П'ять улюблених книжок музиканта Дмитра Кумара

1. Марк ТВЕН, "Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна". Книжка всіх часів і народів. Вчить діяти вільно, але водночас відповідати за свої вчинки. Коли мені було 6 років, мама прочитала перед сном перший розділ "Тома Сойєра". Далі навмисно припинила. Я був такий захоплений, що наступного дня взявся читати сам. Своїм дітям підсуну цю книжку якнайраніше. Хто такі раби і чому вони не мають свободи, тоді ще не розумів. Зате захоплювала історія Гекі Фінна, який утік із дому і жив у бочці. Я вирішив зробити так само. У трамвайному депо на вулиці Гвардійській знайшов велику цистерну. Батьки підняли на ноги всю міліцію. Знайшли мене наступного дня.

2Біблія. Серйозні книжки читаю з блокнотом. Записую посилання, невідомі слова, асоціації та роздуми. Два зошити списав, коли читав Біблію. До 11 років із мамою регулярно відвіду­вав церкву. Помолитися для мене було так само звично, як почистити зуби чи застелити ліжко. 11-річним прочитав дитячу Біблію і "Легенди та міфи стародавньої Греції". Виникло запитання: чому ми віримо в Ісуса, а не в ­Зевса? Адже Зевс сильніший і мужніший. Мама розповідала, що Бог – це Любов. А я читаю, як він насилає кару на жінок і дітей, примушує страждати народи. Де любов? Після "П'ятикнижжя Мойсея" захопився теологією і психологією. Потім прочитав Коран, Талмуд. Відвідував зібрання різних релігійних общин, читав лекції з теології в офісі друга в центрі міста. До 25 років вважав себе язичником, зараз кажу, що я – атеїст.

3. Роберт Антон ВІЛСОН, "Нова ­інквізиція". Випросив у знайомого, коли побачив титульну сторінку. Чорна рамка, напис: "У цій рамці все неправильно". Вілсон – найкращий тролінг-філософ ХХ століття. В іронічній формі висміює людське невігластво. Книжку одразу розібрав на цитати. Наприклад, класний вислів: "Некоторые, но не все". Якби всі сприймали ці слова серйозно і брали до уваги, на планеті стало б менше насильства і воєн. Якби Гітлер сказав: "Деякі, але не всі жиди були підлими брехунами", не було б масових убивств євреїв. Вілсон пише, кожен має свій "тунель реальності". ­Нудист ніколи не зрозуміє вегетаріанця, а вони обоє не зможуть підтримати дій комуніста. Книжка додала мені сарказму і критичного погляду на життя.

4. Роджер ЖЕЛЯЗНИ, "Князь Світла". Любителі фантастики діляться на два типи: ті, яким подобається творчість американця, і яким – ні. Я не вважаю Желязни просто фантастом, це – філософ. Прочитав усі 107 творів – від повістей до романів. У мене були всі томи, лише чотири видання 1994 року дав почитати, і їх загубили. Роджер займався дзюдо, східними єдиноборствами, грав у шахи, вивчав хінді, японську мову, захоплювався медитацією та містикою. Усе це – в його книжках. Дія роману відбувається на іншій планеті, колонізованій землянами. Люди здобувають перемогу над корінними мешканцями і залишаються там жити. Це історія князя Сіддхартха, який відкинув свою божественну сутність і бився з богами їхньою зброєю – релігією. Карма, переселення душ, увесь пантеон індуїстських богів, битви, буддизм – до цього роману треба бути підготовленим. Улюблені місця перечитую, коли маю відповідний настрій. І щоразу знаходжу щось нове для себе.

5. Умберто ЕКО, "Маятник Фуко". Грубезну книжку читав на листках формату А4. У Львові її дістати було нереально. Друг з університету "Львівська політехніка" роздруковував мені на старих, списаних таблицями листках. Після "Інквізиції" Вілсона твір Еко читається легко, бо просякнутий іронією і сатирою. Роман – жорстка критика і пародія на постмодерну літературу кінця ХХ століття. Окрім ­теорії змови, є езотерика, каббала, алхімія, магія, орден тамплієрів. ­Автор висміює тупість, невігластво і повільність у ­думках. Головне – осилити перші 150 сторінок. Наступні 650 підуть легше. Рекомендую читати з блокнотом, тлумачними словниками та ­Google поряд. Стільки історичних фактів, дат, термінів рідко де знайдете.

×