Ук Дара Чан, 44 роки, з дружиною, дочкою та сином живуть у Березані на Київщині. Двері двокімнатної хрущовки відчиняє кучерява дівчинка-мулатка з двома хвостиками.

— Па, до тебе прийшли, — біжить по коридору.

— Свєт, вийди. У мене м"ясо підгорає! — гукає господар з кухні.

З"являється стрижена брюнетка в чорному халаті. Це 39-річна дружина Ук Дара Чана Світлана. Стіну вітальні займає картина "У джунглях". На ній ліани, озеро, тигр, слон, змія і кілька мавп, що повисли на деревах.

— Чан був буддистом, — розповідає Світлана. — Для моєї мами було важливо, щоб ми обвінчалися. І Чан охрестився, взяв ім"я Михайло.

Вбігає 11-річна Христина. Світлана знімає з її волосся зелені гумки, перев"язує хвостики.

— Ай, болить, не тягни, — хникає мала.

— Тихо, доця. Коли її питають про національність, каже — кхмерка. Денис, той каже — українець.

— Да, я кхмерка, — погоджується Христина. — Коли виросту, поїду в Камбоджу і вийду заміж за принца, — ховає обличчя в долонях.

— Доця, скажи по-кхмерськи "здрастуйте".

— Чом реб су. Денис тоже по-кхмерському балакає, — каже. — З нас у школі прикалувались, що фамілія — Ук.

— Коли виросте, буде Христина Дарачановна, — дивиться на доньку мати.

На столику під лампою — три блискучі статуетки Будди. На підлозі — картини: українка у вишиванці, мазанка під солом"яною стріхою, камбоджійка з оголеними грудьми із дитиною, усміхнений Будда.

Заходить чоловік в спортивному костюмі, підперезаний жіночим фартухом. Тримає кухонного ножа.

— О-о, привіт! — протягує вільну руку. — Ук Дара Чан.

Ночували у джунглях, бо ніде було

Розкладає по тарілках лапшу, в"ялену телятину, камбоджійський салат. Кличе 14-річного сина Дениса. Той заходить у довгій футболці з драконом.

— Їмо паличками, — попереджає господар. — Виделок у нас нема. Зі Свєтою познайомилися на дні народження в однієї камбоджійки, — розповідає. — Вони жили в одній кімнаті гуртожитку в Інституті культури. Іду з квітами, з подарунком, сідаю в ліфт. Заходить дівчина, теж з квітами. Згодом познайомився з майбутньою тещею...

— А свекруха бачила Світлану?

— Да, на фотографії, — повільно каже він. — У листі написала: "Твій вибір мені сподобався". І дітей бачила тільки на фотках. Померла у 1998-му. Маю у Камбоджі старшу сестру Ван Сідем. Вона виїжджала в Америку з чоловіком Ін Ук По. Перекладала там при ООН з кхмерської. А потім повернулася на батьківщину. В Камбоджі жінки не працюють.

Розповідає, що батька Ук Чана розстріляли червоні кхмери.

— Був генералом королівської гвардії. Вирішував з королем питання безпеки Камбоджі. У нього в шафі висіло кілька костюмів. Сіро-коричневий одягав у будні. А коли йшов на прийом до короля, брав молочно-білий. Усі чотири пари змінних бот завжди блищали. Виглядав як з ниточки.

— З голочки, — підказує Свєта.

— А, да, — розгублено погоджується Чан. — Батька розстріляли червоні кхмери. А нас вигнали в джунглі. Ми пасли королівських корів, а молоко возили кхмерській верхівці. Ночували у джунглях, бо ніде було. Розкладемо вогонь, поставимо намети. Якось я сторожив палатку і задрімав. До нас підійшов тигр. Досі пам"ятаю його очі. Я машинально вкинув у вогонь сухе листя, і тигр щез.

Каже, що в джунглях став художником.

— Намалював закинутий буддійський храм. Побачив його, коли збирав їстівну траву. І зобразив загостреною паличкою на сухій корі.

Коли червоних кхмерів скинули, Чан з матір"ю повернувся до Пном-Пеня. Зараз сумує, що не може поїхати на батьківщину, бо відкладає гроші на навчання дітей. У школі мистецтв заробляє 900 гривень, Світлана — так само. За 5 років намалював 15 картин, а продав тільки один український пейзаж.

— А попрощаться з тьотьою? — кличе дітей Світлана біля дверей.

— До побачення, — каже Денис.

— Чом реб ле, — кричить Христина.

1961, 14 грудня — Ук Дара Чан народився у Пном-Пені в Камбоджі
1975 — червоні кхмери вигнали сім"ю у джунглі
1980 — вступив до Королівської школи мистецтв
1985 — студент Київського художнього інституту
1989 — охрестився, взяв християнське ім"я Михайло
1990 — одружився з музиканткою Світланою Кошенко, переїхав у Березань на Київщині
1991 — учитель малювання у Березанській школі мистецтв
1992 — народився син Денис, за три роки — донька Христина
2000 — їздив у Камбоджу
2004 — отримав чорний пояс з теквондо

×