У четвер на центральній алеї Личаківського кладовища у Львові поховали 46-річного Сергія Кузьминського. Лідер гурту "Брати Гадюкіни" помер у Києві в понеділок від раку гортані.

Прощалися з Сергієм у львівській галереї "Дзиґа". Труну з тілом поставили в кінці довгого коридору. Принесли з десяток вінків. Вивішені у фойє картини закрили чорними шматками тканини. Біля дверей із магнітофона лунає концертний запис "Братів Гадюкіних".

— Будемо вважати, що Сергій пішов далі, — клавішник групи 45-річний Павло Крохмальов закурює біля входу в галерею. — Мені подобається ставлення до смерті афроамериканців. Вони несуть людину в інший світ, пританцьовуючи. Що Сергій найбільше любив у житті? Жінок. Ребята, когда любишь женщину, больше ничего не надо.

Сергій Кузьминський народився у Львові. 1988-го створив із друзями гурт "Брати Гадюкіни", наступного року із Володимиром Бебешком записали перший альбом "Всьо чотко!". Співали пісні із простими текстами, написані сумішшю суржику і галицького діалекту. Цим і подобалися публіці. 1989-го стали лауреатами фестивалю "Червона рута". Алла Пугачова запросила їх до Москви на свою програму "Різдвяні зустрічі". Кузьминський переїхав у столицю Росії, працював там діджеєм. У травні в нього діагностували рак гортані та гепатит С. Лікуватися переїхав до Києва.

— У червні ми ще встигли виступити на фестивалі "Чайка", — згадує Павло Крохмальов. — Кузя був як справжній солдат. Нервові зриви траплялися в будь-кого, але не в нього. Хоч видно було, що йому важко дихати, але поводився спокійно. Пояснив: "Я вышел работать". І відіграв півторагодинний концерт.

— Постійно жартував. Свого лікаря називав Піджеєм. Коли йому вживили в серце імплантант, охрестив його Партосом, — зітхає басист гурту Ігор Мельничук, 44 роки. — Один професор мені прямо сказав: "Це все у нього через куриво". Хоч кілька років тому Сергій кинув курити. А наркотики не вживав років 15. Востаннє бачилися в лікарні. Я їхав у Львів до доньки на день народження. Думав, якщо Сергію буде зле, не поїду. А йому стало краще. Сказав нам російською: "Валите, все нормально". Того дня у Львові була сильна буря. Щойно вона припинилася, мені зателефонував лікар. Сказав, що Сергія не стало.

Пили якийсь лікер. Сергій чомусь думав, що я багатий

Мельничук каже, познайомився з Кузьминським на початку 1980-х.

— Мені було років 16, Сергію 19, — згадує. — Він був худий, волосся довге, але дівчатам завжди подобався. Спершу хіпував, потім був панком.

Починається злива. Люди ховаються під накриттям. На вулицю вибігає дружина Кузьминського Анастасія. Скидає взуття і стрибає по калюжах, голосно сміється. Директор гурту "Перкалаба" Олег Гнатів відводить її у приміщення. За хвилину жінка вибігає на вулицю знову.

— Настя москвичка. Сергій із нею познайомився через Інтернет, — розповідає товариш покійного Андрій Манілов, 58 років. Він завідує фонотекою Львівської музичної академії. — Обоє були затятими хакерами. У нього комп"ютер був мощнєйший, із водяним охолодженням. До того двічі женився. Перша дружина Оксана зараз живе за кордоном. Друга жінка Ліля підспівувала в "Гадюкінах", прожили разом сім років. Потім вийшла заміж за Мирослава Кувалдіна (лідера київського гурту "The Вйо". — "ГПУ").

Манілов згадує, як познайомився з Кузьминським у "Шоколадному барі" в центрі Львова.

— Пили якийсь лікер. Сергій чомусь думав, що я багатий. Просив позичити йому 400 карбованців на синтезатор. Він у той час грав на весіллях. А потім з"явилися "Брати Гадюкіни". Коли їх Алла Пугачова запросила на "Огоньок", я сказав: "Спопсилися ви". Був неправий, звичайно. Сергій мені вибачить.

Матір музиканта Любов Олексіївна, 70 років, і 38-річна сестра Наталія мовчки йдуть додому. Їм несила приймати співчуття.

×