У польському ресторані "Опалкова хата" гурт "Скрябін" представив свій 13-й альбом — "Гламур". Заклад розташований біля Великої Кільцевої дороги в Києві. Стиль одягу гостей лідер гурту Кузьма, 38 років, визначив так:
— Зверху — шо-небудь, внизу — гумові чоботи.
На дерев"яному ґанку, біля озерця з декоративними коропами, вишиковується черга за новим диском "Скрябіна". На його обкладинці — дві пари чоловічих ніг у болоті: одні — у брудних джинсах, другі — в шортах, чорних шкарпетках і сандаліях.
На столах внутрішнього дворика — келихи з вином і узваром. Ударник Вадик на прізвисько Араміс і клавішник Костік (Вождь) з"являються в натуральному хутрі і подертих джинсах. Гітарист Льоша — в ніжній білій сорочці, але з шипами на руках. Бек-вокалістка Олена взута в гумові чоботи з бантиками. Тримає білого кролика Філіпка з сірими вушками. Тваринка пручається, а тоді засинає в Олени на колінах.
Повіки в Кузьми розмальовані чорним, наче у Дракули. На руці браслет із перлин, на ногах — гумаки. Сівши за стіл, співак чвакає багнюкою, завбачливо накиданою на чорну клейонку.
До ніжок стола прив"язані дві білі курки. Птахи стривожено квокчуть і дзьобають мотузку.
Кури трохи накакали
— Трохи вони накакали, — вибачається Кузьма. — Гламур мене бісить. То катастрофа, коли гнилі люди причесали собі пару волосин, одягли ексклюзивні майки і рахують себе суперстарами.
Звукорежисер запускає пісню "Кольорова".
— Це, до речі, — Саня Скрябін, — показує Кузьма на голомозого чоловіка в червоній футболці. — Його ім"ям 16 років тому ми назвали гурт. Ти влип, чувак, — каже й повертається до публіки. — На День міста Хмельницького дзвонить нам Саша Пономарьов, просить: "Чуваки, немає нормальної апаратури, треба заграти під фанєру". Ми ламалися, але якось погодилися. Скрябін переписав наш музон на диски, касети, ложки, тарілки, ді-ві-ді. Шоб уже точно якийсь носій підійшов. Нас об"являють, а звуку немає. Виходить Саня Скрябін і, як Ісус Христос, каже басом: "Кузьма, воно шось не грає". Ми шнури повтикали, схопили старі шиплячі мікрофони і сорок хвилин з Оленою лабали під гітару на два голоси. Пономарьов дивився це по телевізору і каже: "Якась хєрова фанєра була, низів малувато".
Публіка сміється.
Ти присвятив альбом доньці? — запитую в Андрія.
— У Басі 14 вересня день народження, — заявляє він. — Компенсую свою увагу і тепло, бо через гастролі вдома не буваю. Навіть улітку ніде не відпочивали. Бачиш, на останній сторінці вкладки написано: "Барбарі "Пантер" Кузьменко", — показує. — Це — вона, сама собі клікуху придумала, бо рожева пантера — її кумир.
Ти часто буваєш у ресторані біля Кільцевої. Світлана не свариться?
— Яка Світлана... дружина? — перепитує Кузьма. — Я ж не на Окружну ходжу, а в ресторан їсти, — розтлумачує. І вдоволено гепає об підлогу чобітьми з багном. Кури сполохано квокчуть.
Чому зараз немає Наталі Могилевської?
З обличчя Кузьми сповзає усмішка. Він мовчить, тоді бере мікрофон:
— Давайте пити вино, — пропонує. — З Наталкою ми співпрацюємо, але не дружимо, — пояснює згодом.
Заходить співачка Анжеліка Рудницька, 35 років:
— Я в шоці, що співаки не прийшли привітати Кузьму. Мені Віктор Павлік пояснив, як сюди добратися. Дрес-код я витримала, — показує чоботи, прикрашені сріблястими паєтками. А тоді стає в чергу, щоб поцілуватися з Кузьмою.
— Шо ж ви до мене, як у радянський час за ковбасою, — чути його змучений голос. Андрій роздає автографи вже понад годину.
Йому приносять келих білого вина. Гості доїдають гриби, загорнуті в баклажани, огірки, холодні закуски та варені вкруту яйця. Офіціанти на мангалі готують шашлики. Частування одного гостя на фуршеті обійшлося "Скрябіну" в 250 гривень.
5 
1
Коментарі