У столичному музеї національного побуту та мистецтва "Пирогів" різьбяр Олександр Зозуля, 49 років, робить ложки з верби та клену. Босоногий чоловік в капелюсі сидить на ослінчику. Позаду нього на товстій гілці — 20-річний учень Ігор.
— Щось виходить?— запитує різьбяр у хлопця.
— Получається, — відповідає той.
До різьбярів підходить подружжя. Чоловік просить, щоб жінка купила ложку:
— Я буду нею борщ їсти, — каже.
Довідавшись, що ложка коштує 50 гривень, зізнається, що йому вже не хочеться борщу:
— Краще куплю собі форнеті,— бубонить і відходить.
Олександр Зозуля розповідає, що вироби або продає дуже заможним людям, або роздаровує.
— Учора підійшла баришня на восьмому місяці і каже: "Дай кусочок дерева. Хочу порізати". Я їй кажу: "Нащо воно тобі?". А баришня вже до різця тягнеться. Їй, бач, хочеться. А коли хочеться — то воно ж гірше, ніж болить.
Олександр додає, що подарував вагітній ложку, аби не врізалася.
Любов до різьби передалася майстрові від прадіда.
— Якось я прибирав у сараї, де були кури, і знайшов ржавий кусок заліза. Пішов до бабці й поцікавився, що це. Вона відповіла: "Різець ложки різати. Ним ще наш прадід різав". Я почав просити, щоб вона показала, як це робиться. А бабця: "Одчепися".
Дід схопив мена за руку, провів по ній — і рука гола
Першу ложку Зозуля вирізав у старших класах. Подарував її матері. Після закінчення школи Олександр вступив до Полтавського інженерно-будівельного інституту, де навчався на архітектора. Під час навчання зрозумів, що йому нецікаво проектувати залізобетонні коробки.
— До часів дач було ще далеко, і я почав весь вільний час присвячувати різьбі по дереву. Знаходив матеріал, кував різці для різання.
Кував сам, бо не мав де купити нормальний різець. У нас такі інструменти готувалися лише на художній фабриці. Коли їх побачив, то зрозумів, що це — кусок заліза, — веде далі Зозуля. — Я 13 років різав ложки і вважав себе професіоналом. Але якось на ярмарку познайомився зі старим різьбярем — дідом Михайлом. І зрозумів, що я ще пацан, — стукає себе по лобу чоловік. — До старого тоді підійшла пара — дівчина-комсомолка та мен спортивної зовнішності. Дівчина подивилася на дідів ніж та й запитала: "Дедушка, а ваш ножик очень острый?". А дід у відповідь: "Такий гострий, що я можу день ложки різати, а на вечір поголитися". Тут у розмову втрутився мен. Він каже: "Дєд, да шо ти заливаєш?". Тоді дід схопив мена за руку, провів по ній — і рука гола. Мен в крик, пішов шукати міліцію. Я підійшов до діда і кажу: "Мене голити не треба, я вам вірю, я в гості до вас хочу". Він запросив мене до себе додому в село Тептіївку Богуславського району і там показав свої прийоми.
До Зозулі підходить іноземка з сином. Тикає пальцем в різьблений оклад для ікони, що лежить на траві, питає з акцентом:
— Сколько это?
Майстер відповідає, що оклад не продається. Каже, позаторік у нього купив ложку італійський співак Лучано Паваротті.
— У мене є знайома перекладачка Габріетта. Вона супроводжує знаменитостей, які приїздять до України. Якось подзвонила мені на мобільний і каже: "Готуй дві ложки. Одну в тебе купить Паваротті, а другу тобі підпише". Я хутенько підготував, віддав Габріетті, а вона через кілька днів мені вернула одну ложку з підписом співака, — Олександр дістає фотоальбом, відкриває його на передостанній сторінці, показує фотокартку ложки з підписом.
Говорить, що часто за гарні гроші робить різьбу на дверях та карнизах. Однак замовників своїх не знає.
— Було якось, — чеше лоба майстер, — дзвонять до мене хлопці. Бог їх зна, де дістали мій мобільний, кажуть: "Пацану потрібно зробити позолочену різьбу на семиметровий шкафчик. У тебе два тижні. Роби!". Я справився. На зароблені гроші поставив гранітну підпорну стіну і зробив душ у себе на дачі в Залізному Хуторі, це під Києвом.
1958, 9 червня — Олександр Зозуля народився в місті Лубни Полтавської області
1975 — студент архітектурного факультету Полтавського інженерно-будівельного інституту
1980 — працює в Інституті цивільного сільського будівництва в Ірпені під Києвом
з 1983 — живе в Києві
1984 — познайомився з різьбярем Михайлом Царенком
1987 — одружився з інженером Тетяною
1988 — народилася донька Ярина
2005 — продав ложку італійському співакові Лучано Паваротті
4 
1
Коментарі