26-річний Василь Клименко із села Степанки біля Черкас став найкращим співаком "Караоке на майдані" 2013-го. За це отримав автомобіль "Maздa".
— Ще не їздив за кермом. Немає прав. Треба назбирати з тисячу доларів, щоб отримати їх та стати на облік. Хіба заведу, щоб павуки злізли з мотора, послухаю музику. Машину брат пригнав, — каже Василь. Після перемоги з дружиною 23-річною Катериною і 10-місячним сином Денисом переїхав до батьків у сусідні Хацьки. Перед хатою стоїть із транзитними номерами біла автівка. Навколо шестеро індокачок. За ними з призьби спостерігають рудий і чорно-білий коти.
Василь у шапці-вушанці запрошує до хати. На кухні мати Галина Василівна пече пиріжки. Дружина Катерина домиває підлогу. На широкому ліжку в невеликій спальні спить син.
— Передачу знімали два дні у Власівці Світловодського району на Кіровоградщині. Пісню мав вибрати жеребкуванням. Найкраще підготував "Шопена" Олени Ваєнги. Перемішав, дістаю — Ваєнга, "Шопен". Ху-ух, — сплескує руками. — Ну, хіба не доля? У фінал пройшли я і дівчина Карина. Карині вкинули 45 жетонів, а мені — 126. Я від щастя заплакав.
Уперше Василь переміг у "Караоке на Майдані" в Києві 17 березня торік. Отримав плазмовий телевізор.
— Перед цим жінка говорить: давай візьмемо в кредит телевізор хоча б на 32 дюйма. Попросив її не спішити. Сам їду в Київ, стаю кращим співаком тижня й виграю телевізор на 42 дюйма.
Василь з дитинства грає на інструментах. Викладав музику в педагогічному університеті Переяслава-Хмельницького. У троїстих музиках грав на сопілці, бубоні, співав і танцював.
— Із другом заробляли на весіллях у циганів. Вони гуляють сутками. Зустрічають молодих — танці, прийшли батьки — танці, — ляскає себе по грудях і колінах — показує циганський танець. — Не так як у нас — завалили всі разом, подарунки вручили і за стіл. А тут можуть чекати до десятої вечора, поки всі не зійдуться. Фальшиво грати й співати не можна. Кричать: "Стой! Ану, что это за песня? Давай больше жизни". І пішли танцювать, тра-та-та, тиш, тиш, — пританцьовує.
— Циганські пісні давалися нелегко. Наче й по-їхньому співаю: те і бахтале. А насправді треба: ти і бахтили. На одному весіллі так сподобався цигану, пропонував одружитися на його дочці. Але я сказав, що маю дружину. А він: то розведися. Ні, кажу, я — однолюб.
За три з половиною роки Василь відіграв з півсотні циганських весіль по Україні.
— Були і шикарні ресторани, і на морозі, і під дощем у палатці. А через рік кликали на хрестини, дні народження. Якось у Києві в ресторані співаю циганську пісню "Смоленские сосны", дивлюся: в залі знайомий циган сидить. Питаю напарника, чи це не Петя Чорний. А він киває головою. Чорний похвалив нас, потім сам став за клавіші, заспівав. Рік тому я з весіллями покінчив. Цигани пропонували хороші гроші, але буду пробувати себе на різних кастингах.
Прокидається дитина. Сідає на ліжку з пустушкою в роті, дивиться сонно. Денис схожий на батька — зі світлим волоссям і блакитними очима. Катерина міняє сину памперс, Василь переодягає у смугасту футболку.
— З Катюнею познайомилися в університеті. Приніс їй ліки від застуди. Вона жила з моєю одногрупницею. Зустрічалися чотири роки. Часто сварилися через ревнощі. Тиждень зустрічаємося, наступний — ні, потім миримося. Але вирішили, що ми половинка одне одного. Зайшли у загс спитати, коли можна розписатися. Я в спортивних штанях, Катюня в джинсах. Дві працівниці переглянулися, одна каже: давай їх зараз розпишемо — у нас ще є година робочого часу. Включили музику. Стою, уявляю Катюню у фаті і гарній сукні, а вона мене — у фраку з краваткою. Через місяць батьки справили нам вечірку, — обіймає дружину Василь.
4 
35413
Коментарі