— Півроку моя дитина не бачиться з батьком. Він не дзвонить і не приходить. Лише на день народження подарував набір резинок і до лікарні приніс три яблука й апельсини, які їй не можна через хворі нирки, — каже вінничанка 29-річна Ганна ГОЛОВНІЦЬКА.
Вона розлучилася з 34-річним Євгеном Головніцьким 2013-го. Мають доньку 9-річну Вероніку. Дитина жила з матір'ю та батьком по черзі.
— У жовтні торік Вероніка прийшла від батька із синяком на животі, — розповідає Ганна. — Казала, що вдарилася об стіл. Я стала допитуватися. Донька зізналася, що батько її бив. Подзвонила до колишнього чоловіка. Він не заперечував. Мовляв, вона заслужила. Він хотів ударити ременем по попі, а попав у живіт. Тоді ж вияснила, що чоловік бив доньку за найменшу провину, а потім поїв якимось психотропними ліками.
— Поки дитина була з батьком, я віддала йому одяг і взуття Вероніки. Коли ж на осінні канікули забрала доньку до себе і повідомила Жені, що до нього більше не відпущу, він відмовився віддавати мені її речі. Доньці сказав: "Все одно будеш жити тут".
Євген працює охоронцем. Шість років не був із сім'єю.
— Коли я завагітніла, він зібрався їхати в Чехію на заробітки, — згадує Ганна. — Там обробляв камінь, клав плитку. Казав, що хоче для нас заробити грошей. Коли донечці виповнилося шість місяців, повідомив, що не може нас утримувати. Зібрав наші речі і перевіз до моїх батьків. Обіцяв подати на розлучення, але не зробив цього. Шість років жили з ним на дві країни. Приїздив рідко. Для малої це був стрес. Тижнями плакала за папою, просила, аби не їхав.
— Вероніка тяжко хворіла з дев'яти місяців і до трьох років. Я постійно лежала з нею в лікарні. Батько не цікавився, де його донька, чи сита, жива, здорова. Коли піднімалася температура, в неї починалися судоми, синіли губи, могла знепритомніти. Елементарна простуда закінчувалася лікарнею. Щоразу медикаменти обходились у кілька тисяч гривень. Допомагали мої батьки. Чоловік присилав по 300‑500 гривень. Коли просила, казав, що не має грошей, — говорить Ганна.
Після розлучення Євген повернувся із заробітків до Вінниці. Ганна вдруге вийшла заміж
— Мені потрібен був чоловік, а дитині — батько, — розповідає Ганна. — Познайомилася з Комаром Фаруком. Він пакистанець. Запропонував одружитися і жити разом. Я погодилася. Донька називає його татом. Він її дуже любить, купує сік, фрукти, печиво.
Ганна подала в суд на колишнього чоловіка. Хоче отримувати аліменти на дитину.
— Працюю бухгалтером, маю гарну зарплату. Але хочу, щоб батько теж турбувався про дитину. Сім'я Жені почала лити на мене бруд. Ніби через те, що живу з мусульманином, дочку залучаю до релігії. Бо в соцмережі ще три роки тому виставила її фото в хустині. Я сама прийняла мусульманство, вважаю цю релігію близькою. Та хустину не ношу й дитину не змушую. Вона з моєю мамою ходить до костелу.
— Комісія у справах дітей вирішила, що дитина має залишитися з батьком, — продовжує Ганна. — Мати Євгена постаралася. Мають знайомих, які через міськвиконком вплинули на рішення комісії. Свекруха ходила до нашої вчительки і погрожувала їй: якщо та напише мені позитивну характеристику, позбудеться роботи. Вчителька після того 5 тисяч гривень витратила на лікарні. Досі не може оговтатися. Жодних нарікань від учителів на мене не було. Я категорично проти віддавати дитину колишньому. Він лишає її без нагляду. Може завезти до 100-річної баби в село і там покинути. Коли була його черга забирати після уроків, Вероніка годинами сиділа в дворі школи, на колінах робила уроки й мерзла. Через це мала запалення нирок і лімфовузла на нозі. В неї порушена психіка, боїться залишатися сама.
Євген Головніцький стверджує, що донька 2,5 року прожила з ним. Віддавати дитину матері не хоче.
— Коли Вероніка була в школі, колишній дружині було лінь нею займатися і вчити уроки, — каже Євген. — Могла відправити доньку без сніданку. Якось прийшов, а дитина брудна. Запропонував жінці забрати її до себе. Вона спитала — на який час. Я відповів, що хоч назавжди. Так і займався дитиною, заплітав її, прав речі. Іноді просив допомогти сусідку.
3 
1
Коментарі