— Занимаюсь этим давно. Только за прошлое лето и зиму забрали у мясников больше 40 коней, — розповідає Олена Бурмістрова, 29 років. Із чоловіком 38-річним Русланом викуповують коней від забою. Живуть у селищі Мигія Первомайського району Миколаївщини.
Подружжя тримає 11 коней. Купують тих, яких можуть вилікувати. Частину тварин утримують у райцентрі Голованівськ Кіровоградської області, що за 50 км. Там мають стайні та загони.
Олена зустрічає в центрі селища на фаетоні. У нього запряжена кобила Казка, поруч біжить маленька Самба. За візника — Віктор, помічник Олени. Туристи, що проїздять на автівках, кричать услід: "А можно покататься на конячке?"
— Увечері деякі понапиваються і просять коня поганяти. Я не даю — заженуть, покалічать. На фаетоні покататися чи коли я веду, можна. Ця дама не ходила зовсім, мала зірвані ноги, — показує на Казку. — Швидше за все, борони на городах тягала. На лікування пішло більше року. Тепер ходить в упряжі, малу має.
Жінка зупиняється на березі Південного Бугу. Тут на вигоні припнуті два жеребця та поні. Побачивши фаетон, починають бігати, голосно іржати — вітають господиню.
— Спочатку мала трьох коней. Тоді подзвонили люди, що збиралися здавати тварину на м'ясо. Ми забрали собі. І так пішло.
Підводить до сірого рисака у шрамах.
— Це Сірий, — гладить морду коневі, той фиркає. Знімався в російських фільмах "Повернення мушкетерів" і "Життя та пригоди Мишка Япончика". — Забрала його сім років тому. Головний лікар одеського іподрому казав, що Сірий не жилець. На трьох ногах був, шкіра здерта, кістки і сухожилля, спухше все, гній, мухи. Я півроку з ним провозилася. Робила перев'язки, компреси, давала антибіотики.
Він чоловіків довго до себе не підпускав. На іподромі Сірого і ще одного коня купив крутий дядько, молдаванин. Дав двом неврівноваженим. Ті загнали тварин у колючий дріт.
Віктор веде Сірого купатися на річку. Той норовить вирвати повід.
— Улюблених коней не продаю. Мені за Сірого один бізнесмен давав 10 тисяч доларів. Коли відмовила, дивився на мене, як на дурепу. У Сірого хороший родовід. Інших лікую і продаю за ті самі гроші, що купила. Аби в добрі руки.
Сірого підковую сама, бо мужикам не дається. Коли приїжджаю в Голованівськ, то ще мені чужих кувати приводять. Стоїть купа чоловіків, а я кую коней, — сміється.
— У мене вся спина порвана, — каже Олена. — Жеребець кидався. Він був хлопець із характером. Леваду у Голованівську розламав, пішов до кобил. Я забирала, а він учепився зубами в спину, зірвав шкіру до хребта. Перев'язалася простинею і поїхала в лікарню. Дві години в черзі була, поки не побачили, що кров тече. Хотіли зашити, я відмовилася. Зажило саме. Того коня ми продали.
Олена за фахом — ветлікар. Народилася в місті Сиктивкар-Ухта в республіці Комі. В Україну приїхала 16-річною. Закінчила Білоцерківський аграрний університет.
— Я змалку вчилася в кінно-спортивній школі, брала участь у республіканських змаганнях. Переїхали в Україну, бо тут прабабуся сама залишилася.
По обіді до Олени приїздить учениця років 12 із сусіднього Южноукраїнська. Їй виводять Сірого. Він вже вимитий, осідланий.
— Мрію відкрити дитячу спортивну школу. Але тут дуже дорога земля. Та й люди воюють, не до коней зараз. Маю знайому, в якої під Слов'янськом стайня на 20 тварин. Вижили. Друга знайома під Луганськом теж рятує коней від забою. Із трьома дітьми поїхала в Київ, а батьки лишилися, бо коней не було куди діти.
"Не купила собі джинси, а купила коневі підкорм"
— Зараз головне — запастися кормами, — розповідає Олена Бурмістрова. — Завезли тисячу тюків соломи — 5 гривень тюк, а люцерна — по 25 гривень. Треба тонн 14 зерна на зиму, а тонна — 1,7–2 тисячі гривень. Заробляю на вихідних, коли катаю туристів. Але то мізер, бо витрачаюсь на лікування. За 1,7 тисячі гривень викликала ветеринара з Одеси, щоб зуби Сірому підпиляв. У коней з віком сточуються, можуть гострим краєм натерти щоку. Сірий їсти нічого не міг через це.
Ця зима була складна. Відкривала холодильник, а там — порожньо. Але в коней було сіно. Недавно не купила собі джинси, а купила коневі підкорм. Чоловік сказав, що хвора. Відповіла, що знаю, і вже давно.
2 
1
Коментарі