Руслан втратив пам"ять

 

Місяць тому на смітнику в районі Вишенька у Вінниці поселився чоловік, який нічого не пам"ятає.

— Побачила його ранком під стіною, — вибирає макулатуру із сміттєвих ящиків 70-річна Любов. — Акуратно вдітий, чистий, побритий. Думала, студент якийсь загуляв звечора. Стала його розпитувати, а він на все: не помню, не знаю. Навіть як звати не сказав. Із тих пір кожен день тут ночує. Його мєсний бомж Петя ганяє, їду відбирає.

З-за побіленого паркану смітника виходить високий чорнявий чоловік років 27–28 у спортивних штанах, футболці та рожевих дитячих шльопанцях, надітих лише на пальці.

— Мене звуть просто Руслан, і всьо, — тихо говорить.

Любов питає його, звідки приїхав, скільки років. Він по-дитячому знизує плечима.

— Та й ім"я йому, видно, хтось сказав, бо до цього він не знав, — каже Любов. — Йому з сусідніх домів люди приносять їсти. Він помитися часто проситься. Привик у чистоті жити. Бриється постійно. Покажи бритву.

Руслан риється в пакеті, витягує загорнуту в серветку головку від бритви.

— Я на мусорці найшов, — каже. — Бомжі сказали йти сюди на мусорку.

Руслан відходить і сідає на траву. Штани в нього порвалися на матні, видно, що не має спідньої білизни.

— Я йому показувала автобус, машину, розказала про поїзд, — підходить Катерина. Вона принесла хліб із маслом. — Він сказав, що поїздом приїхав. Каже, що жив у місті, де є високі будинки. А що за місто, не знає.

— У сараї жив, — додає Руслан.

Катерина питає, як звали його батьків. У чоловіка червоніють очі.

— Не помню, — втирає очі руками. Не може зупинити сльози, тре їх хлібом, відвертається.

Любов гладить його по плечах.

— Квасу хочу, — втихає. Показує 2-гривневу купюру. — На мусорці нашов.

Заходить у магазин, протягує 2 грн й показує на найбільшу на стенді пляшку квасу, яка коштує 7 грн. Катерина докладає здивованій продавщиці ще 5 грн і киває на Руслана. Йому дають 2-літрову пляшку. Із магазина Руслан виходить веселий.

— Якось заходив сюди з бомжем, пиво купували, — розказує продавщиця. — Ледь ішов, бо шнурок на поясі розв"язався, і спортивні штани аж до колін опустилися. Видно було, що без трусів ходить. І шнурок не годен зав"язати. Він недоразвитий якийсь, але не бомж. Бо чистий і мусоркою від нього не воняє.

Хоч би родичі його знайшлися, бо як похолодає, він тут пропаде. Баптисти недавно приїжджали, хотіли забрати його у свій благодійний центр. Він не захотів.

×