ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ ЗРОСТАТИМЕ ВІДСОТКІВ НА 12 ЩОРОКУ, ЯКЩО ХОЧА Б ТРЕТИНУ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ ПЕРЕВЕСТИ В ОФІЦІЙНУ, – КАЖЕ ЕКОНОМІСТ ВІКТОР ШЕВЧУК
За два роки Україна втратила 20 відсотків економіки. 2016-го вона зросте на 2 проценти, прогнозує уряд. А коли "одужає"?
– 2019-го вийдемо на докризовий рівень ВВП 2013 року. Чому так довго? По-перше, занепала металургія. На неї в Україні ставили упродовж десятиліття, з 1999-го по 2008 роки. Китайці побудували 40 з гаком металургійних заводів. Їм така кількість металу не потрібна – продають на рівні собівартості. Ті заводи – нові, сучасні. Українські, з технологіями повоєнних років, їм не конкуренти. Єдина наша перевага – це власні запаси залізної руди. Китайці її возять із Бразилії, своєї не мають.
По-друге, заводи й шахти Донбасу випали з виробничого циклу. Хоча більшість із них потрібно було б ліквідувати і без бойових дій. Бо виробляли нікому не потрібну продукцію.
З іншого боку, обсяги будівництва в Україні – найбільші в Європі. Типово український парадокс, коли економіка впала на 20 відсотків. У Львові, як гриби, виростають престижні апартаменти й відкриваються хіпстерські бари, написав The Economist. Пояснення: хлопці тінізувалися. Хіпстерські бари – це про працівників індустрії ІТ. Львів – один із лідерів галузі. Там заробляють 1500 гривень офіційно, решту отримують у конверті. Податки мінімальні. Гроші купити квартиру у програміста є, в барі посидіти – теж, а бюджет наповнити нічим.
Це розквіт тіньової економіки. Якщо хоча б третину її перевести в офіційну, то зростання валового внутрішнього продукту буде не 2, а всі 12 відсотків два-три роки поспіль.
Як боротися з "тінню"?
– Компанії Apple та Googlе потрапили під розслідування Євросоюзу. Перша має пояснити походження 70 мільярдів доларів в Ірландії. Ухиляються від податків і "гранди" високих технологій. Хоча про зарплати в конвертах не йдеться. Цього немає в Європі, не кажучи про США. А в Україні фірми можуть щодня замовляти десятки тисяч готівки й ніхто не цікавиться – навіщо?
Доки найбільшим платником податків, приміром, на Львівщині буде Політехнічний університет, як сьогодні, про добробут держави говорити важко. Айтішник ніколи дороги не полагодить і ремонт очисних споруд не профінансує. Це має робити держава – з ретельно зібраних податків.
Який темп зростання можливий за найсприятливіших умов?
– Цього року будуть 3,5–4 відсотки. Бо є така закономірність: що глибше дно, то сильніше від нього відбиваєтеся. Наступні два-три роки – теж у межах 4 відсотків.
За яких умов відбудеться зростання?
– Нескінченний шантаж достроковими виборами, звітами уряду й перезавантаженнями – найбільша перешкода.
Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт застерігає владу від заміни міністрів-технократів в уряді. А в нас останні три місяці тільки тим і займалися: міністри заходять-виходять, прем'єра лишаємо – уряд міняємо, і навпаки: прем'єра вбік, а уряд нехай працює. А в цей час Росія оголошує раптову перевірку військових частин Південного округу.
Уявіть, ви – інвестор, читаєте: в уряді безлад, може бути розвал коаліції і вибори. Будете щось робити тут? Ні.
Друга перешкода – обмінний курс. Гривня знецінюється. Немає періоду, щоб курс хоча б два-три місяці зміцнювався. При тому знецінення легковажно пояснюють новорічними святами. Причина глибша. Комусь хочеться перед посівною мати кращий курс, комусь – щоб кредитів МВФ не було – так легше "переформатовувати" й "перезавантажувати". Ще хтось може готуватися до зняття мораторію на продаж землі – в такому разі що "легша" гривня, то "важчий" офшорний долар.
І далі – боротьба з корупцією. Цікавий досвід Південної Кореї. 1993 року там було щось на зразок Революції гідності, але в менш драматичному варіанті. Прийшов до влади Кім Йон Сам. Одразу оприлюднив свої маєтки й доходи. За перші два роки його президентства до смертної кари засудили двох попередників. Суди над обома генералами транслювали по телебаченню. Обидва зізналися в отриманні хабарів – "добровільних пожертв на політичну діяльність". 1997-го сів за ґрати на три роки син Кім Йон Сама. 2001-го ув'язнили двох синів чергового президента Кім Де Чжуна. І Південна Корея бурхливо розвивається.
В Україні за два роки після революції не сів жоден "колишній". Серйозний інвестор розуміє: біля годівниці лишилися ті самі.
Якщо ще сьогодні зростання може забезпечувати експорт зерна, сої, кукурудзи плюс відіб'ємося від дна, то вже за два-три роки цих "двигунів" буде недостатньо.
Які зовнішні чинники потрібні для зростання?
– Щонайменше 8–9 мільярдів доларів інвестицій на рік. Жоден львівський бізнесмен автобуса не зробить. Доведено практикою. Ніжні "Богдани" можуть їздити лише Львовом, та й то не довго. В Європу ми з таким продуктом не проб'ємося. На території колишнього флагмана львівського автобусобудування (ЛАЗ, із 2001 року заводом володіє російський бізнесмен Ігор Чуркін. – Країна) такий масштаб руйнувань, що можна запрошувати Стівена Спілберґа.
