Професор Любомир Царик згадує, що студентом заробляв майже як інженер. Він працював прибиральником у Московському університеті ім. Ломоносова, коли вчився там на географа. Царик — один із засновників географічного факультету Тернопільського педуніверситету. 16 років працював деканом факультету.
Удома Любомир Царик, 52 роки, запрошує до вітальні. Тут багато пишних вазонів.
— Маю їх штук сорок — манго, авокадо, навіть фінікову пальму, — говорить Любомир Петрович. — Якось купили на базарі в"ялені фініки. Я кісточку в землю посадив — виросла.
Приходить з гімназії 13-річна донька Надія. Пригощає чаєм, а тоді біжить на гурток бальних танців.
— Надя дуже старанна учениця, — хвалить батько. — На міській олімпіаді з фізики перемагала.
Каже, у школі його улюбленим предметом була географія.
— Я любив уявно мандрувати світом. Мої батьки були вчителями. Мама ще жива. Вона була першою жінкою в селі, яка отримала вищу освіту.
Розповідає, що спочатку закінчив у Львові технікум зв"язку. Записував дикторів на обласному радіо в Ужгороді.
— Вони говорили румунською, угорською й українською мовами. Я навчився на слух уловлювати незнайомі слова.
До армії пішов за власним бажанням. Жартує, що дівчата не цікавилися хлопцями, які не служили.
— Служив у Підмосков"ї біля міста Чехов, у військах протиповітряної оборони. Удома знав тільки підпеньки й печериці. А там підосиновика знайшов такого, що шапка у відро не вміщалася. Усі консервації відтоді роблю сам.
Мама була першою жінкою в селі, яка отримала вищу освіту
Дістає синю брезентову торбину, де зберігає документи. Показує медаль ЦК ВЛКСМ, яку 1985-го отримав за участь у підготовці міжнародного фестивалю молоді та студентів у Москві.
— Я в аспірантурі Московського університету навчався. Довелося академвідпустку брати. Майже рік підготовка тривала.
До університету Любомир Петрович вступив після армії.
— Ночами стояли в чергах, щоб взяти квитки до театру. Зранку я працював у службі прибирання території університету. Заробляв 70 рублів за місяць. Разом зі 56 рублями стипендії отримував майже як інженер.
До кімнати забігає син Володимир, 9 років. Умощується на дивані біля тата.
— Він ще читати не вмів, а уже за комп"ютером працював, — обнімає Царик сина.
До Тернополя Любомир Царик переїхав, бо в Москві не зміг би купити квартиру. Зізнається, що за натурою — домувальник.
— Кожні вихідні їду на батьківщину дружини, до села Іванівка Теребовлянського району. Тримаю там 70 курей.
Із роботи повертається дружина Ольга Михайлівна, 33 роки. Бере на руки кішку Мурочку.
— Та не хвалися вже стільки, — усміхається до чоловіка.
1955, 28 листопада — Любомир Царик народився в селі Порохова Бучацького району на Тернопільщині в родині вчителів
1956, 1 січня — його записали в паспортному столі; так у радянський час "знижували" ранню дитячу смертність
1970 — вступив до Львівського електротехнікуму зв"язку
1976 — за результатами тестів зарахований на підготовче відділення географічного факультету Московського університету
1977—1987 — навчання й аспірантура
1979 — одружився з однокурсницею Тетяною; нині — доцент у Академії народного господарства
1980 — народився син Петро; нині — географ, кандидат наук
1987 — перейшов до Тернопільського педінституту; захопився екологією
з 1990-го — 16 років був деканом географічного факультету
1993 — одружився з Ольгою, нині — доцент кафедри іноземних мов Тернопільського техуніверситету
1994 — народилася дочка Надія; за чотири роки — син Володимир
1999 — член-кореспондент Української екологічної академії наук
2006 — пішов із посади декана
4 
35413
Коментарі