Ексклюзиви
вівторок, 20 жовтня 2015 13:50

Цемент на Різдво точно ніхто не купив би, а труни замовляють

КАФЕ У ФОРМІ ТРУНИ СТЕПАН ПІРЯНИК ПРОДАВ РОСІЙСЬКОМУ БІЗНЕСМЕНУ

ВИГОТОВЛЯТИ ТРУНИ ПОЧАВ ВИПАДКОВО. Мав кооператив – ремонтували корпуси санаторіїв Трускавця, торгували будматеріалами. Зробив цех зі спилювання дерев. Орендували місце на господарському дворі санаторію, по сусідству з комунальним підприємством. Тоді там виготовляли труни. Їхні покупці ходили повз наш цех і питали, чи часом не ми виготовляємо домовини. Направляв їх до сусідів. А потім подумав: "Та що ж я за бізнесмен? Гроші до мене самі йдуть, а я клієнтів за паркан посилаю". І ми зробили пару трун на пробу. Їх купили. Побачив, що це приносить нормальні гроші.

ВІДКРИВ РИТУАЛЬНУ КРАМНИЦЮ. Сидимо на Різдво, святкуємо, а люди дзвонять за трунами. Кажу до жінки: цемент на Різдво точно ніхто не купив би, а домовини замовляють – ми на правильному шляху. Коли дочка вчилася у третьому класі, повертається зі школи і говорить, що ми погано працюємо. Здивувався: чого? Вона йшла біля церкви, коли везли покійника. Він лежав у труні іншої фірми.

  Степан ПІРЯНИК, 54 роки. Народився в місті Трускавець на Львівщині. Закінчив індустріально-педагогічний технікум у Конотопі на Сумщині та чотири курси Львівського політехнічного інституту. Після одруження покинув навчання і пішов працювати. За спеціальністю – будівельник. До 1989-го робив у будівельному управлінні міста Дрогобич на Львівщині, потім відкрив власну ремонтну компанію. 13 років робить труни. Директор фірми ”Вічність”, що надає ритуальні послуги в Трускавці. Вона виготовила понад 156 тисяч домовин. Вартість однієї – від 900 гривень. Експортують у Молдову, Абхазію, Нідерланди, Францію. Дружина 54-річна Валентина – агроном за професією. Допомагає продавати труни. Старша донька 32-річна Оксана із зятем Степаном виготовляють вінки і штучні квіти. Молодша Ірина, 27 років, у декреті. Має онук – Анну, Яну і Марію. Любить подорожувати
Степан ПІРЯНИК, 54 роки. Народився в місті Трускавець на Львівщині. Закінчив індустріально-педагогічний технікум у Конотопі на Сумщині та чотири курси Львівського політехнічного інституту. Після одруження покинув навчання і пішов працювати. За спеціальністю – будівельник. До 1989-го робив у будівельному управлінні міста Дрогобич на Львівщині, потім відкрив власну ремонтну компанію. 13 років робить труни. Директор фірми ”Вічність”, що надає ритуальні послуги в Трускавці. Вона виготовила понад 156 тисяч домовин. Вартість однієї – від 900 гривень. Експортують у Молдову, Абхазію, Нідерланди, Францію. Дружина 54-річна Валентина – агроном за професією. Допомагає продавати труни. Старша донька 32-річна Оксана із зятем Степаном виготовляють вінки і штучні квіти. Молодша Ірина, 27 років, у декреті. Має онук – Анну, Яну і Марію. Любить подорожувати

ЗАПРОСИЛИ В УНІВЕРСИТЕТ ПРОЧИТАТИ ЛЕКЦІЮ ДЛЯ СТУДЕНТІВ. Один спитав, у що найкраще вкласти 100 тисяч доларів. В аудиторії був старий пошарпаний стіл. Кажу: бачиш цей стіл? Якщо в тебе нема грошей, накриєш його скатертиною, і він прослужить ще кілька років. А якщо людина вмерла, її треба похоронити – навіть якщо нема грошей. Мусиш у когось позичить і труну купити. Бізнес треба робити на життєво необхідних товарах і послугах.

З ТРУНАМИ ТЕЖ ТРЕБА ЕКСПЕРИМЕНТУВАТИ. На них є мода, що з часом змінюється. Під час Євро-2012 виготовили домовину у формі м'яча. Маємо труну-диван. Її замовила жінка з нашого міста. Живе у тісній однокімнатній квартирі. Труну ніде було поставити, то зробили у формі дивана. На ній можна сидіти. Собі в офіс узяв таку ж – для приколу.

