1 липня у селі Старий Вовчинець Глибоцького району Чернівецької області попрощалися із бійцем АТО Костянтином Руснаком, 50 років.
— Його знайшли мертвим 28 липня в покинутому приміщенні колгоспної контори, — розповідає односельчанка покійного, імені не називає. — Ніяких слідів насильницької смерті на тілі не було. Лежав собі, рука в кишені. Може, серце прихопило чи який осколок у тілі був, бо пройшов страшне пекло на війні. Ми поки не знаємо, чого помер. На здоров'я не скаржився і не випивав. Його в селі бачили востаннє два тижні тому. Ніхто не кинувся шукати. Думали, він до жіночки якої пристав, у неї й залишився. Кажуть, що пролежав два тижні мертвий.
Костянтин Руснак із багатодітної сім'ї. Мав ще 13 братів і сестер. Після школи пішов до армії. Там залишився після закінчення строкової служби. Мав звання старшого лейтенанта. Повернувся в село, одружився із Вірою Панчук. У них народилася донька Крістіна. Зараз їй 15 років, навчається у Чернівецькому військово-спортивному ліцеї.
— Довго вони разом не прожили. Щось не склалося, розлучилися, — каже старововчинецький сільський голова Петро Остафійчук, 50 років. — Жив то в сестри, то у брата. Працював на пилорамі і на якійсь фірмі різноробочим. У третю хвилю мобілізації пішов у АТО. Не ховався, навпаки радів, що захищатиме країну. Виходив з-під Дебальцевого, коли його оточили. Мав поранення й контузію. Його направили в частину в Рівне, звідти — у шпиталь. Потім був ще у кількох госпіталях. Мав серйозну травму хребта, його трохи скрутило. Півроку тому Костянтина демобілізували, повернувся додому. Став у центр зайнятості. Всі гроші, які отримував, віддавав дитині. Казав, що собі заробить.
Військовослужбовця поховали на сільському цвинтарі під залпи салюту. Провести його в останню путь прийшли рідні, друзі та бойові побратими.
Коментарі