За 36-річним Валерієм Зелюнком відбули дев'ятини в селі Мануйлівка Маловисківського району на Кіровоградщині. 1 березня він загинув нa Нoвoкoстянтинівській шaхті, де видобував уранову руду. Сталося це в підземному забої. На чоловіка впала брила кам'яної породи. Отримав несумісні з життям травми.
— Того дня Валерій вийшов на роботу після відпустки, — розповідає брат загиблого 41-річний Олександр Зелюнко. Працює буровиком на шахті. — Ми зранку зустрілися, обнялися, розпитали одне в одного, як справи, діти. Я робив у другому забої. Раптом мені кажуть, щоб ішов туди, де брат, бо з ним щось сталося. В мене йокнуло серце. Прибігаю, а він лежить, як живий. Думав, що вдарило по ногах. Насправді був мертвий. Йому проламало грудну клітку. Смерть настала миттєво. Я виніс його на поверхню.
— Як і він, працюю прохідником, був перший день у відпустці. Про смерть брата дізнався від дружини Олександра, — згадує молодший брат 24-річний Едуард. — Валерій, мабуть, щось відчував. На Різдво, коли зібралися в мами, казав, що вже ні за що не хвилюється. Бо посадив сад, є хата, кохана дружина, двоє синів. Любив футбол. У вихідні два дні підряд ганяв м'яч. Хоч після зими не кожен зможе стільки вибігати. Мов нагулятися хотів.
Валерій Зелюнко був капітаном місцевої команди "Славутич". Кілька разів його визнавали кращим футболістом району. Грав за область.
— Кум мріяв весною набрати команду школярів, — каже 37-річний Іван Проскурняков. — Казав, тренуватиму, щоб не ходили без діла. Востаннє ми з ним грали у футбол в суботу, 28 лютого. Ми з ним дружили з дитинства. 2008-го врятував мені життя. Машина, якою їхали я, водій і ще один товариш, полетіла з греблі, бо лопнула тормозна трубка. Впала на дах у воду. Це сталося на очах у Валерія, який повертався з шахти. Кинувся рятувати. Водій і другий пасажир загинули. Я сидів біля водія. Вже напився води, думав, що це — кінець. Валерій зміг відкрити двері й витягти мене. Був іще один випадок, коли врятував життя односельчанці. Коли в неї стався напад епілепсії, не розгубився — вставив у рот ложку й витягнув язика.
У Валерія Зелюнка залишилися дружина 35-річна Наталія і двоє синів — 12-річний Станіслав і Єгор, 2 роки. Поховали чоловіка на центральному кладовищі, біля могили батька. Було 40 вінків. Труну до цвинтаря шахтарі несли 2 км. Похорон оплатила шахта.
3 
35413
Коментарі