Мери великих міст, ключові міністри, глава уряду мають щодня витрачати по 3–4 години на дзвінки керівникам великих світових компаній. І гарантувати, що їхнє підприємство тут не матиме типових проблем – немає дозволу на воду, атакують пожежники, пікетують власники забраних під будівництво ділянок. Після кількох успішних проектів – піде лавина інвестицій. Бо зарплата нашого робітника вкрай спокуслива. Отримувати у приміському селі 5 тисяч гривень – за радість. А для інвестора ці 200 доларів – не зарплатня взагалі. У Польщі платити треба вчетверо більше, в Румунії чи Боснії і Герцеговині – втричі.
Хто винен у відсутності інвесторів?
– Бардак робить насамперед відсутність заборони на дострокові вибори. Потрібно, щоб політична еліта знала: вибори – раз на чотири роки. Виборча кампанія – за місяць до перегонів.
Чому в історії США не було жодних дострокових виборів? Усі розуміють: перед виборами треба показати себе, а решта часу потрібно нарощувати портфоліо добрих справ.
Колись отамана Сірка 16 разів обирали і стільки ж – скидали. Бувало, на свій хутір не встигав доїхати, як йому повідомляли, що скинули вже. Це – ментальність нашої еліти.
Однак Міжнародний валютний фонд кредитує Україну. Звідки в керівництва Фонду такий оптимізм?
– Розуміють: уряд робить максимум, що може. Плюс – є важелі тиску на наших політиків. На початку грудня торік віце-президент США Джо Байден зупинив переформатування уряду. Зараз посол Джеффрі Пайєтт робить те саме. Хоча про це мали би дбати президент і відповідальні політики, яких нам бракує.
МВФ гроші давав і цього року виділятиме, щоб збільшити валютні резерви та зміцнити гривню. Без цього курс буде 30–35 за долар.
Що доведеться зробити найближчим часом?
– Треба, щоб ліки не були в кілька разів дорожчі, ніж у Європі. Чому 50 міліграмів "Вольтарену" у Кракові коштують 16 злотих 90 грошей, а це 100 гривень, а у Львові 20 міліграмів – 86 гривень?
Подібна ситуація з пальним. А раз ціна значно вища за ринкову, отже, є монополія і хтось її підтримує. Якщо так, то без корупції не обходиться. Це відлякує інвесторів.
Справжня ціна долара – 7 гривень, а не 26, згідно з "індексом біґмака". Чи реально повернутися до такого курсу?
– До 7 гривень за долар не повернемося ніколи. Та це й перебільшено. Реальна ціна долара зараз 14–16 гривень – якщо врахувати борговий тиск, воєнні дії та пов'язані з цим ризики.
За яких умов можемо досягнути цієї позначки?
– Перше: в Україні є 91 мільярд доларів, з них у банківській системі – 13. Решта – це готівка, що в обігу, "залягла" в матрацах і валізках. Чи можна її перетворити на гривні? Ми стадіони для Євро-2012 побудували, а на автобусах касові апарати поставити важко? Зробіть це, й курс зміцниться на 3–4 гривні.
Друге: має бути серйозний податок на дорогу нерухомість. Але не на квадратні метри – а від ринкової вартості маєтків. Коштує будинок мільйон – 10 тисяч доларів маєш щороку класти в казну. І це якщо ставка – один відсоток, а може бути й чотири. За моїми підрахунками, жителі елітного селища Брюховичі неподалік Львова мали би платити до бюджету 6–7 мільйонів доларів щороку. Таких "брюховичів" по Україні сила-силенна. І тоді курс 18 гривень за долар гарантований.
Третє: залучати щороку 8–10 мільярдів доларів інвестицій.
Четверте: публічність. Оголошувати 10 найбільших платників податків – у районі, області, країні. Змушувати платити їх через потужний суспільний тиск, підтриманий оновленими правоохоронними органами. Цій публіці доведеться продавати долари, аби заплатити податки у гривні. Так підвищимо попит на національну валюту і зміцнимо її.
Різка девальвація не є катастрофою. Але потім має бути період, коли курс вертається назад. Грошова одиниця Південної Кореї – вон, 1998 року знецінилася з 700 до 1500 за долар. Потім зросла до 800 за долар. А в нас два десятиліття гривня падає.
Важливо, аби вона постійно зміцнювалася хоча б півроку. Скажімо, на кінець лютого – 25,5 за долар, у березні – 24, у квітні – 21. Тоді люди замисляться: навіщо тримати активи в доларовому еквіваленті? Треба негайно їх продавати. І гривня зміцниться до 15–16 за долар.
2016-го інфляція сповільниться до 12 проти 44 відсотків торік, каже голова Нацбанку Валерія Гонтарева. Це реальний прогноз?
– Зміцнення гривні принаймні до 20–22 за долар зменшить інфляцію до 10–12 відсотків. Потім логічно буде знизити тарифи. Це відіб'є охоту до розмов про дострокові вибори.
З іншого боку, від самих слів про "позачергові вибори" інфляція буде щонайменше 25 відсотків. Таку фразеологію треба усунути з політичного лексикону.
3 
1
Коментарі