Політв"язень, колишній мільярдер 50-річний Михайло Ходорковський 10 років і три місяці перебував за ґратами. 61-річний російський президент Володимир Путін підписав указ про його помилування. Того ж дня Ходорковський вилетів у Німеччину.

Чому Путін звільнив вас? Через Олімпіаду?

— Моя версія більш конспірологічна. Певна частина його оточення відбилася від рук, на думку Путіна. Він хотів приструнити її. Сам приймав рішення.
Розмовляємо в одному з ресторанів швейцарського міста Цюрих. Офіціантка приносить Ходорковському гарячий рибний суп.

У колонії дають гарячу чи холодну їжу?

— Там усе гарячіше. Це залежить від в"язнів, вони ж готують. Якщо даватимуть холодне або зовсім погано приготовлене, почнуться конфлікти.

Вас заарештували 2003 року. Пам"ятайте, як це було?

— Сидимо в літаку в Новосибірську, чекаємо на заправку. Літак відігнали на віддалену стоянку. Дивимося в ілюмінатор — стоїть оточення. Метрів 50, може, більше.

Що ви відчули, коли вони ввірвалися в літак?

— Вони спокійно зайшли. Там були усі знайомі. Спеціально послали людей, яких я знав, щоб не було конфліктів. Серйозно мене ніхто не допитував. Будинок не обшукували. Вже на другій справі я попросив про додатковий допит. Відмовили: "Навіщо нам зайве знати". Коли в Читі (у СІЗО. — "ГПУ") сидів, до мене прокурорський прийшов: "Надійшло окреме слідче доручення". Це у нас традиція: завжди женуть по дві-три справи. Спочатку проста — на невеликий термін. Потім наздоганяють великою, щоб людина сиділа і сиділа. Прийшов слідчий, каже: "Окреме доручення з питання "Северной нефти". Свідчитимете?". (Про корупційну купівлю і продаж "Северной нефти" Ходорковський сказав на нараді в Путіна, і цим викликав його гнів. — Автор). Я здивувався. Думаю: ого! Ну, раз вони такі сміливі. Адже я свого часу президентові про це сказав. А раз вже я йому сказав, то, звичайно, повторю.

"Северная нефть" — це та, за яку колишній заступник міністра фінансів Вавилов отримав? (Андрій Вавилов, екс-власник компанії "Северная нефть", звинувачений у її незаконному продажі. — "ГПУ").

— Так. Кажуть, готуйтеся, у понеділок буде допит. У понеділок приходить здивований прокурорський: "У мене відкликали доручення. Спасибі, нічого не потрібно".
Є три типи зон. Чорна, червона і режимна. Нормальна зона — режимна. Там від "а" до "я" виконується закон, — розказує колишній в"язень. — У чорній на чолі стоять кримінальні злочинці, виконують те, що говорить адміністрація. Діють не правила внутрішнього розпорядку, а поняття. Червона зона — навпаки: там адміністрація використовує зеків, щоб впливали на інших в"язнів. Немає законів, "поліцейський режим", побиття. Там немає понять, там — беззаконня.
Начальник у першій зоні, куди мене етапували після вироку, запитує: "Ви хто по життю?". Я навіть не зрозумів. Він: "Гаразд, ідіть, самі розберемося". Там є безліч так званих мастей. Найнижча — їх називають по-різному, образливими словами. Другий тип, щось на зразок прислужників, — шнирі. Є мужики. Коли ми розібралися, я кажу: "Хлопці, вам доведеться поправляти свою систему. Тому що в російських в"язницях з"явилася нова масть — політичні". На відміну від правильного мужика, мені нескладно спілкуватися з адміністрацією. Я можу писати скарги прокуророві, до судів. Для правильного мужика це не годиться, на відміну від людей, які працюють на адміністрацію. І вони просто вирішили, що я — інопланетянин. 

Адміністрація дуже боялася, що мене фотографуватимуть. Підходить один: "Можна сфоткаю?". Відповідаю: "Знаєте, проблем потім буде купа". Він: "Нічого, я їх залагоджу. "Тільки, — говорю, — я на вас дивитися не буду. Я вас не бачив". Я людина взагалі дуже передбачлива, — сміється. — Він продав цей знімок якомусь журналістові за 300 баксів. Мене викликають в опервідділ: хто вас сфотографував? Кажу, не знаю.
Через деякий час викликають у Кремль. В усіх зонах барак, де живе "смотрящий", називається Кремлем. Говорю, що не піду, адже ходити між бараками заборонено. Мені відповідають, що адміністрація дала добро. Приходжу в Кремль. Там сидить смотрящий Паша-монгол.

Тобто вузькоокий?

— Ні, просто кличка така. Нормальний чоловік, 26 років.

Убивця?

— Так, щось на зразок того. Починає ставити ті ж питання. Я з усіма на "ви". Говорю: "Паша, чому я повинен сказати вам, якщо я не сказав в адміністрації?". Щоб у чорній зоні не відповіли смотрящему — це неможливо! Каже: "Ну добре. Підемо, барак подивимося". Повів на екскурсію. Там скрізь тепло, бо поряд — уранові копальні. Енергії до біса.

У вас є припущення: чому вас не вбили? Руками зеків, наприклад.

