— Наша сім'я інтернаціональна. Не лише за походженням, а й за релігією. Відзначаємо християнські й мусульманські свята — Різдво, Великдень, Рамадан. Жодному не надаємо перевагу. Єдина умова, святкуємо без спиртного, — каже 53-річний Ісса Саді Діалло з Гвінеї. В Україні живе 30 років. Із дружиною 48-річною Надією виховують доньок — 18-річну Мар'яму та Діану, 14 років.
Ісса Саді Діалло — віце-президент Африканської ради в Україні. Має мережу магазинів чоловічого одягу в Києві.
— В Україну приїхав 1986 року навчатися на інженера авіації. Російською знав два слова — "перерыв" і "шахматы". Чув їх від шкільних вчителів у Гвінеї. Вони були з тодішнього Радянського Союзу. Зі школярами розмовляли французькою (державна мова Гвінеї. — ГПУ). Та інколи проскакували російські слова. Викладачі часто запрошували місцевих пограти з ними в шахи. Тому це слово знали всі. За півроку в Україні міг вільно говорити й писати російською. Опанувати мову допоміг спорт. Щодня бігав на стадіоні. Знайомився з людьми, спілкувався. Уважно вслухався у вимову.
Після випуску планував повернутися на батьківщину. У Гвінеї на мене чекала сім'я, наречена. Та все пішло не за планом. Кохана вийшла заміж за іншого, чекала дитину. Батьки одразу підшукали мені кілька нових дівчат. У нашій країні так заведено. Та я вирішив завоювати серце Наді. У студентські роки з нею зустрічалися, — розповідає Діалло. — Окрім особистого, не склалося і з роботою. Авіація у Гвінеї — це кілька літаків. Поки навчався, лишилося два — президентський і комерційний. Конкуренція за місце була шалена. Не хотів брати участі в цих інтригах. Тим більше, працівникам платили мало й невчасно. Хотів більшого.
За півроку Ісса Діалло повернувся в Україну.
— Першим ділом став добиватися руки Наді. Відповіла взаємністю. Батьки схвалили мій вибір. Запитали тільки, чи любить мене. Відповів — так. Побажали нам щастя, — говорить чоловік. — З дружиною вони досі не зустрічалися. Розмовляли кілька разів по телефону.
Надя іслам не прийняла. Вона християнка. Щонеділі ходить на службу в церкву. Змінити релігію її не просив. Не люблю лицемірства. Особливо у вірі. До весілля домовилися — майбутні діти будуть мусульмани. Такою була умова й моїх батьків. Надя погодилася.
Із доньками щодня перед сном читаємо Коран. Кожна знає по 15 сур. Постійно обговорюємо їх, ходимо в мечеть. Доньки — на Рамадан та інші свята. Я — намагаюся щоп'ятниці. Обов'язково дотримуємось посту. Для дітей менш строгий, ніж для дорослих.
Обирати донькам чоловіків не буду. Прийму їхній вибір. Єдине — майбутні зяті мають також сповідувати іслам.
Ісса Саді Діалло оформив українське громадянство.
— Досі не можу звикнути до клімату. Морозів у Гвінеї не буває. Найнижча температура — 15 градусів тепла, — говорить. — Перша українська зима видалася складною. Постійно мерз, не міг зігрітися. Особливо страждали руки. Які б рукавиці не одягав, не помагало. За батьківщиною сумую. Буваю там раз на два роки. Надто дорого коштує переліт. Квитки на літак — близько 50 тисяч гривень. Про Гвінею мені нагадують українські народні пісні. Мотиви часто подібні до африканських. Особливо люблю слухати, як їх співає теща.
5 
35413
Коментарі