Четвер, 08 травня 2014 10:59

Родичі Абвера умовляють його здатися
2

Сергій Здрилюк є правою рукою одного з ватажків сепаратистів у Слов’янську на Донеччині. Він родом із Вінниччини, понад 20 років жив у Криму
Фото: ФОТО з сайта www.youtube.com
Броніслава Здрилюк пасе гусей біля свого двору в селі Фронтівка Оратівського району на Вінниччині. Недавно стало відомо, що її син Сергій Здрилюк є членом диверсійно-розвідувальної групи, що тероризує Донбас. Прізвисько Сергія — Абвер

— Боже, позор який на старості, — плаче 76-річна Броніслава Здрилюк. Пасе біля подвір'я два десятки гусенят. — Якби знала, що син предасть страну, то втопила б його своїми руками.

Мати 42-річного Сергія Здрилюка, відомого на прізвисько Абвер і причетного до озброєних захоплень на Донбасі, живе у селі Фронтівка Оратівського району Вінниччини. Поруч має дім на чотири кімнати Ольга, сестра Сергія. Брат Микола працює у Вінниці єгерем.

Фронтівка розташована за 12 км від райцентру. Автобус їздить туди раз на тиждень, у четвер. Там живуть 560 людей, половина — пенсіонери. Є будинок для престарілих, школа, пошта, залізнична станція. Село оточене лісом. Кажуть, добре родять малина, картопля й горіхи. Є сім ставків. Щоліта приїжджають близько 60 киян — мають дачі у Фронтівці. Тричі на тиждень через село курсує автобус до столиці. Місцеві чоловіки їздять на заробітки: будують, роблять ремонти.

— Така довольна була, як Сірожка поступив у воєнне училище в Сімферополь. Без чиєїсь допомоги. З чоловіком розвелася, як Сірожка в другому класі був. Чоловік був лісничим, випивав, приревнував до свого колєги, обіцяв застрелити. Постійно ходив із зарядженою рушницею, скрізь по підвіконнях розставляв патрони. Зібрала дітей і втекла з Гонтівки у Фронтівку, — розказує Броніслава Антонівна. — Сірожка добре вчився. Влюбився в хорошу дєвочку Наташку. Женився у 19. Вона старша на п'ять років. Ми були трохи проти зразу, але потім притерлися. Жінка його маладєц, хватка. Переводчицею воєнною прослужила, тепер на пенсії, глядить молодшого сина 10-річного Дімку. А старша Валерія закінчує цього року університет, вчиться на юриста. Сірожа з моїх дітей самий спокойний був.

Каже, син приїздив додому двічі-тричі на рік. Востаннє — тиждень гостював у грудні.

— Ходили з братом Колею на охоту. Ніяких дивних настроїв не відчула. Тоді ще Майдан стояв, то Сірожа підтримував. Кілька разів їздив у Київ. А шо йому потім зробилося, не відаю, — втирає сльози. — Наташка говорить: після захвату Криму зібрав речі і кудись поїхав. Куди і чого, вона й сама толком не знає.

23 роки Сергій Здрилюк із Наталею прожили в Сімферополі, мають квартиру. Родичі дружини допомогли купити. Після училища служив у війську, потім працював у Службі безпеки.

— Про роботу ніколи особо не розказував, їм же заборонено, — продовжує Броніслава Антонівна. — А шість років тому став жалітися, що хоче покинути службу, бо на нього тиснуть, змушують робити щось, чого не хоче. Відкрив станцію техобслуговування. Забрав племінника Юру, той тоже женився в Сімферополі. Сірожа вже не працював, наймав людей і керував бізнесом.

У понеділок, 5 травня, люди готуються до поминок. Миють хвіртки, виривають бур'яни.

Напівзігнута 76-річна Ніна Змикало виходить надвір — живе по сусідству зі Здрилюками.

— Серьожу давно не бачила. І на проводи він ніколи не їздив, бо батько та баба поховані в іншому селі. У школі нормальним хлопцем був. Я людям кості вправляла, то приходив з вивихами після футболу. Він рано із села поїхав. Баба Броня тільки раз за нього плакала, коли з СБУ уходив. Казала, що на сина тиснуть. А хто й чого, я так і не добилася.

Сільська голова Марія Онищук рве біля подвір'я траву кролям. Говорить, за останній тиждень у селі були двічі він­ницька міліція і зі Служби безпеки.

