Першою українкою, яка вивчила напам'ять Коран, стала 36-річна киянка Віра Фриндак. У березні цього року отримала духовне звання хафіза — "хранителя" Корану. Має право його викладати.
У п'ятницю на подвір'ї ісламського культурного центру "Альраїд" у Києві багато дітей. Їхні батьки моляться в мечетях: чоловіки — в чоловічій на першому поверсі, жінки — поверхом вище. Перед входом до храму всі роззуваються.
— Київ — великий. Ми — розпорошені. Тому коли збираємося у п'ятницю, це свято, — пояснює голова піар-відділу "Альраїда" Олег Гузік. Просить почекати на Віру Фриндак хвилин зо 20. Вона очолює гімназію для дітей мусульман "Наше майбутнє". Затримується на заняттях — навчає жінок і дітей Корану арабською мовою. Сама вчила його напам'ять 18 років. Закінчила цього року.
На другому поверсі, де розташована школа, молодий араб нервово смикає двері й зазирає в кожну аудиторію.
— Що вам треба? Кого шукаєте? — голосно гукає його з підсобки прибиральниця.
— Дочку свою ищу!
За 5 хв. несе дівчинку років восьми. На ходу цілує в щоку.
Віра Фриндак чекає в коридорі. Вона в темно-синьому закритому пальті та зеленому хіджабі на голові. Запрошує в аудиторію. Сідаємо навколо круглого столу.
— У п'ятницю Всевишній створив Адама, — розповідає Віра. — Мусульмани збираються в мечеті помолитися разом і послухати проповідь. На відміну від християнської неділі та юдейської суботи, у п'ятницю нам не заборонено працювати. Так само під час інших релігійних свят. Але не можна працювати і навіть розмовляти під час проповіді.
Чому українки переходять в іслам?
— Багато їздять в арабські країни. Стикаються з ісламом, починають цікавитися. Одна дівчина після двох невдалих шлюбів розчарувалася в українських чоловіках. Вирішила шукати щось, що заспокоїло б душу, і прийшла в іслам.
Чоловіки-мусульмани краще дотримуються моральних приписів?
— Прийнято вважати, що навпаки. Мовляв, оскільки мусульманин має право на чотирьох жінок, то це свідчить про їхню розпущеність. Ідеться про дозвіл, а не про правило. Це розповсюджено в багатих країнах, де є можливість утримувати кількох дружин.
Це свого роду запасний вихід. Наприклад, внаслідок воєн жінок більше, ніж чоловіків. А раптом жінка не може мати дітей? Або постійно хворіє? Чому вона має бути викинута з суспільства? Якщо чоловік має більш ніж одну дружину, то мусить проводити один день з однією, наступний — з іншою, по справедливості. Інколи дружини одного чоловіка стають наче сестри, в усьому допомагають одна іншій. Є випадки ворожого ставлення.
Можете зайти помолитися у християнський храм?
— Мусульмани моляться без ікон. Просто стелять собі килимок, або й без нього. Є приклади, коли християни з мусульманами молилися в спільному приміщенні. Так було донедавна в Сирії, Єгипті. У Середні віки — в Іспанії та в Криму. Під мусульманською владою Крим був багатоконфесійним. Є думка, що кримський досвід став однією з причин релігійної терпимості українців.
Християни часто не задумуються, просто поклоняються іконі. Колись мама їздила в Палестину, у Вифлеєм. Фотографувалася біля ікон Діви Марії. Галерея ціла: Марія в образі негритянки, китаянки, українки — понад 20 таких ікон з усього світу. Це красиво. Але чи можна поклонятися?
Як почуваєтесь, коли виходите на вулицю в хустині?
— Без неї почуватимусь дискомфортно. Знімаю лише вдома, щоб бути перед чоловіком у всій красі. Є такі, що перейшли в іслам тільки через необхідність вдягатися й поводитися скромно. Казали: "Яке це полегшення, що треба обов'язково вдягати хустину! До цього постійно чула: навіщо ти замоталася, наче бабуся?".
