У столичних лікарнях досі перебувають 186 поранених під парламентом бійців Національної гвардії, строковиків і працівників міліції. Найбільше — 60 у госпіталі Міністерства внутрішніх справ і 40 — у 17-й міській. В останній помер 21-річний Дмитро Сластніков, солдат строкової служби. У тяжкому стані лежить у реанімації ще один.
У шостій палаті 17-ї лікарні по обіді 1 вересня лежать троє працівників міліції та строковик. Дивляться новини по телевізору. В усіх травмовані руки й ноги. Мають прооперувати.
— Нашим завданням було гасити димові шашки. Спочатку стояли по центру. Потім у нас стали кидати взривпакети. Не зчувся, коли і хто кинув гранату — так скрізь бахкало. Озирнувся — хлопці потягли якогось військовослужбовця до Верховної Ради. Відчув біль у руці. Із берців почала капати кров, кітєль теж від неї намок. Приліг під будівлею. Відвезли в лікарню якоюсь газеллю. "Швидкі" не справлялись. Тут кров зупинили, тепер чекаю на операцію, — каже Іван Хоружий, 22 роки. Має відкритий перелом. Осколки — в лівій руці й ногах. Іван родом із міста Зіньків Полтавської області. Служить два місяці. — Батьки раділи, що не в АТО. А воно он як получилось. Подзвонив їм з лікарні. Переживають, конєшно.
Поряд — ліжко 29-річного Руслана Коваленка з підрозділу громадської безпеки особливого призначення. Він родом із села Таганча Канівського району на Черкащині.
— Ми мали відтісняти пікетувальників. Попереду були бійці з Нацгвардії. По них лупили дубинками, закидали димовими шашками, бризкали газом. Потім у хід пішли взривпакети. Почуствував різкий удар в ногу. Запекло, запаморочилася голова. Хтось потягнув мене під Раду. Поранених носили одного за другим. Ніхто такого не ожидав. За що нам так? Ми ж просто стояли, щоб нікому не вздумалось іти громити будівлю парламенту.
У коридорі відчинені всі вікна, прохолодно.
— Можна запитати за Чернявського? — каже білявка років 30.
— Осколок пробив стінку грудної клітини, — відповідає медик. Бере жінку під руку і веде у свій кабінет.
Коридором іде черговий лікар 31-річна Наталія Бабій. Напередодні стала донором для пораненого. Говорити відмовляється.
— Теж мені подвиг. У госпіталях колеги регулярно стають донорами для солдатів, — каже на ходу.
— "Швидкі" не справлялися з вивозом пацієнтів. Привезли їх лише 46, — розповідає Анатолій Вершигора, головний лікар Київської станції швидкої допомоги. — Заважав некерований натовп. Машинам не давали проїхати. Нова поліція возила з легкими пораненнями. Створювали коридори для "швидких". Супроводжували, щоб терміново довезти тяжких. Завдяки цьому ніхто не помер у дорозі.
8 
35413
Коментарі