Олександр Бо-Гі шиє одяг, який допомагає розслабитися

Плаття "Cуперсексі". Не люблю надто відвертого одягу, але хотілося пошити дуже легку річ. ­Зробив розріз аж до пупа, з'єднав зав'яз­ками, крізь які проглядає тіло. ­Плаття довге, щоб еротика не прямо­лінійна була. На подолі вишита русалка – тюремна наколка 1950-х.

Піджак Zajebiscie, читається "заєбіще", – підхопили це слово в ­друзів-поляків. Означає "дуже добре", вони його постійно повторюють. У них це пристойне ­слово, а нам ріже слух. ­Ґудзики з пере­робленої сировини – ганчірок, паперу. Їх поставляє представник португальської фірми. Спочатку пришивали кокосові, тоді знайшли ці, вони крутіші. Після кількаразового прання стають шорсткі, відчутна фактура. ­Піджак із тонкої напіввовни продаємо за 600 гривень.

Найдешевші – бавовняні жіночі майки, коштують 170 гривень. ­Найдорожчі – жіночі шуби зі штучного хутра, за 1300.

сукня "Серафіна" – на 90 відсотків копія тієї, яку французька художниця Серафіна Луї носила до самої смерті в божевільні. З 1932-го перебувала в психіатричних клініках, де померла з голоду. Малювала в стилі наївного мистецтва. Ми з дружиною перейнялися нею після перегляду фільму Мартена Прово "Серафіна із Санліса". Створили модель із короткими рукавами й полтавською вишивкою. ­Обриси я роб­лю на машинці за годину. Хто носитиме, може сам заповнити контур. Коштує 400 гривень.

Піджак "Кілгор Траут" ­назвали за іменем героя Курта Воннеґута. ­Траут – це бомжара, що вигадує якісь фантастичні речі, дурник. І справді, піджак ніхто не ­купує. Разом зі мною тільки ­четверо ­зараз носять. ­Перший замовив через інтернет дизайнер Юрій Барабаш, він любитель Воннеґута. Ще один – батько моєї приятельки, йому під 50, працює логістом. Третій – не пам'ятаю. ­Піджак без коміра, з нашитими на рукавах латками.

у моделі "ЦЕ: все" зморшки прошиті, щоби підкреслити зім'ятість льону. Одяг не прасую ніколи. ­Поважаю льон, бо добре ­мнеться. Беремо білоруський – він дешев­ший за український і кольори натуральні, є яскраві й приглушені. Купуємо в Одесі на ринку "7-й кілометр".

На піджаку "Ничо" вишитий індійський монах Бодхідхарма. У селі це відповідь на всі питання. "Погано?" – "Ничо-о". Але "ничо" – це ж порожнеча, тобто якраз ­основа, початок дзен-буддизму. Ще із сільської мови були вишивки "Нє?!", "Ну та й шо?" Недавно в Легедзиному (Тальнівський район на Черкащині. – "Країна") від одного дядька чув "байдуже" через кожне слово. У нього це означає все: добре, погано. У селі люди живуть самі по собі, із сонцем, дощем – от у них і вилазить оцей дзен-буддизм.

Штани "Йо!" мають защіпи на колінах. Кишені з кутиками: коли сідаєш, весь дріб'язок звалюється туди. Силует такий, що дупу збільшує чоловікам. Усі критикують, а мені подобається, бо це – проти канонів.

Піджак "Кілгор Траут" – без коміра, з нашитими на рукавах латками. Крім мене, такі носять ще троє

До спідниці "Комета Вербена" пришиті кольорові смужки тканини, які дружина взяла із суфійських нарядів. У культурах, які нам подобаються, – цигани, балканщина, хіпізм – немає коротких спідниць. Їхнім жінкам не треба одягом зваблювати – бо, коли захочуть, можуть ту спідницю скинути.

На піджаку "Наберу тої глини" вишили цитату з пісні гурту "Перкалаба". Там ідеться про дядька сільського. "Вибив машину, їду по глину. Наберу тої глини три тих машини". По фасону – це одяг тракториста. Він тягає його до корів, на поле, скрізь. Нашиті латки, наче засмальцьовані рукави, і тканина ніби потріпана, а підкладка – яскрава, різнобарвна. У нас на всіх моделях так. Сенс у тому, що людина роздивляється одяг, якось його собі вже бачить. Тоді відкриває – а там така підкладка! ­Потім вона носить той одяг і знає, що всередині бомба.

Пошили чоловічу спідницю-кілт. Дуже зручно – ­легко, все провітрюється, нічого не парить. В японському стилі, збоку виглядає, як широкі самурайські штани, ­коштує 330 гривень. Якось даїшники зупинили – перевищив швидкість, ­хотіли грошей здерти або протокол скласти. Ми їхали бусиком на фестиваль із друзями. Міліціонери, як побачили мене в кілті, зразу відпустили.

Сорочку "Пузата" хотів подарувати Сашку Лірнику, але він посоромився, відмовився. У цієї сорочки виточки під пузо, внизу мотузкою затягнута.

Ми намагаємось ускладнити життя тому, хто носитиме наші речі. Коли людина одягає якусь хрєнь, на неї починають звертати увагу на вулиці. І вона має з цим якось жити.

×