— Как-то пошла на Байковое кладбище. Возле могилы мужа Валерии Заклунной увидела памятник для нее. На нем было все, кроме даты смерти. Не раз говорила подругам: "Негоже ставить себе могильный памятник при жизни. Не к добру это", — каже 74-річна Валентина Фенченко у фойє столичного театру російської драми імені Лесі Українки. 25 жовтня прийшла попрощатися з актрисою Валерією Заклунною. Останні два тижні вона провела в столичній лікарні "Феофанія". Минулої суботи померла від зупинки серця на 75-му році життя.
Труна із покійною стоїть в одному із залів театру. Сюди Валерія Заклунна прийшла працювати 1966-го. Зіграла у 40 спектаклях. Знялася у фільмах "Місце зустрічі змінити не можна", "Сибірячка", "Любов земна", "Доля".
— Заклунна — моя улюблена актриса, — Валентина Фенченко витирає сльози хусточкою. Кладе квіти перед труною. Кілька хвилин дивиться на небіжчицю. Хреститься і відходить убік. — Фільми з її участю переглядала десятки разів. Постійно ходила у театр на її вистави. Підійти так і не наважилася. Вважала себе недостойною спілкуватися з такою людиною.
Із Валерією Заклунною прощається актор 60-річний Петро Миронов. Він невисокого зросту, має кучеряве волосся. Після промови читає сонет Шекспіра "Люблю, але кажу про це все рідше".
— Цей вірш Лєра любила найбільше, — розповідає Миронов. — Казала, що він про неї. Не раз читав їй свої тексти. Коли якийсь не подобався, прямо про це говорила. Похвали з її вуст не чув. Якщо поезії подобалася, просто брала за руку й кивала.
Була азартною. Не раз вони із актрисою Любов'ю Шах всю ніч грали у преферанс або маджонг. При цьому вели цікаві бесіди про театр і любов.
Часто приходив до неї в гості. Жила скромно. На стінах не мала жодної своєї фотографії. "Я цього не люблю", — казала.
Близько 13:00 у залі лунає тужлива мелодія. Під оплески присутніх труну виносять із театру.
— Бачила Валерію Гаврилівну у вересні, — розповідає актриса 55-річна Тетяна Назарова. Біля театру кутається у бежевий шарф. — Тоді в нас була репетиція ювілейного концерту з нагоди 125-річчя театру. Заклунна мала показувати номер разом із Юрієм Мажугою. Хоч він і старший від неї років на 10, постійно забував свої слова, а вона йому підказувала.
Валерія Гаврилівна виглядала прекрасно. На здоров'я не скаржилася. За кілька днів у нас проходили збори трупи. Заклунна була на них. Помітила її, коли проходила повз курилку. Курила багато. Якось опинилися з нею в одній гримерці. Вона витягла шухляду зі столу, а там лежить попільничка, доверху заповнена недопалками. Одну цигарку тушила й одночасно підкурювала другу.
Валерія Заклунна дітей не мала. Тричі була одружена. З першим чоловіком мультиплікатором Гаррі Бардіним прожила місяць. Удруге вийшла заміж за актора Валерія Сивача. Шлюб тривав 18 років. Останнім її чоловіком став політолог Олександр Мироненко. З ним прожила 29 років. Помер 2014-го. Валерію Заклунну поховали біля нього на Байковому кладовищі в Києві.
"У партії залишилися справжні ленінці — я з їх числа"
На прощання з актрисою Валерією Заклунною у столичному театрі імені Лесі Українки прийшов із букетом червоних троянд екс-нардеп Петро Симоненко, 64 роки. Із ним — десяток членів компартії. 1977-го Заклунна вступила до неї. Обиралася до Верховної Ради у 1998–2007 роках.
— Я никогда не изменяла компартии, — говорила Заклунна. — Коли її заборонили, все одно відкладала у партбілет внески. Вірила у торжество справедливості. Підлаштовуватися до обставин, рядитися в чужий одяг ніколи не стану. Сьогодні у партії залишилися справжні ленінці — я з їх числа.
— Валерия Заклунная была коммунистической мадам, — розповідає один із партійців, що прийшли на прощання. Називатися не хоче. — Завжди казала в очі те, що думає. Якось частину театру Лесі Українки незаконно почали займати працівники Мінкультури. Вона на одному із засідань рознесла їх у пух і прах. Наступного дня чиновники виїхали.
8 
35413
Коментарі