Вікторія Гаврилюк знайшла маму в 16 років

 

— Мама часто сниться. У кожному сні вона кудись іде від мене, а я прошу залишитися, — каже вінничанка 18-річна Вікторія Гаврилюк.

Мати Віра Борисівна, 41 рік, віддала дівчину до дитячого будинку 1,5-річною. Торік вони вперше зустрілися.

Вікторія Гаврилюк навчається у Вінницькому педколеджі на факультеті дошкільної та початкової освіти. Із дитбудинку вийшла три роки тому.

— Маму зовсім не пам'ятала, — розповідає Вікторія. — Вихователі розказували, що мама обіцяла забрати мене, як тільки в неї з'явиться така можливість. ­Щодня чекала на маму. Але вона не з'явилася. Майже всі діти в інтернаті постійно казали: "Я свою маму дуже люблю. Вона в мене найкраща". Я до 14 років маму ненавиділа. Постійно думала, як вона могла мене покинути. Коли підросла, почала шукати їй виправдання. Переконала себе, що в неї сталося щось серйозне і через це вона не могла зі мною жити. Це допомогло простити її.

Як дівчині виповнилося 12, її знайшли родичі.

— Мені оформили статус сироти, — каже Вікторія. — У місцевій газеті надрукували мою фотографію і написали, що я шукаю нову родину. Це оголошення побачили мій дядько й тітка по маминій лінії. Я в них спитала, чому раніше мене не знайшли. Мама сказала родичам, що продала мене за кордон. У тітки Люди попросила мамину фотографію і номер її мобільного.

— Фотографію мами постійно тримала під подушкою, часто над нею плакала, — розповідає. — Подзвонити довго не наважувалася. Думала, в неї є нова родина і я заважатиму. Якось у школі був урок зарубіжної літератури. Говорили про родину, дітей і батьків. Майже всі учні розказували про своїх мам і стосунки з ними. Мені хотілося всім довести, що в мене теж є мама і я можу з нею поговорити.

— Під час уроку вийшла в коридор і набрала її номер. Спитала: "Ви — Гаврилюк Віра Борисівна? З вами хоче поговорити Гаврилюк Вікторія Володимирівна". Мама зрозуміла, хто їй телефонує. Сказала, що зайнята і пообіцяла передзвонити ввечері. Дзвінка я так і не дочекалася.

Тоді вирішила: якщо не подзвонила, значить, не хоче зі мною говорити. Потім знову почала шукати їй виправдання. Думала, вона просто забула або розрядився телефон. Наважилася подзвонити ще раз. Вона вимкнула мобільний. За кілька днів я видалила її номер.

Торік Вікторія зустрілася з матір'ю у проекті "Один за всіх" на каналі СТБ.

— Мама пояснила, що віддати мене у дитбудинок її заставив батько. Про тата вона нічого не знає. Їй відоме лише його ім'я — Володимир. Зараз мама живе у селі на Вінниччині. Має чоловіка і двох синів — 7-річного Рому і Владика, 4 роки. Розказала, що 12 років тому народила ще одного сина. Його теж здала в дитячий будинок. Після запису передачі їхали з нею в одній машині. Всю дорогу мовчала. Коли прощалися, попросила у неї номер телефону. Сказала: "Не буду тобі набридати. Просто хочу хоч інколи бачитися з братами".

У гості до них їздила вже кілька разів, — розказує Вік­торія. — Із мамою тільки вітаюся, беру малих і йду з ними гуляти. Боляче бачити перед собою маму і не почути від неї жодного доброго слова. Спочатку після таких зустрічей плакала, але тепер змирилася. Розумію, що я для неї — чужа людина.

×