє — 19 серпня, коли блокували засідання Київради.

Депутатом став у 23 роки

Андрій Іллєнко народився у Києві в сім'ї режисера нині покійного Юрія Іллєнка і народної артистки Людмили Єфименко. Вивчився на політолога в столичному університеті Шевченка. Пише кандидатську дисертацію.

2004-го батько познайомив його з лідером "Свободи" Олегом Тягнибоком. За рік став членом партії. Згодом — заступником голови столичного осередку. Три роки тому обрався депутатом Київської обласної ради, очолив міську "Свободу".

Торік обирався до Верховної Ради у столичному округу №215. Його опонентом була секретар Київради власниця мережі гіпермаркетів "Епіцентр" Галина Герега. Оголошення переможця виборів усіляко затягували. Іллєнко переміг із перевагою у 191 голос.

Дружина, 26-річна Марина, працює економістом. Дітей не мають.

×