— Якби ж той Сергій чимось добрим відзначився, а то, — махає рукою, йде до будинку. — По телевізору зразу й не впізнала. Фото не його поставили, а брата Миколи з гвинтівкою. Він — єгерь. Місяць тому когось застрелив, попав у голову. Потім зробили, ніби хтось його сім'ю хотів ограбити. А тоді в Шустера вже Сергієву фотографію дали. Люди всі в шоці. А родина в нього нормальна, всі при роботах. Племінники толкові, ремонтами займаються.

Близько 16.00 зі школи повертається Ольга, сестра Сергія. Вона тимчасово викладає вишивання.

— Вчора приїжджали зі Служби безпеки, то я говорила з братом. Він по телефону каже, що не зрадив Україну, знає що робить: захищає українців від бандерівців, — розповідає 54-річна Ольга Бровій. — Все почалося з Майдану. Зразу Сергій його захищав, а тоді став казати, що там усе купила Америка.

Веде на подвір'я. Посеред двору стоїть альтанка з покручених прутів, дах перекритий очеретом. Клумби відділені плетеними тинами, горщиками і квітами. У вітальні відчутний запах нещодавнього ремонту. На столі складені вишиті картини.

— Оце тільки закінчили ремонт, мали картини розвішувати. В одній кімнаті мої будуть, в іншій — невістки Лєни. Вона тоже з Криму. Має на вихідні їхати до матері, то просимо, щоб заскочила до родичів Сергія, поговорила з ними. Може, щось скажуть, бо по телефону, мабуть, бояться. Не знаю, чого його потягнуло аж у Донецьк. Сергія ніби поновили на должності в СБУ, але російському. Та брат від цього відхрещується.

Далі по вулиці живе 73-річний Франц Лебедевич, дядько Здрилюка.

— Він предав свою страну і свою родину, — говорить. — Не хочу його тут бачити. Йому всі родичі дзвонили після того. Питали: Сірожа, що ти робиш? Він відповідає, що захищає родіну. Але яку? Люди кажуть, йому щось поробили. А я думаю, тут всьому вина — гроші. Він за гроші й рідну матір продасть. Йому всьо время мало було. В СБУ діла крутив. Звідти його виставили, хотя тут розказував, що сам пішов. Відкрив станцію техобслужування. Жінка 4 тисячі отримувала, він нормально заробляв, але йому постійно треба були гроші. Якщо 5 тисяч доларів предложили, то міг продатися. Це — позор і біда для родини. Всі, хто до нього дзвонив, предлагають Сірожі здатися, вибачитися перед людьми і країною.

"Серед нас багато колишніх військовослужбовців"

Сергій Здрилюк на прізвисько Абвер є правою рукою одного з ватажків сепаратистів у Слов'янську на Донеччині Ігоря Гіркіна. Це — Стрєлок, має квартиру в Москві.

СБУ встановила, що Здрилюк із 30 диверсантами 13 квітня у Слов'янську напали на українських силовиків. Тоді загинув капітан Геннадій Біличенко, троє були поранені. Також Абвер причетний до викрадення представників Організації з безпеки і співробітництва в Європі.

В одному з відеоінтерв'ю Сергій Здрилюк заявив:

— Революція в Україні проплачена. Америка влила 30 мільярдів доларів, щоб воювати з Росією. Вони використали нашу державу, як плацдарм, щоб керувати світом. А мільярд, що офіційно дали українському уряду, — це подачка.

В Україні почалася громадянська війна. Ми налаштовані на перемогу.

Мій безпосередній керівник — росіянин Ігор Гіркін. Серед нас багато колишніх військовослужбовців, які по паспорту росіяни, але багато років прожили в Україні. Вони приїхали з Криму на рідну землю, щоб не допустити провокацій під час проведення наших міроприємств.

Зараз ви читаєте новину «Родичі Абвера умовляють його здатися». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

9

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Loading...
Голосів: 1343
Голосування Чи хочете ви, щоб поліцейський був завжди правий?
  • Так. Поліцейські будуть більш захищені
  • Ні. Це сприятиме безкарності поліцейських
  • Ні. Треба підвищити кваліфікацію поліцейських, краще їх озброїти
  • Так. Але через 5 років, коли правоохоронна система буде реформована
Переглянути
гранат