Петро Поліщук до військкомату йшов 15 кілометрів

63-річний Петро Поліщук із села Кобринова Гребля Тальнівського району на Черкащині йшов до райцентру, щоб поїхати воювати на Донбас.

— У мене троє синів і дочка: Іван, Сергій і двійнята Дмитро й Наталія. Я не хочу, щоб на війні гинули молоді, — розказує Петро Дмитрович. Він високий, у спортивних штанях і кепці. — Мені 63 роки, на пенсії. Пожив і багато бачив. Коли вибухнув Чорнобиль, ліквідовувати наслідки послали хлопців. А в Японії після аварії на атомній станції Фукусіма уряд запросив туди пенсіонерів. Молодь пожалів.

Коли почали розносити повістки по селі, пішов у військкомат. Мені дали направлення на медкомісію. Пройшов, чекаю виклику. У день збору обіцяли заїхати за мною й забули. Потім дзвонять: де ти? Пішки йшов 15 кілометрів до Тального. Трохи, правда, підвезли попутки. Але хлопців із райцентру вже відправили в учебку. Воєнком своєю машиною догнав автобус аж біля Маньківки, за 35 кілометрів.

У навчальному центрі "Десна" хотів заново навчитися бути танкістом. Усе життя проробив на тракторі. Та мене не взяли — танкістів, мовляв, беруть до 50 років. Відправили додому. Разом зі мною — ще одного, 52-річного. Хоча там я зустрів дядька, якому 66. Він був на війні.

Петро Дмитрович каже, йому подобаються зміни в країні.

— Давно пора, щоби закон панував, а не право сильного. За таку державу я з радістю піду на війну.

×