— Відповідь проста: Путін заборонив. Я приблизно через півроку зрозумів, що є жорстка заборона мене чіпати. Раз сильно скалічили одну людину. Побили палицями, порвали селезінку. А медпункт від нас — через огорожу. Я кричу: "Хлопці, як справи у побитого?". Відповідають: "Нормально. Напевно, до вечора помре". Я такий ґвалт здійняв. Здається, вперше за всю історію зони на територію запустили швидку допомогу. Чоловіка відвезли в лікарню, поклали на операційний стіл. Тиск у нього був 60 на 40. Втратив 2 літри крові. Добре, що здоровань. Він потім колонії позов настрочив на 400 тисяч.

І отримав?

— Точно не знаю.

Як ви спілкувалися із зеками?

— Адаптація відбувається поступово. Спочатку потрапляєш у карантин. Там сидить хтось із досвідчених. Новачкові все розповідають. З тобою окремо працює смотрящий, окремо — адміністрація. Їм треба зрозуміти, що ти за людина, щоб розмістити в табірній ієрархії, дати роботу. Щоб уникнути конфліктів, бо після цього в адміністрації зайва робота, у зеків — посилення режиму. Їм складно було зі мною, незвично. Зайвий раз зі мною спілкуватися, з одного боку — не хочуть, а з другого — цікаво.

Вдавалося дістати телефон для дзвінка?

— Пропонували, але я відмовлявся. Знав, що будуть провокації. За це саджають у ШІЗО — штрафний ізолятор. Опинявся там зо п"ять чи сім разів. Кімната невелика. Пристебнуте до стіни ліжко, можна відстібати тільки на ніч. Тумба, на якій можна сидіти. Вони мене зачиняли в ШІЗО незаконно, а я поводився за законом.
Другий табір, в який мене закрили, був спочатку червоний (там, де кояться беззаконня. — Автор). Але за три місяці перед моїм приїздом з нього почали робити режимний. Відхилення від закону були мінімальні. У чорному таборі в"язень може вийти з барака й гуляти, хоч і недалеко. У режимному це неможливо. У чорному кухарі можуть відрізати від загального шматок. Насмажити м"яса для адміністрації і себе не забути. У режимному таке неможливе.

Де краще?

— Для мене — байдуже. Адже я цілодобово був під телекамерою: і їжа, і сон, і робота. Для звичайного ув"язненого режимний табір кращий. Для 10 відсотків тих, у кого є гроші або авторитет, краще в чорному. Там і телефон поряд, і харчі, горілка, наркотики.

Скільки, гадаєте, сидить невинних людей?

— Зовсім невинних відсотків 10. У першому таборі, під Краснокаменським, сиділи переважно російські громадяни. Багато не по справі або за чужі злочини. Хтось посварився з кимось, у іншого щось відібрали. Багато наркоманів загриміли як розповсюджувачі наркотиків. У таборі в Карелії було відсотків 70 гастарбайтерів. Багато сиділи ні за що.

Із Центральної Азії?

— Так. Переважно сиділи за зґвалтування. Ну, ось судять чоловіка. Жінка розповідає, як він увірвався в квартиру, зґвалтував. Суддя запитує: "Що ж ви не закричали?". — "Дитину боялася злякати". — "Дитині скільки років?". — "12". — "А чия дитина?". — "Та наш з ним". Прокурор — жінка, суддя — жінка і адвокат — жінка. Запитують: "А ви точно хочете свого чоловіка посадити?". Вона засмикалася, а адвокат говорить: "Відмовишся — тебе притягнуть за брехливий донос". Чотири роки умовно йому дали. Виправдати не могли, але і в зону вирішили не сунути.

Ви кажете, що безневинних 10 відсотків.

— Так, а ще відсотків 20 сидять не за те. Винні, але не так і не в тому.

Отже, 70 відсотків — все-таки винні?

— У відсотків 15 вина не доведена. Це означає, що юридично вони теж невинні.

Як змінилися за ці 10 років ваші погляди?

— Я побачив, який жах — горілка і наркотики! Усе сп"яну або на наркоті. Я запитував у смотрящих, чому вони забороняють затягувати в зону спиртне? Відповідають: "А інакше ми не втримаємо зону" (від безладів і бунту. — Автор). У мене там був один знайомий. Тверезий — прекрасний чоловік. Два вбивства! Він — мисливець, і щоразу примудрявся доводити, що зробив "випадковий постріл". Відверто мені сказав: "Я сам себе боюся. Ось вийду, вип"ю — і втретє так уже не відбудуся. Назавжди поїду".

За ґратами ви опублікували декілька статей і інтерв"ю. Розповіли, що почали багато читати.

— Щоб не збожеволіти, я примушував себе читати серйозні журнали, філософські. Один французький автор дуже сподобався. Здається, жінка. Писала, що мета в принципі недосяжна. Висновок, що насправді важлива не вона, а засоби. Аморальні засоби роблять мету аморальною, незалежно від того, якою вона бачилася вам із самого початку.

Вирок вам — 14 років позбавлення волі — зачитував суддя Хамовичеського суду Данилкін. Що про нього думали?

— Мені було цікаво: чи розуміє він, що відбувається? Через півроку стало очевидно, що все прекрасно розуміє. Після цього було незручно на нього дивитися, важко. Думав: чи зміг би я таке говорити?

Вам було його шкода?

— Якщо огрубити, то можна і так ска­зати.

×