СПРИЙМАЮ ТРУНИ ЯК ТОВАР, а не як передсмертний ритуал. Люблю креативну рекламу. Недавно запустили акцію: заглянь під кришечку й отримай подарунок. Ховаю у трунах знижки на них. Люди з ентузіазмом заглядають усередину.

ДОЗВОЛЯЮ КЛІЄНТАМ ПОЛЕЖАТИ У ТРУНІ – ДЛЯ РЕЛАКСАЦІЇ. Коли це придумав – боявся, що не піде. Але люди зацікавилися. Недавно один чернігівець приїжджав у Трускавець, щоб полежати у труні. Привіз фотографа і відеооператора. Відзняв усе, заплатив моїм працівникам і щасливий поїхав. Я сам у труні не лежав – нема охоти. Але можу посидіти, кави попити.

НЕДАВНО НА ЗАМОВЛЕННЯ РОБИЛИ ТРУНУ З ШУХЛЯДАМИ – для циганського барона. Родичі поклали туди все, що любив покійний.

ДЕШЕВІ ТРУНИ ВИГОТОВЛЯЄМО З ДЕРЕВИНИ ЧЕТВЕРТОГО СОРТУ, оббивка – з простої тканини. Елітні робимо з червоного дерева, ручки можуть бути з позолотою. Покриваємо дорогим лаком, оббиваємо шовком. Заможні клієнти замовляють труни з картинами, малюнками, фотографіями, оздоблені каменями Swarovski. Найдорожчу продали за 72 тисячі гривень.

НАЙБІЛЬША ТРУНА мала понад 2 метри довжини і майже 1,5 – ­ширини. У двері не влазила, нагадувала двоспальне ліжко.

25 ТРАВНЯ 2008-ГО у Трускавці відкрили труну-кафе "Вічність". Довжина – 20 метрів, висота і ширина – по 6. Витратили 32 кубічні метри деревини. Замість столів – кришки від гробів, замість лампочок горіли свічки, офіціанти ходили в траурному одязі. Подавали салати "Дев'ять днів", "Сорок днів". Приїжджали туристи. Місцеві жителі по-різному сприйняли ту ідею. Одні критикували й казали, що в труну не можна ходити їсти. Іншим подобалося. За півроку кафе перекупив бізнесмен із Росії.

Є ТРУНИ ДЛЯ СОБАК І КОТІВ. Вони такі ж, як людські, але – менші. З'явилися в нас шість років тому. Замовляють рідко, переважно для собак.

КОЛИ ТОВАРИШ РОЗЛУЧИВСЯ, ­виготовив йому труну для прощання з минулим життям – маленьку, для обручки. Він закопав її. Фото тієї труни кинули в інтернет. ­Багатьом сподобалося. Один чоловік замовив на подарунок тещі. ­Використовувала її замість сільнички.

КУЛЬТУРУ КРАЇНИ ВИДНО НА ­ЦВИНТАРІ. У нас досі ходять на похорон у резинових чоботях, бо скрізь болото. У Польщі всі цвинтарі – з доріжками. Домовини дорогі, вишукані. Нещодавно був на міжнародній виставці трунарів. Французи замовили труни для крематорію. Вимога: товщина дошки має бути 18 міліметрів. А ми робимо 22. Я не захотів зменшувати товщину, і вони відмовилися. Їхні труни з тілами спалюють у крематорії. Якщо дошка товща, потрібно буде більше газу.

ЖІНКИ ОБИРАЮТЬ ТРУНУ ЯК СУКНЮ: щоб колір гармоніював з очима і вбранням. Чоловіки ставляться прагматичніше: аби розміри ­підійшли. Найчастіше за життя домовини вибирають самотні люди. Якось бабуся прийшла з онуком. ­Хотіла купити для себе гарну і дорогу труну. А внук – скупий, тягне її у ряд, де стоять дешеві. Бабця каже: не хочу лежати в такій. ­Нагадує, що залишить онукові дорогу квартиру.

НАЙВАЖЧЕ ПРОДАВАТИ ДИТЯЧІ ТРУНИ. Люди, які за ними приходять, убиті горем, плачуть, не можуть нічого пояснити.

ДОСТАТНЬО ЗНАТИ зріст і ширину плечей, щоб підібрати труну. Вага не відіграє суттєвої ролі.

СОБІ ВИБРАВ БИ НАЙДОРОЖЧУ ТРУНУ. Але поки що не заморочуюсь цим.

Зараз ви читаєте новину «Цемент на Різдво точно ніхто не купив би, а труни замовляють». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути