Кравчуки отримали постільну білизну від "Газети по-українськи"

 

63-річний Василь Кравчук із Немирова Він­ницької області зустрічає біля помешкання. У центрі міста має дві кімнати в будинку. Проводить до вітальні. У кутку між шторами на гвіздку висить фірмовий пакет "Газети по-українськи". Дружина виставляє на стіл канапки з ковбасою, господар вносить пляшку спиртного.

— Два роки тому прочитав у вашій газеті, як виготовити горілку в домашніх умовах з 11 трав. Навіть вирізку з тої статті маю. З того часу тільки таку горілку й робимо, — говорить Василь Іванович. — Дуже багато порад із вашої газети взяв. Біодинамічний календар друкуєте, там є корисні поради, коли картоплю садити, коли — розсаду помідорів.

Господар розказує анекдот із "Газети по-українськи", наливає по чарці горілки.

— Ми "Газету" виписуємо з того часу, як вона почала виходити, це вже років вісім, — згадує 61-річна Валентина Кравчук. — Читаємо від початку до кінця. Усі рубрики подобаються. Навіть спорт читаю, хочу знати, як "Динамо" зіграло. Засмучує те, що Блохін не в своїй тарілці. Ще люблю кросворди розгадувати, це моє хобі. Щоправда сперечаємося трохи, бо чоловік газету читає першим.

— Бо так привик, — додає Василь Іванович. — Подобається газета, бо пишете прямою мовою. Читаєш і розумієш, хто говорить. Чи то стара людина, чи молода. Крім того, ми ж всі суржиком розмовляємо, то для чого виправляти.

Василь Іванович став переможцем у розіграшу призів у листопаді.

— Це все дружина, бо то вона газету передплачує, — розповідає. — Постіль — гарний подарунок. Але хотів би мотокосу, бо маю дві дачі, є де косити. У Стрільчинцях тримаю трохи городу. Вирощуємо там картоплю, розсаду маємо.

— А мені подобається набір, на Новий рік обов'язково застелю, буде другий медовий місяць, — говорить Валентина Кравчук. — Додали нам святкового настрою. Ще гарний стіл накриємо. Я зварю холодець зі свинячої ноги, олів'є покришу, рибку піджарю, ще якась нарізка буде.

Василь Кравчук народився 2 січня 1951 року в селі Стрільчинці Немирівського району. Після закінчення медичного училища служив в армії. Далі працював на Немирівській районній санітарно-епідеміологічній станції. Потім очолював районну організацію Товариства Червоного Хреста. Валентина народилася 23 травня 1952-го в селі Борівка Чернівецького району Вінниччини. За освітою теж медик. Працювала медичною сестрою у грязе-водолікарні. 15 років на пенсії. Пара познайомилася 1972-го. За рік побралися. Дітей не мають, живуть одне для одного.

— Вона з мою сестрою мешкала вдвох на квартирі в Немирові, — каже Василь Іванович. — Як побачив Валю, так і одразу залицятися почав.

— Діток Бог не дав, маємо племінників, — додає дружина. — Але в них розмова коротка: як дали гроші, то хороші.

Кравчуки на пенсії, але чоловік підпрацьовує.

— Я як свадєбний генерал, ще роблю на півставки у Червоному Хресті, — розказує. — Газети ношу на роботу почитати, щоб усі грамотні були. Загалом цього року передплати зробили на 2 тисячі гривень.

×