Ходите на пляж?
— Раніше в Крим на море їздили щороку. Маємо спеціальні купальні костюми з тканини, що швидко висихає.
Багато хто вірить, що іслам — релігія тероризму й війни.
— Мій батько так і вважає. Бо він 24 години сидить у телевізорі. А по ньому тільки й показують, що мусульмани воюють. В ісламі не дозволяється підставляти другу щоку, як у християнстві. Треба бути справедливими з тими, хто справедливий до нас. Чому європейці воюють із мусульманами? Бо в Європі втратили відчуття ідентичності, розгубили свої цінності. І коли прийшли люди міцніші в своїх цінностях, європейці не могли запропонувати нічого кращого, як протест.
На безіменному пальці лівої руки Віри виблискує срібна каблучка.
Це обручка чи прикраса?
— Прикраса, — Віра Фриндак крутить каблучку пальцями. — Ношу її на лівій руці, бо ближче до серця. Інколи в чоловіків на них написані сури. Я такі не ношу, бо перед туалетом каблучку з іменем Аллаха необхідно зняти. У брудне місце ні з чим, де написане його ім'я, заходити не можна.
Із Вірою прощаємося на порозі. Вона замикає аудиторію і йде здавати ключі. До виходу нас супроводжує Олег. Біля воріт пропонує зайти в арабську крамничку.
— Тут найкраща кава в Києві. Власник — араб. Я пригощаю.
Огрядний чоловік за прилавком готує арабську каву з кардамоном. Переконує, що всередині машини-автомата каву заварює справжня турка. Олег платить за наші стаканчики кави по 15 грн.
— Заборона на алкоголь у мусульманській традиції — сувора, — розмірковуємо під запашний міцний напій. — Інколи ж хочеться вина, щоб розслабитися.
— Щоб розслабитися, нам кави достатньо. Знаємо, як її готувати, — каже Олег.
П'ятеро братів прийняли іслам
Віра Фриндак прийняла іслам у 18 років, коли вийшла заміж за мусульманина з Сирії. Тоді навчалася в столичному університеті харчових технологій. Хусам закінчив медуніверситет імені Богомольця. Працював лікарем. Зараз займається малим бізнесом. Мають синів Абдурахмана, 14 років, та 10-річного Мухаммада.
— Я народилася в греко-католицькій родині на Львівщині, — розповідає Віра. — Після знайомства з Хусамом почала дізнаватися, порівнювати релігії. Вирішила, що вірити треба в єдиного Бога. А Ісус для мусульман — це не бог, а пророк. Мене приваблювала доброзичливість, щирість серед мусульман, повага до старших і жінок, заборона алкоголю і цигарок. Я сама ніколи цього не вживала.
Пам'ятаю, мене запросили на свято Курбан-байрам. Під час святкування запитали, чи згодна з основними положеннями віровчення. Підтвердила, що згодна. Почула: значить, ти мусульманка.
Щоб стати мусульманином, не треба проходити обряд хрещення. Просто в присутності двох людей вимовити слова шахади: я свідчу, що Бог єдиний, і Мухаммад його посланник.
Для рідних це було щось нове. Уявіть: маленький Стрий, і раптом — мусульманська віра. Сприймали крізь призму кіно: пустеля, верблюди. Батьки мені так і казали: ти що, тепер поїдеш у пустелю на верблюді? Намагалися відмовляти. Підсилали до мене сусідів, дідуся з бабусею.
Віра має сестру й шестеро братів. Усі, крім батька й одного брата, прийняли іслам. Родину навідує раз на рік.
— Наша родина у Стрию застілля має не так, як усі. Не п'ємо алкоголю. Свинини не їмо. У Корані заборонена свинина і кров, — додає Віра Фриндак.
2 
1
Коментарі
1