— Ще за радянських часів грав у лотереї. Раз на початку 1980-х виграв 10 рублів. Потім трохи не везло. Але дружина моя — оптимістка, вірить у хороше. Вона й вирішила взяти участь у розіграші від улюбленої газети, — розповідає киянин 60-річний Сергій Ільчевський.
Він передплатив "Газету по-українськи", надіслав копію квитанції й виграв 500 грн.
— Я зараз на пенсії. Але сумувати ніколи, — каже Сергій Юліанович. — У свій час закінчив Політехнічний інститут за спеціальністю "Автоматика, телемеханіка". То своє хобі зараз не покинув — займаюся механікою, гідравлікою та електрикою. Так допомагаю людям.
"Газету по-українськи" передплатив для тестя.
– 84-річного Анатолія Григоровича у жовтні торік привезли з Херсона жити до нас, — продовжує. — Він усе просив нас передплатити якусь місцеву газету. Ті, що приносили йому читати, забракував. Тоді запропонували "Газету по-українськи". Її самі раніше передплачували. Дідусеві сподобалася. Він погано бачить, читає через лупу заголовки. А потім просить, щоб йому почитали вголос.
Сергій Юліанович із дружиною 56-річною Оленою Анатоліївною п'ять років передплачують тижневик "Країна".
— Журнал — це наша розрада. Починаю читати його з "Історії", захоплююся архівними документами і старовинними речами, про які пишуть на останній сторінці, — говорить Олена Анатоліївна. — Люблю читати й про мандрівки. 2005 року поїхали вперше з чоловіком за кордон — у Чехію.
— Мені було соромно, що не можу нормально спілкуватися рідною мовою. У 45 років вивчила українську. Почали вдома говорити нею. Спочатку було складно вимовляти слова. Навіть щелепи боліли. Знайомі спочатку не сприймали нашого переходу. Зараз звикли.
Подружжя Ільчевських разом 36 років. Мають доньку 32-річну Олександру та онука Ярослава, 4 роки.
8 
35413
Коментарі