— Вам у двір до собачніци? То поверніть праворуч за поштовим ящиком. Не заблудитесь, собаки гавкають на всю округу. Виють і дньом, і ноччю, — каже полтавка Ірина Кравченко. Йде з торбами по вул. Сосюри на околиці міста. Сусідка 38-річна Світлана Готьє з чоловіком Сергієм, 44 роки, тримають сотню собак та 10 котів. Безпритульних і хворих тварин їм звозять з усього міста, тому що в Полтаві немає офіційного притулку.
— Одним людям курей подавили, бігають вулицею без присмотра. А Свєті хоч би що. Безполєзно з нею говорити, — махає рукою Ірина.
На вулиці — близько сотні хат. Подвір'я розташовані тісно. До будинку Готьє веде ґрунтова дорога. Метрів за сто чути гавкіт. На високих воротах табличка із зображенням вівчарки та написом "Частная территория. Охраняется собаками". Ворота відчиняє Світлана. Їй заважають вийти з десяток псів. Жінка в камуфляжних штанах, светрі та грубих чоботах. З-під шапки видно підстрижене темне волосся. Дає одягнути довгу спідницю, щоб собаки не замазали.
На великому подвір'ї нас оточує купа псів, стрибають до грудей, скавчать.
— Это они голодные. Сейчас накормим — утихомирятся, — каже.
Посеред двору Сергій у спортивному костюмі та брудних кросівках розсипає у великі миски кашу з м'ясом. Збігаються тварини.
Собаки живуть у двох сараях та гаражі. Зо 20 гуляють за хатою у вольєрах із сітки. Три десятки ночують у будинку.
— Це в основному ті, хто хворіє або інвалід. У нашій з чоловіком кімнаті сплять тільки дві, — сміється.
Подружжя облаштовувало притулок торік. Територію орендують.
— Зразу в мене була одна собака, Ліра, — показує на білу гладкошерсту сучку. — Купила її за 10 гривень у Миргороді. — Через них змінила з десяток квартир, бо господарі були не в захваті. Якось поїхала на літо з собаками жити в село під Полтавою. Товариш привів знайомого, щоб допоміг провести воду. Це був Сергій. З того дня залишився зі мною. Батьки нарікали, що через тварин нічого постійного не матиму. А тут і заміж вийшла, і роботу знайшла. Правда, доводиться працювати вночі, бо вдень сиджу з собаками. На життя заробляю журналістикою, пишу для інтернет-видань.
Із сусідами стосунки погані. Грозилися і мене постріляти, і собак. Але на кожну тварину є документи, роблю всі прививки. В місті жодного іншого притулку, тому ветеринарна служба не має претензій.
Сергій виносить з будинку чорну кудлату сучку без передніх лап.
— Лапи відрізало стрілками на залізничних коліях. Ще маємо пса, у якого лапи не згинаються. Операцій не роблю, звертаємося в клініку. Можу рани промивати, сиджу з собаками, коли відходить наркоз.
Світлана проводжає до воріт, за нею біжать собаки. Біля сусіднього двору з товаришем говорить 40-річний Микола Кулак.
— Її собаки практично в моєму дворі топчуться, — запрошує за хату. З його парканом межують вольєри. — Дружина працює вночі, не висипається через гавкіт. Собаки подавили в нас 27 курей і три качки. Сусідка казала, внуки в дворі гуляли, пес прибіг, то ледь устигла малих забрати. За законом, тварин має бути не більш як п'ять. А якщо притулок, то за 300 метрів від жилих будинків.
— В мене кіт здох через тих собак. Видно, болячку від них підчепив, — підходить сусідка Ніна Бобкова. Її двір межує з городом Миколи Кулака. — Буває, цюцьки аж на дах будинку вилазять. А гівно їхнє біля мого забору складають. Вонізм невозможний. В кінці двору ховають здохлих собак. Можна тільки уявити, яка вода в колодязях буде. Зверталися в санепідемслужбу, ветеринарну, прокуратуру. Сказали, виселять, коли знайдуть їм іншу ділянку.
5 тисяч гривень витрачає подружжя Готьє кожен місяць на утримання собак. Щодня треба 25-кілограмовий мішок крупи та 20–40 кг м'яса чи фаршу. Годують двічі на день.
6 
35413
Коментарі